Порубіжні інтеракції в українській культурі
Опираючись на наративну силу порубіжжя можна стверджувати, що географічні кордони є об’єктом перманентного процесу оповідання та переказування історій, на основі чого зароджуються ідентичності. Тому видозміна кордонів залежить від домінування того чи іншого історичного наративу. Вибрати наратив.
64. П’єр Шевальє. «Історія війни козаків проти Польщі».
Прочитавши текст, то його умовно можно розділити на дві частини. Перша частина про козаків, а друга частина – про Україну, тобто описується місцевість та як жилося мешканцям на цій території. Роздивимося більш детальніше про першу частину текста. П*єр Шевальє нам нагадує хто такі казаки. А козаки по тесту: «Колись, а також за часів Сігізмунда Першого це були добровольці з окраїн Русі, Волині, Поділля та інших провінцій Польщі, які гуртувалися так, як це вони роблять і тепер, щоб піратствувати на Чорному морі, де вони звичайно захоплювали величезні цінності й багату здобич, як на турецьких галерах, що зустрічалися на цьому морі, так і під час нападів на Анатолію; там вони часто грабували і плюндрували такі міста, як Трапезунд і Сіноп, кілька разів навіть насмілившись підійти на дві милі під Константинополь і взяти там бранців та здобич».
Колись польський король відчув небезпеку від ворогів, які зпустошували його землі, то він наймав козаків, щоб вони захищали ці теріторії. Але це було небезкоштвно, це робилося за якусь платню. У козаків з*явилося багато привілеїв, їх почали в якомусь сенсі шанувати. Так виникло реєстрове козацтво. Але козаки були дуже не слухняні і часто не виконували свої обов*язки, тому їхні права почали ограничивать, та викреслювати з реєстрового списка. Крім того, польські магнати відносилися до козаків, як до рабів та відносилися до козаків як з валацюгами. Адже ніхто не пам*ятає з магнатів, що як щоб не будо козаків, то мабуть би не існувала Річ Посполита, бо її розгромили татари. Козакам це не подобалася ставлення до них, що в них права ограничивають. Починається багато повстань, які були усі подавлені, поки не з*явився Богдан Хмельницький. І накінці про козаків, П*єр Шевальє робить такий висновок: «Козаки — це тільки військо, а не народ, як багато дехто думав». Адже так, козаки хозяйством не займалия, жінок у Запорізьську Січ заборонялося приводити, або строго карали за це, або виганяли. У Січі, якщо не воювали, так пиячили, але на війні вони добросовісно виконували свою войовничу роботу.
У другій частині тексту, я трішки написала, що розповідається про Україну. Описується де вона розташовувалася, які річки протикали у цій місцевості, який грунт був тут, тобто спочатку розповідається про географічне положення. А далі іде розповідь про те як жилося мешканцям. І така характерна цитата дається П*єром Шевальє про місцевих: «Селяни України та сусідніх провінцій неначе раби, так само як і в більшості інших частин Польщі: вони зобов’язані працювати кінно або пішо три-чотири дні щотижня для панів. До того ж вони обтяжені різними орендними платами збіжжям та свійською птицею за землі, якими користуються; зобов’язані платити десятину від баранів, поросят і всяких земних плодів, а також возити дрова і виконувати інші важкі роботи; а до того — погана поведінка з боку євреїв, орендарів шляхетських земель, які до описуваної війни вимагали виконання всіх тих повинностей з великою суворістю, і, нарешті, дістали оренду на право варити пиво та гнати горілку». Крім того, їм дуже докучає мошка, сарана та хвороба, яка зветься «гостець». Та акі б труднощі не були у українців, вони завжди були бодьорі, працелюбні, міцні і патріоти своєї країни. Що стосується мови, то це одна з польських діалектів, але дуже ніжна і сповнена пістливих виразів. Мешканці, що живуть тут – сповідують грецьку релігію. Краща частина шляхти додержується католицизму або реформи Лютера чи Кальвіна. Яка б релігія не була, усі мешканці цієї країни дуже релігіозні.