Основи педагогічного контролю у ВНЗ та основні форми його здійснення
Наказ МНС України від 22.07.2004 р. № 336 «ПОЛОЖЕННЯ про організацію навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах МНС України».
Наказ Міністерства освіти України від 02.06.1993 р. № 161 «Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах».
Педагогічний контроль – система перевірки результатів навчання і виховання студентів.
Головна мета контролю полягає у визначенні якості засвоєння навчального матеріалу, ступеня відповідності сформованих умінь та навичок цілям і завданням навчання того чи іншого навчального предмета.
До контролю знань ставлять такі вимоги:
oб’єктивність – створення умов, за яких би максимально точно виявлялися знання студентів, висунення до них єдиних вимог, справедливе ставлення до кожного;
обґрунтованість оцінок – їх аргументація;
3) систематичність – як важливий психологічний чинник, що сприяє формуванню таких якостей, як організованість та дисциплінованість; формує наполегливість і спрямованість на досягнення мети;
4) індивідуальний та диференційований підхід до оцінки знань передбачає застосування таких дидактичних умов, за яких знижується психологічна напруженість, враховуються особливості нервової системи студентів, їх характеру, потенційних можливостей, здібностей тощо, завдяки чому викладач стає спроможним якомога повніше, правильніше й об’єктивніше виявити та оцінити знання студентів;
5) усебічність та оптимальність передбачає: адекватність контролю цілям навчання, валідність контролю, він має охоплювати весь обсяг знань, та його надійність – усталеність результатів, одержаних за повторним контролем через певний час;
6) професійна спрямованість контролю, що зумовлюється цільовою підготовкою спеціаліста та сприяє підвищенню мотивації пізнавальної діяльності студентів – майбутніх фахівців.
Контроль виконує п’ять функцій: контролюючу (перевірну), навчальну, виховну, розвивальну та методичну.
Контролююча функція (діагностична) полягає у з’ясуванні стану знань, умінь та навичок як окремих студентів, так і всієї групи.
Навчальна функція вимагає такої організації перевірки знань, щоб її проведення було корисним для всієї групи.
Виховна функція полягає в тому, що студентів привчають до систематичної навчальної роботи.
Розвивальна функція полягає в тому, що за умов виваженого, педагогічного доцільного контролю розвиваються пам’ять, увага, логічне мислення, професійні здібності, мотиви пізнавальної діяльності тощо.
Методичну функцію здійснює сам викладач для подальшого удосконалення курсу, коригування всього навчального процесу.
Форми педагогічного контролю – екзамени, заліки, колоквіуми, усне опитування, письмові контрольні роботи, захист курсових та дипломних робіт, звіт про результати практики. Навчальний контроль можна поділити за часом: попередній (вихідний), поточний, поетапний (тематичний), періодичний та підсумковий.
Поточний контроль здійснюється в ході занять, завдяки йому виявляють ступінь розуміння навчального матеріалу.
Підсумковий контроль здійснюється з метою оцінки результатів навчання на окремих завершених етапах освіти або на певному освітньому (кваліфікаційному) рівні.
Семестровий контроль проводиться у формі семестрового іспиту, диференційованого заліку з конкретної навчальної дисципліни.
Семестровий іспит – форма підсумкового контролю з окремої навчальної дисципліни за семестр, що спрямована на перевірку засвоєння теоретичного та практичного матеріалу.
Семестровий диференційований залік – форма підсумкового контролю, що полягає в оцінюванні засвоєння студентами навчального матеріалу на підставі виконання студентами індивідуальних завдань.
Семестровий залік – форма підсумкового контролю, що полягає в оцінюванні засвоєння студентами навчального матеріалу на підставі виконаних ними певних робіт на семінарських, практичних, лабораторних заняттях.
Колоквіум – “мікрозалік” – це вид семінарського заняття, де опитування не добровільне, як на звичайному семінарі, а обов’язкове.
Державну атестацію студентів здійснює державна екзаменаційна (кваліфікаційна) комісія після завершення навчання на певному освітньому (кваліфікаційному) рівні.
Присвоєння кваліфікації молодшого спеціаліста здійснює державна кваліфікаційна комісія, інших кваліфікацій – державна екзаменаційна комісія (ДЕК). Під контролем державних комісій студенти, які закінчують вищий навчальний заклад, складають державні іспити та захищають кваліфікаційні (дипломні) проекти (роботи).