Матеріалістичне розуміння суспільства
Розвиваючи ці ідеї, Маркс і Енгельс уперше поширили матеріалізм на пояснення суспільного життя. Найважливішими категоріями, що виражають матеріалістичне розуміння громадського життя, стали категорії «суспільне буття» і «суспільна свідомість». Суспільне буття – це матеріальні відносини людей до природи і один до одного, що виникають у процесі становлення людського суспільства й існують незалежно від суспільної свідомості. Суспільна свідомість – духовна сторона історичного процесу. Марксизм виходить з того, що суспільна свідомість, з одного боку, є відображенням суспільного буття, а, з іншого боку, має відносну самостійність. Вона виявляється в тому, що суспільна свідомість може відставати від суспільного буття, наприклад, у вигляді пережитків у свідомості, але може також випереджати суспільне буття, що виявляється у науковому передбаченні. Відносна самостійність суспільної свідомості виявляється й у її активності. Але, згідно марксизму, визначальна роль у кінцевому підсумку належить суспільному буттю.
Важливою категорією матеріалістичного розуміння історії, розробленою марксизмом, є категорія «суспільно-економічна формація», за допомогою якої розвиток суспільства став розглядатися як природно-історичний процес. Для вироблення цієї категорії Маркс уперше виділив два види суспільних відносин, що розрізняються по їхньому відношенню до суспільної свідомості: відносини матеріальні і відносини ідеологічні. Матеріальні відносини – ті, котрі складаються, не проходячи попередньо через суспільну свідомість. Такими є виробничі відносини. Ідеологічні відносини формуються на основі матеріальних, залежать від суспільної свідомості, складаються, проходячи попередньо через суспільну свідомість. Таким чином, ідеологічні стосунки, згідно марксизму, виявляються вторинними і залежними від відносин первинних, визначальних – виробничих.
У цьому зв'язку в марксизмі були вироблені категорії базису і надбудови. Базис – це економічний лад суспільства, система виробничих відносин. Над базисом піднімається відповідна йому надбудова, що включає суспільну свідомість, ідеологічні відносини та суспільні установи й організації, що закріплюють ідеологічні відносини. Відносини між базисом і надбудовою носять, згідно марксизму, діалектично-суперечливий характер. З одного боку, базис визначає розвиток надбудови, але має місце і зворотний зв'язок – вплив надбудови на базис. Виділення матеріальних відносин у якості базисних дозволило Марксові знайти загальні, повторювані риси в різних суспільствах, що знаходяться на одній стадії розвитку, і віднести їх до деякого єдиного суспільного типу – суспільно-економічної формації. Суспільно-економічна формація – це конкретно-історичний тип суспільства, взятий у його цілісності, що функціонує і розвивається відповідно до властивих йому об'єктивних законів на основі певного способу виробництва. Кожна формація – цілісна соціальна система з властивими їй базисом і надбудовою. У результаті вся історія людства постала як закономірний процес розвитку і зміни суспільно-економічних формацій. Послідовна зміна формацій, за Марксом, обумовлена протиріччями між новими продуктивними силами і застарілими виробничими відносинами, що на певному ступені перетворюються з форми розвитку продуктивних сил – в їх окови.
В марксизмі була досягнута органічна єдність матеріалізму і діалектики. Марксизм трансформував ідеалістичну діалектику Гегеля в матеріалістичному плані, створивши діалектичний матеріалізм. Маркс зазначав у цьому зв’язку: «Для Гегеля процес мислення, який він перетворює... під іменем ідеї в самостійний суб’єкт, є деміург дійсності… В мене ж, навпаки, ідеальне є не що інше, як матеріальне, пересаджене в людську голову і перетворене в ній».
До марксистської філософії треба підходити, як і до інших філософських вчень, виважено і неупереджено. Нерозумною є її абсолютизація, як це мало місце за радянських часів, а також і огульна поверхова неконструктивна критика. Вплив марксистських ідей на західну філософсько-соціологічну думку не підлягає сумніву. В XІX ст. вплив Маркса був пов’язаний, перш за все, з його економічними працями, з його роллю в формуванні широкого соціал-демократичного руху. Маркс виступає в цей час головним чином як соціальний мислитель і, незалежно від згоди чи незгоди з його поглядами, посідає місце одного з класиків соціальної науки Заходу. Інтерес до марксизму приходить переважно вже у XX ст. Його ідеї і творчість стали важливим елементом еволюції духовної культури західної цивілізації. Багато філософських течій XX ст. відчули на собі вплив марксистського вчення. Концепція критичної теорії, виникнення якої було стимульовано працями Маркса, стала відправним пунктом в формуванні одного із визначних філософських напрямків ХХ ст. – Франкфуртської школи. Усе це дало підставу говорити про феномен існування західного марксизму, неомарксизму. Це питання буде розглянуто в темі „Основні напрямки та особливості сучасної західної філософії”.
План семінарського заняття
1.Соціально-економічні, теоретичні та природничо-наукові передумови виникнення марксизму.
2.Марксистська концепція людини:
а) праця як спосіб включення людини в буття світу;
б) соціальна сутність людини;
в) відчуження людини: його чинники і шляхи подолання.
3.Розробка матеріалістичного розуміння історії.
4.Історична доля марксизму.
5.Передумови виникнення філософія марксизму та її основні ідеї.
6.Марксистське вчення про людину, про відчуження і перспективи його подолання.
7.Матеріалістична трактовка суспільного життя, основні категорії матеріалістичного розуміння суспільства.
Тести