Т.ч. соціальні зміни – це перехід з одного стану системи в інший

 

Поняття «процес» використовують для опису ходу взаємно обумовлених змін системи, які наступають послідовно одна за одною (в такому випадку ми називаємо їх фазами або етапами).

 

Спрямовані процеси (жодна фаза такого процесу не співпадає з іншою). Наприклад, ріст організму (досягнення зрілості – смерть).

Циклічні процеси (відрізняються тим, що у відповідні моменти система повертається у висхідний, первинний стан). Наприклад, економічні цикли.

Соціальний розвиток

Один із конкретних видів спрямованого процесу є процес розвитку.

Від всіх інших він відрізняється тим, що:

а) напрямок процесу носить позитивний характер;

б) послідовність соціальних змін отримує відповідні імпульси від ендогенних механізмів (які в середині суспільства).

 

При цьому слід розрізняти однолінійний розвиток (коли зміни завжди ідуть одним і тим же шляхом згідно визначеної траєкторії);

багатолінійний розвиток – зміни мають подібний характер, але відбуваються різними способами, в залежності від умов, що склалися;

стрибкоподібний розвиток – (маркс. первісне суспільство – феод. – капіталізм – комунізм), коли накопичуються елементи нового і через стрибок .Суспільство переходить з одного соціального стану в інший.

Соціальний прогрес – прогрес розвитку, напрямок якого оцінюється позитивно і визначається тими цінностями, які визнає суспільство.

Регрес – віддаляє людей від таких цінностей і наближає до цінностей іншого порядку.

 

Травма соціальної зміни. Дискурс травми. К. Маркс – ціна прогресу в тому, що він іде через регрес.

Ф. Тьоніс говорить про втрату природних структур, що об’єднують людей.

М. Вебер попереджує, що раціональні організації переростають в залізну бюрократичну організацію.

Ортега -і- Гасет – говорив про самостність в натовпі.

 

З’являються катастрофічні картини майбутнього, категорія прогресу відкриває смисл. Дискурс прогресу витісняється дискурсом кризи.

Але не кожна соціальна зміна стає джерелом травми. Травматичний характер частіше за все носять зміни, які мають особливі ознаки.

По-перше, це різкі, швидкі, неочікувані зміни, які відбуваються в дуже короткий проміжок часу.

По-друге, це зміни, які відбуваються в широкій суспільній сфері, які охоплюють різні галузі суспільного життя.

По-третє, це глибокі радикальні зміни, які руйнують головні для даної групи, цінності, і переконання.

По-четверте, зміни такого роду повинні бути неочікуваними, які викликають шок.

 

Такі зміни виводять суспільство із стану рівноваги.

 

Культурна травма

 

І рівень → Самий найнижчий рівень культурної травми, який не входить в сферу інтересів соціології – це масштаб індивідуальної біографії людини (хвороба, смерть, переселення)

Те, що цікавить соціологію то це – колективні травми, які з’являються в результаті соціальних змін і стосуються людських спільнот

 

ІІ рівень → Мікросоціальний рівень → (банкрутство фірми, теракт в школі, ліквідація футбольної команди)

 

 

ІІІ рівень → Макросоціальний. Найбільш складний і йому підлягають цілі спільноти – (етнічні, національні групи, регіони, цивілізації) такі травматичні зміни можуть бути історичними.

 

Все це призводить до дезорієнтації та дезорганізації і залежить від:

 

 

а)цільності та однорідності попередньої культури. Наскільки глибоко вона була сприйнята.

 

б) глибини дисонансу – змістовного протиріччя між колишнього і новою культурами.

 

в) відкритості по відношенню до альтернативної культури.

 

г) наявності соціальних анклавів пов’язаних з культурою, яка для даної країни є культурою майбутнього.

 

Час в суспільстві

Час є контекстом будь-якої реальності.Соціальний час є контекстом соціальної реальності.

В соціології існує думка, що соціальний час формується завдяки колективним формам буття.

 

 

Таким чином, час – це не тільки універсальна пізнавальна категорія, але й суспільний конструктор оскільки він діє на людину, на колективні практики, надаючи їм відповідної спрямованності.

В часі розкривається ритм соціального життя, однак і ритм визначається часом.

 

В такому розумінні час – це не субстанція, а сітка взаємо відображених відносин, які формують особливі, часові взаємозалежності між явищами, подіями і діями.

Всі суспільні явища відбуваються в часі: відбуваються у відповідний момент та продовжуються деякий період. Жодне суспільне явище не може бути абсолютно ізольованим, відділеним від усього навкруги.

Будь-яке явище пов’язане з іншим. Одна із форм такого зв’язку – послідовність явищ.

Наприклад, після війни наступила капітуляція, заключення миру, потім відновлення зруйнованого. Вибори президента...

Всі соціальні зміни відбуваються не тільки в просторі, але й в часі.

 

Всі суспільні явища мають свої фундаментальні особливості:

 

1-а – послідовність

2-а – тривалість

3-а – „хід часу” (відчуття того, що час тікає, не може зупинитися)

4-а – невідворотність

5-а – різниця між минулим, сучасністю і майбутнім

6-а – безперервність переходу між цими трьома сферами часу – минулим, сучасним і майбутнім.

 

Т.ч., час – це аспект соціальних змін.

 

Кількісний час(фізичний) – це зовнішня шкала виміру подій і процесів, яка приводить в порядок і узгодженість їх хаотичний і спонтанний розвиток.

Наприклад, годинник, календар ( як інструменти).

 

Якісний час(соціальний) характеризується:

тривалістю,

темпом,

ритмічністю,

етапами,

фазами.

Він є неоднаковим в різних сферах життя і дійсності.

 

Соціокультурне управління часом проявляється не тільки в загальних орієнтаціях але й у великій кількості окремих культурних правил.

Наприклад, в Італії не прийнято вечеряти раніше 8 годин вечора. У Франції люди, як правило, беруть відпустку в липні.

 

у безробітного
у письменника
у бізнесмена
„бюджет часу”

 

 


Соціальні функції часу

 

1-а – синхронізація дій людей, груп, організацій.

 

2-а – координація, тобто дії повинні відбуватися не тільки одночасно але й узгоджено.

 

3-я – впорядкування дій, тобто соціальні дії і процеси мають смисл тоді, коли вони відбуваються у відповідній послідовності і черговості.

 

4-а – встановлення термінів відповідних дій.

 

5-а – заміри тривалості відповідних дій.

 

6-а – розподіл часу на буденний і святковий, виділення особливих відрізків часу.