Методика групового ухвалення рішень

Існує три відомих методи групового ухвалення рішень, що обмежують проб­леми групового мислення:

1) колективне обговорення проблем за умов вільного висування
проектів рішення;

Цей метод передбачає послабити структурованість групи. Обговорення почи­нається з стислого пояснення ситуації, ознайомлення учасників з проблемою. Після цього кожен член групи (що виявив бажання виступити) по черзі і без зауважень з боку решти викладає власну думку. Кожна ідея реєструється, а критика чи дискусія не виникає до того часу, поки не будуть вислухані всі варіанти вирішення проблеми чи погляди. Основна умова — висувати ідеї може будь-хто з учасників.

2) номінальний груповий спосіб;

Цей метод засновано на таких принципах:

а) з'ясовується суть проблеми і кожен член групи у письмовій формі висловлює
свої ідеї з цього приводу;

б) кожен з учасників обговорення пропонує лише одну ідею і дискусія не
розпочинається до тих пір, поки всі присутні не сформулюють власну
думку стосовно даного питання;

Stoner James A. Management,Second Edition, New Jersey; Prentice-Hall, Inc., 1982, p. 535. Moorhead Gregory and Griffin Ricky W. Organizational Behavior,Second Edition, Boston: Houghton-Mifflin Company, 1989, p. 549.

117


Розділ II


ТЕХНОЛОГІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ


Тема 5


РОЗРОБКА ТА УХВАЛЕННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ


 


в) групове обговорення покликане підсумувати, увиразнити та оцінити
висунуті ідеї;

г) кожен член групи знайомиться з усіма висунутими ідеями і на основі
більшості голосів ухвалюється остаточне рішення у вигляді ідеї, що
визнана найдосконалішою.

Номінальний груповий спосіб зводить до мінімуму проблеми міжособистіс-ного спілкування, залежності, що зумовлена службовим становищем, розпо­ділом повноважень, стосунками в колективі. Такий метод сприяє швидшому досягненню згоди без зайвих зволікань, які зумовлені обговоренням.

3) Метод "дельфі" (дельфійський спосіб);

Цей метод застосовується у випадку, коли члени групи фізично не можуть бути присутніми в одному місці. Він значно триваліший за попередні і складається з таких стадій:

а) кожен з учасників пропонує можливе вирішення проблеми анонімно, не­
залежно від інших, у формі відповіді на поставлені запитання;

б) результати опитування зводяться у таблицю, зміст якої доводиться
до опитуваних;

в) учасники обговорення висловлюють згоду з обраним рішенням, а у випадку
розмаїття думок пропонують нові ідеї чи шукають шляхи до компромісу;

г) ці стадії повторюються до того часу, поки анонімна група не прийде до
загального рішення.

Дельфійський метод надто громіздкий та повільний для використання у більшості ситуацій1.

Бурхливий розвиток обчислювальної та комп'ютерної техніки, інформаційних технологій та створення штучного інтелекту дозволяє використовувати у теорії прийняття управлінських рішень основні принципи і досягнення еконо-міко-математичного моделювання. Модель — це оптимальне, спрощене та раціональне відображення у вигляді схеми, формули чи дослідного взірця основних параметрів та характеристик об'єкта, що виступає у якості предмета дослідження.

Розрізняють такі класи (типи) моделей :

S фізичні;

•/ аналогові;

■S математичні.

Серед способів моделювання домінують такі:

1. Теорія ігор, що моделює вплив прийнятого рішення на складові навко­лишнього середовища (конкурентів, партнерів, споживачів тощо).

Райт Глєн. Державне управління/ Пер. з англ. — К.: Основи, 1994. — С. 141,142. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту.— Львів: Світ, 1995. — С 154-156.

118


 

2. Теорія черг, яка проектує найкращу систему товаропросування, визначає оптимальне число каналів розподілу і структуру збутової мережі (так звана модель оптимального обслуговування).

3. Управління запасами (заготівельна логістика) визначає час розміщен­ня замовлень, їх кількість, обсяг товарних залишків на складах та ін.

4. Лінійне програмування забезпечує оптимальний спосіб розподілу ресурсів при наявності різних варіантів наявності потреб у них.

5. Імітаційне моделювання — прогноз розвитку ситуації.

6. Економічний аналіз — метод оцінки витрат, структури собівартості, економічних вигод, побудова графіків залежності трьох змінних: рівня продаж, собівартості одиниці продукції та обсягу отриманого прибутку.

7. Платіжна матриця — статистичний метод, що дає змогу обрати найбільш оптимальний варіант з кількох пропонованих.

8. Дерево рішень являє собою схематичне відображення послідовних рішень керівника з відображенням фінансових результатів, імовірності отримання їх позитивного значення, можливості порівняння альтернатив.

9. Екстраполяція— це прогнозування набутого досвіду, існуючих тенденцій, динаміки та побічних припущень з метою передбачення майбутнього.

Методи прогнозування поділяються на кількісні та якісні: Кількісні методи:

а) аналіз минулих досягнень. Ґрунтується на переконанні, що минулі ситуації
нерідко повторюються;

б) причинно-наслідкове (казуальне) моделювання для ситуацій з багатьма
змінними величинами. В статистиці цей спосіб отримав назву кореляції

Якісні методи:

а) думка журі — поєднання та усереднення думок експертів;

б) наслідки опитування осіб, які професійно займаються збутом — перед­
бачення попиту торговими агентами;

в) передбачення запитів споживачів за результатами опитування клієнтів,

г) метод експертних оцінок.

При вивченні теми "Керівництво та лідерство" ми розглянемо також модель прийняття рішень Врума-Єттона.