Вікова і педагогічна психологія. УМ. Психологія особистішого розвитку в юнацькому віці


УМ. Психологія особистішого розвитку в юнацькому віці


21 1


 


забезпечуючи свідомий вибір професійної підготовки. Важливий також і рівень інформованості старшокласників як про майбутню професію, так і про самих себе. Юнаки та дівчата погано знають конкретні особ­ливості кожної професії, що робить їх вибір переважно випадковим. У виборі професії велике значення має професійна консультація, яка є у багатьох містах нашої країни. Професійна орієнтація - частина соціаль­ного самовизначення особистості. Вибір професії по-справжньому вда­лий тільки тоді, коли він пов'язаний з соціально-моральним вибором, з роздумами про сенс життя.

Досвід вивчення проблеми професійного самовизначення узагаль­нений Н.С. Пряжніковим. В розробленій ним змістовно-процесуальній моделі професійного самовизначення центром визнається ціннісно-мо­ральний аспект, розвиток самосвідомості (розвинена рефлексія, само­пізнання) й потреба в професійній компетентності. Основу професійного самовизначення складають наступні психологічні фактори:

• усвідомлення цінності суспільно-корисної праці;

• загальна орієнтація в соціально-економічній ситуації в країні та світі
професійної праці;

• усвідомлення необхідності загальної й професійної підготовки для
повноцінного самовизначення й самореалізації;

• виділення далекої (перспективної) професійної цілі (мрії) та узго­
дження цієї мрії з іншими важливими життєвими цілями (сімейними,
особистісним, суспільними тощо);

• розуміння суті поставлених цілей (мрій) та усвідомлення можливих
зовнішніх і внутрішніх перешкод на шляху їх досягнення.

У зв'язку з цим, Н. С. Пряжніков застерігає від небезпеки маніпуля-тивних впливів на професійний вибір молоді, коли через засоби масової інформації, рекламу, так звану суспільну думку формуються неправильні уявлення про швидку кар'єру, успіх, накопичення багатства, які прив'я­зуються до певної професії, що практично позбавляє юнаків можливості адекватного самовизначення, позбавляє їх реального погляду на процес об'єктивного професійного вибору та професійного становлення.

Допомога молоді в цьому питанні з боку дорослих і суспільства по­трібна, проте не у вигляді готових рекомендацій чи нав'язаних стереоти­пів, а у формі розвитку здатності до усвідомлення й самостійного плану­вання професійних і життєвих перспектив та, при необхідності, їх своє­часної корекції.

Нова соціальна позиція старшокласника та провідна діяльність зміню­ють для нього значущість навчальної діяльності, зокрема, учіння. У по­рівнянні з підлітками інтерес до навчання у них підвищується. Це пов'я­зано з тим, що складається нова мотиваційна структура учіння. Доміну­юче місце займають мотиви, пов'язані з самовизначенням та підготовкою


до самостійного життя. Ці мотиви отримують особистісний смисл та ста­ють дійовими. Старшокласники, для яких головною є учбово-професійна діяльність, починають розглядати навчання як необхідну базу, передумо­ву майбутньої професійної діяльності. Саме у старшому шкільному віці проявляється свідоме позитивне відношення до навчання. їх цікавлять переважно ті предмети, які будуть потрібні у подальшому житті, їх знову починає хвилювати успішність навчання. Звідси і недостатня увага до „непотрібних" предметів, відмова від зневажливого ставлення до оцінок, що властива підліткам.

Закінчуючи школу, старшокласники повинні бути психологічно гото­вими до дорослого життя. Поняття „психологічної готовності" передба­чає у даному випадку наявність потреб та здібностей, що дозволяють ви­пускнику школи найповніше реалізувати себе у професійній діяльності, громадському та майбутньому сімейному житті. Передусім, це потреба у спілкуванні з іншими людьми, потреба та здатність творчо працювати, по-друге, вміння теоретично мислити, орієнтуватися у різноманітних по­діях, що відбуваються у сучасному світі, що виступає у формі наукового, теоретичного світогляду, по-третє, наявність розвиненої рефлексії, за до­помогою якої забезпечується свідоме та критичне ставлення до себе.

Сформувавшись, ці якості утворюють психологічну базу для соці­ального та особистісного самовизначення школярів - центрального новоутворення раннього юнацького віку. Головною ознакою цього пе­ріоду є потреба юнака зайняти внутрішню позицію дорослої людини, ви­брати професію, усвідомити себе членом суспільства, виробити світо­гляд, вибрати свій життєвий шлях.