Запровадження НЕПу в радянській країні і причини її згортання

1921 р. партія більшовиків відмовилася від основних принципів "воєнного комунізму" і перейшла до нової економічної політики. Причини її запровадження такі:

ü Повна руйнація економіки внаслідок громадянської війни та запровадження "воєнного комунізму". Наприкінці 1920 р. продукція металообробних підприємств становила лише 7 % від рівня 1913 р., а виробництво чавуну - трохи більше 2 %. Унаслідок браку палива і сировини більшість підприємств припинили роботу; залізниці виконували не більше 12 % обсягу перевезень 1913 р. Практично не працювали пошта і телеграф. Особливо важкими були людські втрати.

ü Велика хвиля антибільшовицьких повстань у країні. Головними вимогами повсталих стало усунення більшовиків від влади. На межі 1920-1921 рр. загрозливі розміри економічної кризи викликали в Західному Сибіру, на Північному Кавказі, в Україні, на Дону і Поволжі нову хвилю селянських повстань. Селянські повстання, які були останньою спробою опору більшовицькій владі і які остання розглядала як політичний або куркульський бандитизм, за характером були не стільки антирадянські, скільки антибільшовицькі. В їх основі лежало незадоволення ставленням правлячої партії до селянства і важкими наслідками політики "воєнного комунізму". Насамперед селяни протестували проти примусового вилучення продовольства (продрозкладки) і пов'язаної з ним заборони торгівлі.

15 березня 1921 р. X з'їзд РКП(б) ухвалив постанову "Про заміну розкладки натуральним податком", що стала початком переходу до непу. Суть непу становили:

ü заміна на селі продрозкладки продподатком: селяни продавали б державі за низькими цінами частину продукції, а решту мали право продати на ринку;

ü денаціоналізація (приватизація) середніх і дрібних підприємств; впровадження госпрозрахунку; "командні висоти" в економіці - важка промисловість, банки, транспорт, зовнішня торгівля - залишалися в руках держави; визнавалися такі форми власності, як приватна, орендна, кооперативна;

ü введення у промисловості продажу надпланової продукції за ринковими цінами;

ü відновлення під контролем держави товарно-грошових відносин;

ü запровадження стійкої грошової одиниці - червінця замість знецінених радянських грошових знаків.

Нова економічна політика, на відміну від попередньої - "воєнного комунізму", включала елементи ринку. Це був єдиний шлях відродити зруйновану економіку.

З метою якнайшвидшого відновлення сільського господарства селяни у 1922 р. одержали право здавати землю в оренду, використовувати найману працю, об'єднуватися в кооперативи. За короткий час на селі виникли різноманітні форми кооперації: об'єднання селян для збуту продукції своїх господарств, купівлі сільськогосподарського реманенту, одержання кредитів, обробки землі.

Суттєві перспективи відкривав неп і перед міськими жителями. Урядові постанови від 17 травня і 10 грудня 1921 р. поклали початок частковій денаціоналізації промисловості. Декретом РНК РСФРР від 24 травня того ж року була дозволена приватна торгівля. Повсюди почали відкриватися приватні крамниці, магазини, їдальні, кафе.

Неп зумовив суттєві зміни в промисловості. Контролюючи важку промисловість, держава передала в оренду організаціям (кооперативам, артілям та ін.), а також приватним особам дрібні підприємства.

До 1923 р. була децентралізована система управління промисловістю. Ліквідовано главки і створено 78 трестів: 3 союзні, 21 республіканський, 54 губернські. Кількість головних комітетів і центрів Всесоюзної ради народного господарства (ВРНГ) скоротилася втричі, майже так само і чисельність управлінських кадрів. Підприємства одержали більшу самостійність. Об'єднані в трести, вони стали працювати на принципах госпрозрахунку, самофінансування і самоокупності. Нерентабельні підприємства закривалися або здавалися в оренду.

Майже відразу стали виникати синдикати - організації для закупівлі сировини, планування торговельних операцій і збуту однорідної продукції. Діяльність синдикатів, влаштування оптових ярмарків і заснування товарних бірж формували ринок засобів виробництва.

Було нормалізовано фінансову систему. Відновлено банки, кредитні установи, нормалізовано податкову політику. Невдовзі платними стали транспортні, комунальні та поштово-телеграфні послуги. У 1922-1924 рр. була проведена фінансово-економічна реформа: наприкінці 1922 р. з'явилися червінці - тверда радянська валюта, яка забезпечувалася золотом, обслуговувала господарський оборот та вільно обмінювалася на іноземну валюту. Того самого року були створені перші фондові біржі, де дозволялася вільна кулівля-продаж валюти і золота.

У роки здійснення нової економічної політики на її долю випали серйозні випробування. Ціни на промислові товари було штучно завищено, а на сільськогосподарські - заморожено. Утворилися так звані "ножиці цін", в результаті яких селяни, що становили переважну більшість населення, не могли купувати дорогі для них товари народного споживання. Селяни не бажали добровільно продавати хліб державі за низькими цінами, прагнучи продавати його безпосередньо споживачам за цінами вільного ринку, які були значно вищими, ніж державні. Наприкінці 1923 р. селянське повстання спалахнуло в Амурській області, а влітку наступного року - в Грузії. Виникали хлібозаготівельні труднощі, які особливо дали про себе знати у 1925-1926 та 1927-1928 рр.

Держава змушена була знизити ціни на промислові товари, особливо на продукцію легкої промисловості та сільськогосподарський реманент. Одночасно підвищувалися закупівельні ціни на продукцію сільського господарства і було організовано кредит для селян. Кризу збуту вдалося подолати, але повністю нееквівалентний обмін ліквідувати не вдалося.

Головним наслідком непу було швидке відродження економіки.

Використавши розвиток ринку для стабілізації радянської влади у першій половині 20-х років, партія завершує відступ і переходить до його поступового згортання.

встановлення плану хлібозаготівель за кожною губернією, а потім і за округом;
підвищення ставок податків на приватне підприємництво як у селі, так і у місті;
згортання грошового і товарного кредитування приватного сектору господарства;
введення карткової системи розподілу харчових продуктів і прийняття першого п'ятирічного плану поклали край ринковим відносинам і приватному підприємництву.

Отже, за непу було досягнуто найвищих темпів розвитку країни за всі 70 років радянської влади, у найкоротші терміни відновлено господарство країни, різко зріс життєвий рівень населення. Однак неп не міг бути тривалим, оскільки базувався на двох несумісних основах: в економіці панували ринкові відносини, а в політиці - командно-адміністративна система, яка звикла підпорядковувати економіку своїм політичним цілям. Реформи в економіці не доповнювались реформами в політичній сфері, а незалежними власниками було важко управляти.