Вияви класицизму в Україні
2-а половина ХІХ ст. має місце Класицизм. Це є протилежність, антипод Бароко. За змістом цей мистецький напрямок виражав раціоналістичну традицію західноєвропейського просітництва.
Засновник – Ніколя Буало, який обґрунтовує цей стиль у трактаті «Поетичне мистецтво». Для класицизму характерно :
1. використання зразків, канонів античного мистецтва;
2. домінування раціональної складової у структурі художнього образу(правильні геометричні форми в архітектурі, математичні розрахунки в музичних творах ¾ноти, ½...)
3. Чітка регламентація тем, сюжетів, зображально-виражальних засобів мистецького твору. Ефект фундаментальності, домінування спокою над рухом, низький р-нь декоративності.
Але в укр. Культурі цей напрямок майже не приживається, оскільки не відповідав потребам національного руху і не виражав емоційну складову. .
Елементи класицизму проникають в літературу та музику ( як винятки). Максим Березовський, Дмитро Бортнянський, Артем Ведель. Глухівська музична школа. Опери(Березовського «Демофан»). Вони привносять класицизм у жанр церковного стилю.
В Україні класицизм не зміг у силу несприятливих історичних обставин розвинутися як цілісна структурована система, переважно орієнтувався на низькі жанри (очевидно, під впливом низового бароко). Деякі тенденції класицизму знайшли свій вияв у трагікомедії «Володимир» Феофана Прокоповича, поемі «Енеїда» Івана Котляревського, оповіданнях Григорія Квітки-Основ'яненка та ін.
Шедевром українського класицизму стає героїко-комічна поема Івана Котляревського «Енеїда» — твір бурлескний і травестійних.
Класицизм в Україні, на відміну від інших національних літератур, народився та існував без боротьби з бароковою літературою. У другій половині XVIII століття, коли Україна стає російською провінцією і втрачає національні літературні й культурні центри (зокрема Київську Академію), бароко зникає саме собою. Український класицизм, незважаючи на свій не вельми різноманітний прояв, знаменує собою перехід до єдиної літературної мови. Вживання народної мови вимагали існуючі в літературі українського класицизму жанри — травестія, байка, комедія, народне оповідання.
У Києві чудовим зразком класицизму є Червоний корпус Київського університету,
Живопис в Україні 18ст.
Український живопис розвивався. Одним з найвідоміших художників того часу був Дмитро Левицький..
В Україні працювало чимало обдарованих майстрів , які оздоблювали палаци , будинки , церкви(Антропов,Левицький). Багато з них змушені були переїхати до Росії. Основними жанрами були: іконопис , фреска , портрет.Найпопулярнішою стала школа Києво-Печерської лаври. Іконописні зображення відходять від канодів , портрети зображають риси релізму.Збагачуються художні засоби: використовуються світлові та колористичні ефекти.
Розвивається світське малювання, особливо портретне. Портрети цікаві з різних поглядів: багато з них мають психологічні риси й допомагають уявити собі особу, портрет якої подається. Цікаві портрети і з побутового погляду: на них бачимо одяг, іноді датований; бачимо поступову заміну української ноші
Мистецтво було пов'язано і з релігією. Так, розписи іконостасів - провідна, найбільш парадна сфера малярства у 18ст. Особливо характерним і природним явищем староукраїнської культури є іконостас Спасо - Преображенської лаври в Сорочинцах, критиром якої був Данило Апостол. Він створений в святкових рисах: святковий настрій створюють барви та їх комбінація.
Поряд з професійним мистецтвом, що обслуговувало високі сфери життя, існувало і народне мистецтво. Мабуть, найхарактернішою постаттю періоду, улюбленою в різних сюжетах і позах, був "козак Мамай", - народна картина, яка була майже в кожній хаті. Цей образ - зародки романтизму, який (романтизм) потім перемістився у високе мистецтво.
Музична культура 18 ст.
Надзвичайно важливе значення в українській музичній культурі XVIII століття відіграла створена з ініціативи гетьмана Данила Апостола 1730 року Глухівська співоча школа, вихованцями якої стали Дмитро Бортнянський, Максим Березовський та Артемій Ведель.Після закінчення Глухівськї школи Бортнянський та Березовський продовжували своє навчання в італійських музичних школа Поєднання традицій партесного співу і сучасних технік європейського письма обумовило унікальність творчості цих композиторів. Ставши придворним капельмейстером у Петерзбурзі, а з 1796 року — керівником придворної капели, складеної майже винятково з вихованців Глухівської співацької школи, Бортнянський значно вплинув і на розвиток російської музичної культури. Він був також першим композитором у Російській імперії, музичні твори якого почали виходити друком.
Інструментальна музика не досягла такого рівня, як хоровий спів. До здобутків інструментальної музики XVIII ст. належить "Концертна симфонія" Д. Бортнянського та "Українська симфонія" Є. Ванжури.
На початку 18 ст. спостерігається поширення козацьких маршових пісень. (Маруся Чурай «Засвіт встали козаченьки»). Поширились серед населення канти і псалми – побутовий багатоголосий пісенний жанр. Триває розвиток паресних співів. ор. Поширені стали народні ансамблі , кобзарське мистецтво Гулак-Артемовський написав першу українську оперу «Запорожець за Дунаєм». Далеко за межами України відомими були Ведель («Вірую») та Березовський («На ріках вавилонських»)