Українська культура у 80-90 роках
У цей період культура, як система загальнолюдських цінностей, духовних і матеріальних досягнень кожного народу, зазнала в умовах радянської влади значних деформацій. Однобокий підхід до культурно-творчого процесу суттєво збіднив сферу культурного життя, залишивши за його рамками все, що не вкладалося в догмати класової, а згодом партійно-номенклатурної ідеології. Вкрай негативно позначився па стані культури залишковий принцип її фінансування. В складних умовах перебувала освіта. Незважаючи на неодноразові спроби реформувати систему освіти, її стан не тільки не покращився, а ще погіршився. Проекти освітніх реформ 1984 р. та 1987-1988 pp. були розроблені КПРС, нічого не зробила для покращення стану освіти. Навпаки, у цей час продовжує діяти залишковий принцип фінансування освіти, бюрократичні перепони все ще сковуютъ її демократизацію. На початку 90-х років СРСР посідав за рівнем освіти 28-е місце у світі. Одним із найважливіших завдань школи є забезпечення виконання Закону "Про мови в УКРАЇНСЬКІЙ РСР", прийнятого 1989 р. Відтоді в республіці відкрито чи поновлено сотні шкіл з українською мовою навчання, організовано тисячі українсько-мовних класів у школах з російською мовою навчання. Освітня система стає більш гнучкою та різноманітною. З'явилась велика кількість ліцеїв, коледжів, гімназій. Ці навчальні заклади значно урізноманітнили навчальний процес, сприяють поглибленому розвиткові здібностей учнів та студентів. Зроблені помітні кроки в справі гуманізації освіти. Значно більше уваги приділяється вивченню української історії, релігії, народознавству, перші зрушення є у викладанні інших суспільних наук. Загалом же освіта не вийшла із стану занепаду. Зроблені перші суттєві кроки по перебудові вищої і середньої спеціальної освіти. Для кращої організації роботи освітніх закладів усіх рівнів два міністерства-народної освіти та вищої і середньої спеціальної освіти - об'єднані в одне - Міністерство освіти України. Реорганізується вся структура вищої і середньої спеціальної освіти. Наука в Україні у 80-і - на початку 90-х років продовжувала перебувати у складному стані. Довгий час її розвитком керували з допомогою адміністративно-командних методів; відомчі інтереси, бюрократизація стримували науковий процес. Згубний вплив на фундаментальні дослідження в кінці 80-х років мало захоплення багатьох наукових закладів лише практичними дослідженнями. Провідним науковим центром залишається Академія наук України. Однак і в ній нагромадилися серйозні проблеми. Орієнтація на прикладні розробки призвела до падіння престижності фундаментальних досліджень. При цьому понад 90 відсотків нових технологічних розробок не впроваджується у виробництво. Серйозною вадою в галузі науки в Україні є низький рівень фінансування створює великі труднощі і в достатньому матеріально-технічному забезпеченні науки. Між тим спостерігалося падіння професіоналізму значної маси наукових співробітників. Погана технічна оснащеність наукових лабораторій, різке зниження життєвого рівня призвело до того, що все більше вчених виїжджає за рубіж для робота за контрактом на тривалий час, а то й назовсім. Перебудовується робота Академії наук, змінюються пріоритети. Зростає увага до фундаментальних досліджень. Йде перегрупування наукових сил.. Актуалізується тематика досліджень. Розпочата робота по написанню фундаментальних праць з історії українського народу, історії української культури. Ці праці визнані пріоритетними в АН України. Відкрито нові суспільствознавчі інститути-сходознавства, народознавства та інші. Процеси оновлення широко охопили також українську літературу і мистецтво. Письменство остаточно звільняється від комуністичної ідеологічної облуди. Йде переоцінка суспільних ідеалів, історичних явищ. Слід відзначити наповнену високим громадянським змістом творчість О.Гончара, І. Драча, Д. Павличка, П.Мовчана, В. Яворівського, І. Дзюби, Р.