Основні параметри соціологічного дослідження сім’ї
Характеристика сім’ї як соціальної системи передбачає перш за все дослідження таких основних параметрів: 1) умови життя сім’ї; 2) структура сім’ї; 3) функції сім’ї.
1. Умови життя сім’ї – це загальна сукупність факторів макро-, мезо- та мікросередовища, тобто загальних соціальних умов, середовища розселення й найближчого соціального оточення. Загальні соціальні умови поділяються на:
• соціально-економічні (рівень реальних доходів населення, обсяг і структура товарообігу, рівень житлового будівництва, число робочих місць, рівень розвитку системи охорони здоров’я, сфери дитячих дошкільних закладів, транспортної системи тощо);
• соціально-політичні (політика уряду, органів державної влади, політичних партій, профспілок, громадських організацій щодо сім’ї через систему пільг та заохочень з метою її стабілізації й підвищення виховного потенціалу сім’ї);
• соціально-культурні (система діючих у суспільстві правових та моральних норм, ідеалів, цінностей, взірців діяльності й поведінки; кількість і доступність закладів культури; обсяг і зміст телепрограм та публікацій, зокрема на тему сім’ї тощо);
• соціально-демографічні (чисельність і темпи приросту населення або депопуляції, статевий та віковий склад населення та його розподіл за регіонами, міграційні процеси, етнічний склад населення тощо);
• соціально-екологічні (природно-географічні особливості середовища проживання, ступінь урбанізації регіону, ступінь забруднення довкілля, санітарно-гігієнічні умови проживання);
• соціально-психологічні (загальний стан свідомості людей, освіченості та виховання, життєві позиції й ціннісні орієнтири, що визначають поведінку людей, зокрема їх ставлення до шлюбу і сім’ї; психологічна готовність до освоєння соціальних ролей дружини, чоловіка, батька, матері).
Ці загальні соціальні умови впливають на життєдіяльність сім’ї опосередковано, тобто через фактори мезо- та мікросередовища (взаємодію сім’ї з різними соціальними спільнотами і соціальними інститутами, професійну діяльність членів сім’ї, контакти з рідними, сусідами, друзями тощо).
2. Структура сім’ї – це вся сукупність відносин між членами сім’ї, яка включає відносини спорідненості, морально-духовні відносини та відносини влади й авторитету.
Структура сім’ї визначається найчастіше як проста (подружжя, мати з дитиною), нуклеарна (батьки і неповнолітні діти) чи розширена (нуклеарна сім’я та інші родичі, що проживають разом, – бабусі, дідусі, онуки, тітки, дядьки, двоюрідні брати й сестри тощо).
За формою шлюбу структура сім’ї може бути моногамною чи полігамною. Моногамна сім’я базується на шлюбі одного чоловіка та однієї жінки. Кількість дітей у цьому разі не має значення. Полігамія, тобто багатошлюбність, має певні різновиди: полігінія (шлюб між одним чоловіком та кількома жінками), поліандрія (шлюб між однією жінкою і кількома чоловіками) й груповий шлюб (шлюб між кількома чоловіками і кількома жінками). Всі форми шлюбу зумовлені різними історичними, релігійними й, навіть географічними обставинами. Наприклад, полігінія породжується необхідністю відновлення народонаселення після загибелі великої кількості чоловіків у війнах, що згодом може закріплюватись як моральна і соціальна норма у релігійних системах, зокрема в ісламі. Поліандрія зустрічається у гірській місцевості Індії та Тибету, де мало землі для обробітку, й уважається цілком доцільним одружувати всіх братів з однією жінкою, щоб не ділити між ними і без того невеликий клаптик землі як спадок. Груповий шлюб може мати вигляд так званої «шведської сім’ї» (коли дві-три подружніх пари проживають разом) або є шлюбною нормою в деяких релігійних общинах (коли віруючі вважають себе не лише братами та сестрами, а й чоловіками та дружинами один одному). Груповий шлюб у первісному вигляді, коли статеві відносини майже не регулюються, зберігається ще на Тробріанських та Маркізьких островах, де визначаються лише умовно-вікові групи в середині общини, між членами яких дозволені інтимні стосунки.
За типом влади та авторитету сімейні структури бувають патріархальні (де переважає влада чоловіка і батька), матріархальні (де переважає авторитет жінки і матері й родовід ведеться за материнською лінією, що випливає з особливостей перш за все групового шлюбу) та егалітарні(де вплив і влада розподілені між чоловіком та жінкою майже порівну).
За партнерством у шлюбі визначають ендогамну чи екзогамнуструктуру. Ендогамна сім’я – це та, де чоловік і дружина належать до однієї соціальної групи, верстви чи родового клану. Єдиним правилом ендогамії є заборона кровозмішування, тобто інцесту, що виключає шлюби або статеві зв’язки між близькими кровними родичами (батьками й дітьми, братами й сестрами тощо). Екзогамна сім’я базується на шлюбі партнерів, які належать до різних соціальних верств, релігійних конфесій, рас тощо.
За кількістю дітей можна визначати бездітні, однодітні, малодітні (2–3 дитини), багатодітні (більше від 3-х дітей) сім’ї.
За місцем проживання молодят соціологи виділяють патрилокальні(якщо молоді живуть з батьками чоловіка), матрилокальні (коли молоді живуть з батьками жінки) та неолокальні (коли молодята живуть окремо від своїх батьків) сім’ї. В Україні переважна кількість молодих сімей проживає з батьками. У західних країнах нормою є неолокальне проживання молодих.
3. Функції сім’ї – це основні способи прояву активності та життєдіяльності сім’ї, які спрямовані як на суспільство, так і на особу, що перебуває у колі сім’ї. Основні функції сім’ї такі: