Основні поняття та повноваження органів публічної влади у сфері житлово-комунальних послуг
Деякі аспекти правовідносин
У житлово-комунальній сфері
 |  | ||
 | |||
 | |||
Житомир - 2007
Деякі аспекти правовідносин у житлово-комунальній сфері /
Упоряд.: А.В.Карташов та ін. - Ж.: Житомирський обласний центр молодіжних ініціатив, 2007. – 116 с.
Автори: В.М.Стах, А.В.Карташов, М.Д.Городок
Керівник проекту: А.В.Карташов
Дизайн та макетування: М.В. Соколов
Це видання стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через Агентство США з Міжнародного розвитку (АМР США), Корпорацію Виклики Тисячоліття (МСС) та Менеджмент Сістемс Інтернешнл (MSI). Зміст видання є виключно відповідальністю Житомирського обласного центру молодіжних ініціатив та не обов’язково відображає погляди MSI, АМР США, МСС та уряду США.
При передруку або частковому використанні матеріалів посилання на Житомирський обласний центр молодіжних ініціатив обов’язкове Зміст
1. Основні поняття та повноваження органів публічної влади у сфері житлово-комунальних послуг.
2. Класифікація житлово-комунальних послуг.
3. Права та обов’язки споживачів, виконавців і виробників житлово-комунальних послуг.
4. Порядок укладання договорів у сфері житлово-комунальних послуг.
5. Порядок надання житлово-комунальних послуг.
6. Мінімальні норми житлово-комунальних послуг.
7. Основні принципи тарифоутворення та оплати житлово-комунальних послуг.
8. Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
9. Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
10. Правила користування електричною енергією для населення.
11. Правила надання населенню послуг з газопостачання.
12. Контроль за дотриманням стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері житлово-комунальних послуг.
13. Порядок доступу до житла та іншого володіння для ліквідації аварій, проведення оглядів технічного стану, перевірки показань засобів обліку.
14. Приватизація житла (утворення ОСББ тощо).
15. Порядок призначення та надання населенню субсидій.
16. Пільговий розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.
17. Норми пільгового користування житлово-комунальними послугами.
18. Мінімальні норми пільгового забезпечення населення твердим паливом і скрапленим газом та граничних показників їх вартості.
19. Додатки
Передмова
В даний час необхідно констатувати, що житлово- комунальна сфера є однією з найбільш корумпованих в Україні. Громадянам недоступна інформація про використання коштів ВЖРЕПами,в той час коли з непрямих джерел відомо про те, що нормою є нецільове використання коштів, залучення працівників ВЖРЕПів на „халтури”, закупівля матеріалів та обладнання за завищеними цінами в „своїх” підприємців, тощо. Навіщо постачальнику ремонтувати труби і теплотраси якщо він переконаний що користувач послугами все рівно заплатиь за обігрів атмосфери. Точно так віг платить за «мертві душі» неіснуючих працівників та роздуті штати комунальних установ, не кажучи вже про безконечні «відкати» які начальники комунальних установ мають за монопольне право розподілять підряди. При такій системі процвітають зловживання службовців органів місцевого самоуправління та порушення прав громадян.
В той же час необхідні передумови для побудови системи громадського аудиту в даній сфері є. Це стосується насамперед прав у взаємовідносинах з комунальними підприємствами. Це право платити лише за фактично надані послуги, право отримувати послуги належної якості, право отримувати інформацію про господарсько – фінансову діяльність ВЖРЕПів, право отримати від балансоутримовуча необхідну документацію на будинок та при будинкову територію.
На наш погляд, для того щоб вирішити проблему Житлово – комунального господарства потрібно діяти комплексно. Марно сподіватись, що орган місцевого самоврядування – міська рада та міськвиконком будуть докладати значних зусиль, щоб кардинально покращити ситуацію. Вони діють за шляхом найменшого спротиву. Реальні приклади з життя показують, що у випадках, коли громадяни згуртовано відстоюють певну проблему, міська влада не хоче піднімати шум і йде на поступки.
Що робити? Як відстояти свої права? Як боротися з корупцією у сфері комунального господарства? На ці запитання ми намагалися дати відповідь в даній брошурі. Сподіваємось, що даний посібник допоможе Вам відповісти на всі запитання пов’язані з житлово-комунальною сферою.
З повагою
колектив авторів
Основні поняття та повноваження органів публічної влади у сфері житлово-комунальних послуг
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
У вказаному Законі та інших нормативно-правових актах вводиться таке визначення термінів:
житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;
аварія - пошкодження інженерних мереж, обладнання або конструктивних елементів споруд, що виникло з техногенних або природних причин, які перешкоджають їх подальшій експлуатації відповідно до технічних умов;
балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;
виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;
виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;
власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку;
внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди;
внутрішньобудинкові системи газопостачання - газопроводи низького тиску, лічильники газу, газові прилади, пристрої, необхідні для використання газу в побуті;
газові прилади і пристрої - плити, котли, водонагрівачі та іншепобутове устаткування, в якому використовується газ;
газопостачання - послуга, яка передбачає реалізацію природного або скрапленого газу шляхом транспортування його до споживача;
газопостачальна організація - підприємство (організація), яке здійснює постачання газу споживачеві на підставі договору та відповідної ліцензії;
газотранспортна організація - підприємство (організація) з експлуатації споруд систем газопостачання і газопроводів, яке транспортує газ газопостачальної організації до споживача та надає йому послуги з технічного обслуговування та ремонту газопроводів і внутрішньобудинкових систем газопостачання на підставі відповідної ліцензії;
група будинків - будинки з однотипним інженерно-санітарним обладнанням та подібними будівельними і архітектурними характеристиками, яким постачання газу здійснюється через спільний ввідний (вуличний) газопровід;
дворовий газопровід (для приватних будинків) - ділянка газопроводу від місця приєднання до розподільного газопроводу до запірного пристрою на вводі в будинок;
державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ;
електромережа - підстанції, розподільні установки та електричні лінії, призначені для передачі та розподілу енергії, до яких безпосередньо приєднана електроустановка або електропроводка споживача;
електропроводка - сукупність проводів і кабелів з кріпленнями, монтівними та захисними деталями, які прокладено на поверхні чи всередині конструктивних елементів споруд;
електроустановка - комплекс взаємопов'язаних устаткування і споруд, призначених для виробництва або перетворення, передачі, розподілу та споживання електричної енергії;
енергопостачальник - учасник оптового ринку електричної енергії України, що купує електричну енергію на цьому ринку з метою продажу її споживачам;
засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики;
кількісний показник житлово-комунальних послуг - одиниця виміру для обчислення обсягу отриманої споживачем послуги, визначена відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно з законодавством;
кількісний показник послуг - одиниця виміру для обчислення кількісних показників отриманої споживачем послуги, визначена відповідно до законодавства;
комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;
конкурсна документація - комплект документів, які надсилаються організатором конкурсу його учасникам для підготовки конкурсних пропозицій;
конкурсна пропозиція - комплект документів, які готуються учасником конкурсу згідно з установленими вимогами та подаються організаторові конкурсу;
межа розподілу (електромережі)- точка електромережі, стосовно якої розподіляється електромережа між споживачем та енергопостачальником;
міжопалювальний період - період між кінцем одного опалювального сезону та початком наступного опалювального сезону;
непереборна сила - дія надзвичайної ситуації техногенного, природного або екологічного характеру, яка унеможливлює надання відповідної послуги відповідно до умов договору;
НКРЕ – Національна комісія регулювання електроенергетики України;
норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
об'єкт споживача (газу) - територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування;
об'єкт споживача (електроенергії) - житловий будинок, гараж, майстерня або інша електрифікована споруда, що належить споживачу на правах власності або користування;
опалювана площа (об'єм) будинку - загальна площа (об'єм) приміщень будинку, в тому числі у разі опалення площа (об'єм) сходових кліток, ліфтових та інших шахт;
опалювана площа (об'єм) квартири (будинку садибного типу) - загальна площа (об'єм) квартири, а також будинку садибного типу без урахування площі лоджій, балконів, терас;
організатор конкурсу - власник чи балансоутримувач житлових будинків або уповноважена ним особа;
приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України;
самовільне підключення (до електромережі) - споживання електричної енергії без укладення з енергопостачальником договору про користування електричною енергією або підключення з порушенням відповідних Правил;
споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу;
точка розбору - місце розташування водорозбірних кранів або змішувачів холодної та гарячої води у квартирі (будинку садибного типу);
точка розподілу - місце передачі послуги від однієї особи до іншої, облаштоване засобами обліку та регулювання;
управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору;
утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством;
учасник конкурсу - суб'єкт господарювання, що подав конкурсну пропозицію;
централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення;
централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання;
централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання;
якість житлово-комунальної послуги - сукупність нормованих характеристик житлово-комунальної послуги, що визначає її здатність задовольняти встановлені або передбачувані потреби споживача відповідно до законодавства.
Юридичні правила відносин між суб’єктами у сфері житлово-комуальних послуг визначаються публічними органами влади - органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Верховна Рада України – єдиний законотворчий орган в країні. Норми закону, як відомо, мають найвищу юридичну силу. Проте, правила обов’язкової поведінки фізичних і юридичних осіб, звичайно, якщо вони не суперечать нормам законів, виписані також і в підзаконних нормативно-правових актах – найперше указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, наказах центральних органів виконавчої влади (міністерств, державних служб та комітетів), актах Ради міністрів Автономної Республіки Крим, розпорядженнях голів місцевих державних адміністрацій (міст Києва та Сімферополя, обласних і районних) та рішеннях органів місцевого самоврядування (сесіях місцевих рад, їх виконкомів).
Державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах:
1) забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів;
2) створення та підтримання конкурентного середовища при виробленні та наданні житлово-комунальних послуг, забезпечення контролю у сфері діяльності природних монополій;
3) забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування та досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво;
4) регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей;
5) забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо;
6) дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг;
7) забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.
Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства (з 2007 року – Міністерство), місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.
Інші центральні органи виконавчої влади затверджують нормативно-правові акти у сфері житлово-комунальних послуг, що видаються в межах їхніх повноважень після погодження або спільно з центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства і реєструються в установленому законодавством порядку.
До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства належить:
1) підготовка пропозицій щодо формування державної політики у сфері житлово-комунальних послуг;
2) організація в межах його повноважень розроблення і реалізації державних та регіональних програм у сфері житлово-комунальних послуг;
3) розроблення науково обґрунтованих нормативів витрат та втрат ресурсів, що використовуються при виробництві, транспортуванні та постачанні житлово-комунальних послуг;
4) розроблення в межах повноважень системи нормативно-правових актів щодо формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, стандартів, нормативів, норм, порядків та правил у сфері житлово-комунальних послуг, а також щодо експлуатації, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду;
5) забезпечення контролю за дотриманням виконавцями/виробниками вимог стандартів, нормативів, норм, порядків і правил та видання приписів щодо усунення порушень у межах, встановлених законодавством;
6) розробка типових договорів;
7) координація діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг;
8) організація та виконання в межах повноважень робіт із стандартизації, метрології та підтвердження відповідності у сфері житлово-комунальних послуг;
9) ліцензування певних видів господарської діяльності у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до закону;
10) проведення моніторингу стану розрахунків за житлово-комунальні послуги;
11) нормативно-правове забезпечення діяльності місцевих державних адміністрацій для здійснення контролю цін/тарифів на житлово-комунальні послуги;
12) вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до закону.
Центральні органи виконавчої влади беруть участь у розробленні та реалізації державної політики у сфері житлово-комунальних послуг у межах своїх повноважень, визначених законами.
Центральний орган виконавчої влади з питань регулювання електроенергетики формує в межах своєї компетенції державну політику щодо встановлення цін на електроенергію і природний газ, тарифів на їх транспортування та постачання підприємствам і організаціям, які виробляють та надають житлово-комунальні послуги населенню.
До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері житлово-комунальних послуг належить:
1) забезпечення дотримання вимог законодавства у цій сфері;
2) розроблення і реалізація регіональних та місцевих програм, участь у розробленні і реалізації державних програм у цій сфері;
3) ліцензування певних видів господарської діяльності відповідно до закону;
4) взаємодія з органами місцевого самоврядування з питань надання житлово-комунальних послуг та регулювання цін/тарифів у межах своїх повноважень;
5) залучення не бюджетних джерел фінансування для забезпечення виконання державних та регіональних програм у сфері житлово-комунальних послуг;
6) здійснення контролю цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та моніторингу стану розрахунків за них;
7) вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до законів.
До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить:
1) затвердження та реалізація місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і регіональних програм;
2) встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону;
3) затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням;
4) визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства;
5) управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації;
6) забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідних рівня та якості;
7) встановлення зручного для населення режиму роботи виробників та виконавців;
8) інформування населення відповідно до законодавства про реалізацію місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, а також щодо відповідності якості житлово-комунальних послуг нормативам, нормам, стандартам та правилам;
9) укладання договорів з підприємствами різних форм власності на вироблення та/або виконання житлово-комунальних послуг;
10) здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг;
11) проведення моніторингу виконання місцевих програм розвитку житлово-комунального господарства;
12) вирішення інших питань у сфері житлово-комунальних послуг відповідно до законів.