Використання вод в промисловості, комунальному та сільському господарстві

 

Усі галузі господарства за відношенням до водних ресурсів поділяються на 2 групи: споживачіта користувачі.

Споживачі забирають воду з джерела, використовують її для виробництва промислової й сільськогосподарської продукції, а потім повертають, але вже в іншому місці, в меншій кількості й іншої якості.

Користувачі воду з джерела не забирають, а використовують її як середовище (водний транспорт, рибальство, ГЕС). Проте вони можуть змінювати якість води (водний транспорт забруднює воду).

Вода може використовуватися з різною метою: для потреб промисловості, сільського та комунального господарства.

Промисловість використовує близько 20 % загального рівня прісної води й її споживання. Кількість води, що споживається тим чи іншим промисловим підприємством, залежить від типу продукції, що випускається, технології виробничого процесу, системи водопостачання (прямоточної чи оборотної), кліматичних умов (як правило, підприємства однієї і тієї ж галузі, які розташовані в північних районах, використовують значно менше води, ніж підприємства, які розташовані в південних районах з високою температурою повітря).

В промисловості 65-80 % витрат води використовується для охолодження.

Технологічну воду поділяють на воду, яка утворює середовище, промивну і реакційну. Воду, що утворює середовище, використовують для розчинення та утворення пульп, при збагаченні та переробці руд, гідротранспортуванні продуктів та відходів виробництва; промивну – для промивки газоподібних (абсорбція), рідинних (екстракція) та твердих продуктів; реакційну – у складі реагентів. Технологічна вода безпосередньо контактує з продуктами та виробами.

Енергетична вода використовується для отримання та нагріванні обладнання, приміщень, продуктів.

Для оцінки обсягів промислового водоспоживання використовується термін водоємність виробництва. Під нею розуміють кількість води (м3), необхідну для виробництва 1 тонни готової продукції. Водоємність різних видів продукції дуже різниться:

Добування й збагачення руди 2-4

Виробництво прокату 10-15

-------//-------- чавуну 40-50

-------//-------- целюлози 400-500

-------//-------- віскозного шовку 1000-1100

-------//-------- хімволокна 2000-5000

Найбільшим споживачем води в промисловості є атомна енергетика –АЕС використовують у середньому вдвічі більше води на 1 кВт виробленої електроенергії, ніж ТЕС.

Для кількісної характеристики використання водних ресурсів треба знати не тільки сумарний об’єм забору води, але й безповоротне водоспоживання. Безповоротне водоспоживання розраховується в % від об’єму забраної води і залежить від виду водокористування, об”єма водоподачі та місцевих фізико-географічних умов. Доля безповоротного водоспоживання в промисловості невелика і складає 5-10 % від об’єму водозабору, а в теплоенергетиці вона ще менша -– 0.5-2 %.

Сільське господарство є основним споживачем прісної води (70 % усього її використання). Це зумовлене в першу чергу збільшенням площ зрошуваного землеробства. Зрошувані землі дають набагато більше продукції, ніж незрошувані. Так, у світі нині зрошується близько 15 % площ усіх сільськогосподарських угідь, проте вони дають понад 50 % усієї продукції (за вартістю).

Площа зрошувальних земель у світі швидко зростає: на початку ХХ століття вона становила 40 млн. га, в 1970 р. – 235 млн. га, а сьогодні – 420 млн. га.

Питоме водоспоживання під час зрошення залежить від:

- сільськогосподарської культури;

- фізико-географічних умов району;

- технічного стану зрошувальних систем;

- способів поливу.

Наведемо норми зрошення різних культур, м3/га:

Зернові 1500-3500

Цукровий буряк 2500-6000

Багаторічні трави 2000-8000

Рис 8000-15000

Безповоротні втрати води під час зрошування (за рахунок випаровування) досягають великих значень (від 20 % до 60 % водозабору).

Водопостачання населення задовольняє потреби в питній воді й комунально-побутові потреби (робота підприємств побутового обслуговування, поливання вулиць і зелених насаджень, протипожежні заходи тощо). Існує поняття питоме водоспоживання, тобто добовий об’єм води в літрах, що необхідний для задоволення всіх потреб одного жителя міста чи села. Значення питомого водоспоживання змінюються в широких межах: від 200-600 л/добу на 1 людину в містах, до 100-200 добу на 1 людину в сільській місцевості, а при відсутності водопроводу 30-50 л/добу на 1 людину. Питоме водоспоживання значною мірою залежить від ступеня благоустрою (наявності водопроводу, каналізації, центрального водяного опалення тощо).

У великих містах земної кулі питоме водоспоживання нині становить, л/добу на людину: Нью-Йорк і Москва – 600, Київ – 515, Париж і Луганськ – 500, Вінниця і Ужгород – 305, Лондон – 263, Івано-Франківськ – 230.

Постійний ріст водоспоживання пов”язан як з ростом чисельності населення на земній кулі, так і з ростом благоустрою міст та сел. Так, якщо з 1900 до 1950 року водоспоживання зросло в 3 рази, то з 1950 до сьогодення воно збільшилося більш ніж в 7 разів.

В США та колишньому СРСР доля безповоротного водоспоживання складає 10-20 %, в країнах Західної Європи – 5-10 %. При забезпеченні сільського населення доля безповоротного водоспоживання значно вище (20-40 % водозабору) і залежить як від його об’єму, так і від кліматичних умов, існування каналізації.

 

Системи водопостачання.

За характером використання води системи водопостачання поділяються на прямоточні, послідовні, оборотні, замкнуті.

Найбільш простою є прямоточні системи. Після проходження через технологічний цикл вода поступає на очисні каналізаційні спорудження. Очищені до необхідного ступеню стічні каналізаційні води скидаються у водоток. Ці системи використовуються при достатніх водних ресурсах, в виробництвах з малим використанням води та незначними забрудненнями промислових стоків.

Послідовне використання води – це забір зворотних вод (без додаткової очистки або обробки) для технологічних потреб, зрошення та інших потреб. Після проходження через цех або виробничий цикл вода поступає в слідуючий цех або ще раз використовується в виробництві. Багаторазове використання води на різних технологічних операціях забруднює воду настільки, що подальше її використання стає неможливим без локальної очистки. Кратність використання води досягає 10-14 раз (гарячі відпрацьовані води використовуються для опалення приміщень заводу, житлових масивів, теплицях, а теплі – для зрошування.

Оборотна вода використовується у виробництві багатократно, з періодичним або неперервним її очищенням. При оборотному водопостачанні необхідно передбачити необхідну очистку стічних вод, охолодження оборотної води, обробку та повторне використання стічної води.

Використання оборотного водопостачання дозволяє в 10-50 разів зменшити споживання природної води (для отримання 1 т каучуку при прямоточному водопостачанні потрібно 2100 м3 свіжої води, а при оборотному водопостачанні – лише 165 м3). При оборотному водопостачанні значно зменшуються капітальні та експлуатаційні витрати. Оборотна вода повинна відповідати певними значенням показників: Т, рН, вміст завислих речовин та біогенних елементів, ХПК.

При відсутності інгібіторів вміст солей в оборотній воді не повинен перевищувати 2 кг/м3, а швидкість біологічного обростання теплообмінників не повинна перевищувати 0.07г/(м2×год), ріст товщини шару не повинен бути вище 0.05 мм в місяць.

Оборотну воду в основному використовують в теплообмінній апаратурі для відведення надмірного тепла. Вона багатократно нагрівається до 40-45 0С і охолоджується у вентильованих градирнях або бризкальних басейнах. Значна її частина втрачається в результаті бризкоуносу та випаровування. Крім того, через несправність та нещільність теплообмінної апаратури вона забруднюється до певних меж.

Для попередження інкрустації, корозії, біологічного обростання частина оборотної води виводиться з системи (продувочна вода), при цьому додають свіжу воду з джерела або очищені стічні води.

Раціоналізацію використання природних вод в промисловості може в ряді випадків забезпечити утворення повністю замкнутих систем водного господарства.

Під замкнутою системою водного господарства промислового виробництва розуміється система, в якій вода використовується багатократно без очистки або після відповідної обробки, яка виключає утворення будь-яких відходів та скид стічних вод у водойми.

Підпитка замкнутих систем свіжою водою допускається у випадку, якщо недостатньо очищених стічних вод для ліквідації втрат води в цих системах, допускається також витрати її в технологічних операціях, в яких очищені стічні води не можуть бути використані по умовах технології або гігієни. Свіжа вода витрачається тільки для питних та господарчо-побутових цілей.

Для створення замкнутих систем водоспоживання промислові стічні води підлягають очистці механічними, хімічними, фізико-хімічними, біологічними та термічними методами до необхідної якості, яка залежить від виду виробництва. Очищена вода повинна відповідати якості технологічної води.

Раціональне використання водних ресурсів на промисловому виробництві передбачає:

- широке впровадження маловодних та безводних схем;

- утворення замкнутих систем водопостачання;

- оптимізацію процесів водозабезпечення та водоочистки (подача та розподіл для технологічних операцій виробництва, регенерація відпрацьованих розчинів, вилучення з стічних вод та утилізація цінних відходів, обробка оборотної води, знешкодження осадів та інш.);

- повноту використання водних ресурсів промислового вузла, яке включає застосування стічних вод міста та промислового виробництва на полях зрошення та інших об’єктах.

 

ЛЕКЦІЯ 6

ПЛАН

 

1. Забруднення гідросфери. Формування стічних вод різних галузей народного господарства.

2. Методи очищення стічних вод.