Цільові програми діяльності класного керівника в нових умовах
Підростаючій людині передусім за все потрібні фізичне здоров'я, моральність і здібності (розумові, трудові, художні, комунікативні, які в свою чергу є базою для формування здібностей до саморозвитку). Тому цими трьома блоками можна визначити завдання роботи будь-якого педагога, вихователя. Кожен вихователь формує дитину не частинами, а цілісно, тобто повинен піклуватися про здоров'я, моральність і здібності. Але, як свідчить практика, учитель більше працює у сфері навчальної діяльності, батьки піклуються про здоров'я і здоровий спосіб життя, а позашкільні педагоги забезпечують культуру дозвілля. Тому класний керівник у цьому ланцюгу займає особливе місце, він працює разом із колегами, з сім'єю, з громадськістю, координуючи їх виховний вплив. Ця робота класного керівника повинна бути вторинною. Головна лінія в його роботі — взаємодія із самою дитиною, місце класного керівника — поряд із нею, головна функція — взаємодія з окремою особистістю на основі взаєморозуміння. І лише тоді, коли цього недостатньо, починається контактна робота з батьками, іншими вчителями, з класом, громадськістю.
Першочерговим завданням не лише батьків, а-й класного керівника є захист дитини (від життєвих знегод, конфліктів, від голоду, холоду, самотності тощо), створення умов для вільного розвитку її духовних і фізичних сил. На жаль, діти не бачать у вчителях тих людей, на яких можна розраховувати у важкі хвилини. Але гуманістична школа повинна виконувати функцію захисту дитини. Хто в школі може взяти на себе цю функцію? Хто ближче від усіх стоїть до підростаючої особистості? Звичайно, класний керівник. Проводити бесіди з окремими дітьми потрібно для того, щоб дізнатися, чому дітям важко, чому вони нетактовні, що заважає їм дружити з іншими дітьми, добре вчитися, а не для того, щоб робити їм зауваження. І головне — дізнатися про це потрібно, щоб захистити дитину, а не звинуватити її. Така позиція робить класного керівника справжнім другом дітей. Позиції захисту . учня стають фундаментом роботи з особистістю, основою індивідуального підходу.
Класний керівник повинен знати фізіологічні особливості й основні показники здоров'я дитини, щоб установити причини нервування, запальності, роздратованості.
Отже, перша цільова програма, яку повинен засвоїти і реалізувати культурний класний керівник, є програма "Здоров'я", яка передбачає самоосвіту учителя в цій сфері, спільну роботу з дільничним педіатром, шкільним лікарем, розробку оптимального для кожного учня режиму життя і роботи відповідно до його індивідуальних особливостей та стану здоров'я. Нині є приклади, коли вчителі оволодівають методами релаксації (розслаблення), масажу і самомасажу, навіть вчать цього батьків. Допомагають у цьому журнали про спорт, здоров'я, медицину.
Наступна сфера, у якій дитині потрібен захист, — це спілкування. Нелегко доводиться деяким дітям у колективі: одних ніхто не помічає, інших дражнять, з третіх насміхаються, четвертих не приймають у спільні ігри, з- п'ятих просто знущаються морально і фізично. Через це підлітки часто стають закомплексованими, психологічно нестійкими, агресивними в сім'ї, у стосунках із молодшими та вчителями. Увійти в сферу спілкування дітей, зрозуміти стан кожного в ній, навчитися коригувати стосунки між дітьми — важливе завдання вихователя. Потрібно йти не слідами подій, а вести серйозну пропедевтичну роботу — виробляти у дітей культуру спілкування, культуру поведінки, дотримання норм моралі та етики у взаємостосунках. Отже, проблема спілкування виводить на моральність людини — це третя цільова програма діяльності класного керівника. Що повинен знати, уміти і передати класний керівник, щоб успішно розв'язувати завдання морального виховання? Передусім за все потрібно пропагувати загальнолюдські цінності, привчати учнів до доброї поведінки. До загальнолюдських цінностей належать:
1. Людське життя — вища цінність. Посягати на нього ніхто не має права. Воно дається людині природою, і тільки природа його забирає.
2. Боготворіння матері, схиляння перед людиною, яка дала тобі життя, — друга цінність, усвідомлена людством ще на зорі свого існування.
3. Рідна земля, дім, сім'я — це цінності, з яких формується гідність людини, прагнення до свободи, її патріотизм і громадянськість.
4. Повага до унікальності іншої людини, її фізичної й духовної самобутності, її права на власну думку і власні оцінки. Ця цінність, якщо вона добре усвідомлюється з дитинства, сприяє розвитку окремих особистостей і суспільства загалом.
5. Природа, продукти людської праці, культурна спадщина різних народів і націй також належать до загальнолюдських цінностей. Зрозуміти і засвоїти їх відразу школярам важко, але якщо щодня, щогодини використовувати їх як орієнтири життя дитячого колективу, вони стають регуляторами норм спілкування між людьми, критеріями оцінки людських вчинків.
З позицій захисту дитини інакше виглядають основні напрями роботи класного керівника щодо забезпечення успішного учіння — це четверта програма.
Навчання — це дуже важка робота, найважча з усіх видів діяльності. Якщо підліток не виконує навчальних вимог, то за цим стоїть досвід (не завжди позитивний) початкової школи, інтелектуальний і культурний рівень батьків, психологічні особливості самого учня, його здоров'я. Дисциплінарними заходами, жорсткими вимогами нічого не зробиш. Якщо вчитель бачить в учневі "тупого", "лінивого", "зіпсованого", "безнадійного", тобто підходить до нього з установкою "з цим що не роби — даремно", такий педагог не може бути захисником особистості.
Захист учня на цьому етапі: роз'яснення учителям-предметникам індивідуальних особливостей учня, прагнення досягти, щоб кожен учитель розумів учня і співчував йому.
Згадаємо, що в школі В.О. Сухомлинського вчили всіх — і слабких, і хворих. Сухомлинський не ставив двійок, для нього найважливішим була не оцінка, а те, що людина залишилася у сфері пізнання, що молоді роки пройшли не на вулиці, не в некультурному середовищі, а в духовному спілкуванні з учителем і товаришами, у спілкуванні з книгою, з історією, з культурою.
Система роботи класного керівника за програмою "Навчання" повинна вестися за такими основними напрямами: вивчення роботи учнів на уроках шляхом відвідування занять і спостереження за дітьми; словесна робота на "малих педрадах" (спілкування з учителями-предметниками, завучем); предметні консультації для окремих дітей; проведення позакласних заходів з метою розширення світогляду та пізнавальних інтересів учнів; вироблення спільної "політики" і тактики допомоги кожному з боку сім'ї; організація навчальної роботи класу.
Важлива роль у формуванні особистості школяра, особливо підлітка, належить програмі "Дозвілля". Дозвілля — це широкий простір і час життєдіяльності школяра за межами навчальної роботи. Цю зону часто називають рекреативною, тобто зоною відпочинку, відновлення фізичних і духовних сил. Друга функція дозвілля — це розвиток здібностей та інтересів. Третя — вільне спілкування з цікавими людьми. Особливістю сфери дозвілля є вільний вибір учнем занять, форм відпочинку. Згідно зі спеціальним дослідженням майже 36% підлітків 12-14 років із задоволенням займаються у вільний час з малюками (іграми, спортом, підготовкою концертів, учать малювати, шити, в'язати тощо). Приблизно 17% старших підлітків проводять вільний час у клубах, гуртках, позашкільних закладах. Цінність дозвілля підлітки ставлять вище від навчання, мотивом відвідування школи для більшості з них є бажання спілкуватися з товаришами, брати участь у заходах, які проводяться після уроків.
Головні завдання класного керівника щодо реалізації програми "Дозвілля": виявлення індивідуальних інтересів дітей, допомога у виборі гуртків, спортивних секцій, клубів; розширення пізнавального і культурного кругозору класу (екскурсії, літературні, історичні, географічні, математичні та інші вечори, зустрічі, конкурси, відвідування театру, концертів); допомога дітям у громадській роботі, у можливості заробити кошти на суспільні потреби; організація колектив них творчих справ, спільний відпочинок на природі; підтримка дітей, які не мають успіхів у навчанні, їхнього авторитету перед класом та іншими вчителями за рахунок демонстрації їхніх досягнень у сфері дозвілля.
Спільно з сім'єю та іншими вчителями класний керівник реалізує ще одну цільову програму — "Спосіб життя". Це сфера матеріального побуту учня, способу його життя, яка має кардинальний вплив на його розвиток. Не секрет, що є немало сімей, у яких немає нормальних умов для навчання та відпочинку, є сім'ї малозабезпечені, з поганими житловими умовами, неблагополучними батьками. Несприятлива атмосфера в сім'ї дуже впливає на здоров'я, навчання та моральність дітей.
Увага до повсякденного побуту дитини, до способу її життя ставлять перед класним вихователем низку специфічних завдань, які можна поділити на дві групи. Перша звернена до сім'ї, друга — до школи. Класний керівник знайомиться з умовами життя дитини в сім'ї, з режимом дня школяра, вивчає особливості його стосунків з батьками, налагоджує контакт з батьками. Ці знання дозволяють корегувати негативні явища, проводити серйозну роз'яснювальну роботу, а якщо потрібно — організувати фінансову підтримку дитині.
У школі класний керівник разом з дітьми піклується про оформлення класу, налагоджує самообслуговування і чергування. Крім цього, проводить бесіди про здоровий спосіб життя, про первинні і вторинні цінності в житті, орієнтири поведінки, дискусії про моду, сенс життя, організовує допомогу дітям, що її потребують. Отже, пріоритети класного вихователя в тому, що в центрі його уваги перебуває особистість, індивідуальність кожного вихованця, його захист і розвиток, а колектив, клас повинен стати середовищем, сприятливим для окремої дитини. По-друге, з усього можливого змісту виховної роботи класний керівник вибирає такі цільові програми, як "Здоров'я", "Спілкування", "Учіння", "Дозвілля", "Спосіб життя", "Моральне виховання".
Щоб успішно виконати поставлені завдання, класний керівник повинен мати професійні здібності, які можна розділити на чотири основні групи: рефлексивно-аналітичні, конструктивні, організаторські, комунікативні.
До першої групи належать уміння аналізувати свою діяльність, передбачати результати, вивчати особистість і колектив на основі діагностики, оцінювати рівень індивідуального розвитку школяра і сприяння цьому сім'ї та позашкільного середовища, учити дітей і клас аналізувати свою діяльність.
Конструктивні здібності вміння планувати виховну роботу, залучаючі до цього процесу учнів, батьків, вчителів, громадськість.
Організаторські здібності —це вміння ставити перед собою і дітьми цілі, планувати діяльність, здійснювати диференційований підхід, забезпечити побутові умови й естетичне середовище для життя дитини в школі й у сім'ї, а також координувати виховний вплив школи, сім'ї, громадськості.
Комунікативні якості класного керівника повинні бути спрямовані на встановлення контакту і взаєморозуміння з кожною окремою дитиною. Для цього підходити до виховання дитини потрібно "з оптимістичною гіпотезою", вірити в її сили і можливості, намагатися зрозуміти, підтримати і захистити її. Крім того, потрібно коригувати стосунки між дітьми, чинити справедливо при розв'язанні конфліктів, сприяти взаєморозумінню учителів з учнями інших класів; досягати взаєморозуміння з батьками. Тільки така багатопланова діяльність класних вихователів сприятиме здоровому психологічному клімату та успіхам у вихованні всебічно і гармонійно розвинених особистостей.