Зміни в освіті США за останні 15 років
Освіта за своєю суттю працює на майбутнє, і це підтвердила історія. Ще Аристотель говорив, що до виховання потрібно ставитися з особливою увагою. Освітня галузь у США має велике значення. Ще в 60-і роки у США були прийняті закони про вчительський корпус та про розвиток педагогічної професії. Для реалізації цих законів були створені Національна комісія, Національний комітет, Національна рада з удосконалення та акредитації педагогічної освіти. В Америці є Національний учительський форум, Національна рада вчителів математики тощо. Концепції освіти передбачають створення "бази знань для навчання" — це структурна сукупність знань, умінь, розумінь, технологій, етичних норм, схильностей, колективної відповідальності, а також способів їх представлення та передачі. Ці концепції розробили групи Холмса, Шульмана, Карнегі. В основу педагогічної реформи групи Шульмана покладена ідея навчання, яка базується на розумінні та мисленні, перетворенні інформації та рефлексії (аналіз і реорганізація роботи).
У 1983—1984 рр. у США прийнято закон про обов'язкове комп'ютерне навчання, включаючи програмування. Ще в 1986 р. у США на десять учнів була одна електронно-обчислювальна машина. Зараз вузи країни витрачають на ЕОМ більше коштів, ніж на бібліотеки. Але в цьому є негативні педагогічні моменти та проблеми: школяр повинен проводити біля ЕОМ не більше ЗО годин на рік, а цього недостатньо; деякі учні, захопившись комп'ютерною лихоманкою, погано вчаться, залишають школу; останнім часом із числа випускників коледжів з'явились "електронні мафіозі"; є проблеми у спілкуванні.
Американська система освіти являє собою зразок динамічності, постійної модернізації структури, яка інтегрує все краще, що є у світі в цій сфері. І освіта допомогла країні перебороти кризи, пом'якшити проблеми расової дискримінації, перебороти бідність, безробіття, поліпшити становище жінок, інвалідів, національних меншин. Ще з 50-х років в Америці існують концепції "підготовки учнів до життя", курси "підготовка до життєвої кар'єри", виховання "грамотного споживача", концепції особистої безпеки, боротьби із вживанням наркотиків, статевого виховання.
Особливо цінною є концепція "Освіта з метою національного і глобального виживання", яка стала державною доктриною, а потім була замінена новою: "Виховання в дусі миру, демократії, прав людини".
Адміністрація Б.Клінтона в 1994—95 рр. розробила державну програму попередження насилля, виділивши 80 млн. доларів. Зараз у США відбувається "етичний бум", розробляються сотні спеціальних етичних програм в галузі журналістики, медицини, юриспруденції, бізнесу. Школа роз'яснює такі цінності, як чесність, порядність, терплячість, дисциплінованість, готовність прийти на допомогу, мужність — це основи демократизації. Новим явищем є зростання інтересу американських педагогів до міжнародної освіти. Існує і така тенденція освіти, як соціалізація особистості (поряд з індивідуалізацією).
Загальнолюдські цінності — це основні координати освіти, а індивідуалізація в педагогічній діяльності — це аксіома. Американці відмовляються протиставляти індивідуальність колективізму: індивід, приймаючи цінність власної незалежності і свободи, повинен визнавати і цінність самого суспільства, у якому живе; кожен повинен поєднувати принцип індивідуальності і колективізму в інтегрований імператив свого існування в соціумі.
У 1983 р. американці відчули сильне потрясіння, коли вийшла у світ урядова доповідь "Нація в небезпеці". Необхідні були реформи в освіті, і президент призначає комісію, яка працювала два роки над основними нормативними документами. Було змінено зміст освіти, введено державні стандарти знань, умінь, навичок, підвищено вимогливість до учнів, їх успіхів, збільшено тривалість навчального року, тижня, дня, розширено обсяг домашніх завдань, учителям створено умови для вдосконалення, диференційовано заробітну плату залежно від складності праці, удосконалено управління і фінансування освіти, активізовано громадськість (усі повинні допомагати освіті, бо освіта — пріоритетна).
Пройшло 15 років. Зараз у США 50 млн. школярів, 3 млн. учителів, 100 тис. загальноосвітніх шкіл. Школа — 12-річна, навчання починається з шести років. У 16 років учень може залишити школу, навіть посеред року, ніхто не примусить його закінчувати школу, немає такого закону, і чверть школярів користується цим правом.
Американські школи діляться на державні і приватні; приватні не отримують від держави жодного цента, вони існують на кошти, які отримують як плату за навчання; учителів набирають за контрактом; ці школи самі складають програми, підручники, посібники. Навчання одного учня в державній школі обходиться від 5—7,5 тис. доларів на рік, вартість навчання у приватній школі — 7—10 тисяч. У США 50 штатів. Штат Юта на навчання одного учня витрачає 2,5 тис. доларів, а в Каліфорнії або Нью-Джерсі — у 3 рази більше.
Що ж нового в модернізації американської школи?
1. Підвищилась державна і громадська активність у сфері освіти. Усіх об'єднує одна ідея — покінчити з практикою вибору предметів, коли обов'язковими для учнів були лише 3 дисципліни (англійська мова, суспільствознавство, фізкультура).
2. Розвивається система дошкільної освіти. Усі діти до 5 років (89%) перебувають у дитячих садках або при школах, 60% дітей 3—5 років охоплено дитячими садками при школах, платними, приватними, церковними, при фірмах і підприємствах; вони короткочасні і цілодобові.
3. США перші в світі стали на шлях безплатної" середньої освіти. Якщо в 1910 році середню освічу отримувало 9% усіх 17-річних, то в 1980— 71%. 90% робочих місць розраховані на робітників, які мають середню і 1—2-річну після середню освіту. Американці підрахували, що відсів молоді з середньої школи наносить збиток країні у 220 млрд. доларів щороку (знижується продуктивність праці, оплата субсидій через безробіття). Стратегія американської освіти полягала в тому, щоб до 2000 р. охопити середньою освітою 90% молоді. Є немалі труднощі в забезпеченні всієї молоді середньою освітою. За переписом населення в Америці проживає ЗО млн. афроамериканців, 4 млн. — азіоамериканців, 2 млн. — індійців, 20 млн. — латиноамериканців. Майже 50% населення — представники етнічних груп. У США використовується 300 різних мов (з них "200 — мови корінних жителів, індійців), тому є проблеми з англійською мовою, майже 5 млн. школярів не володіють нею. "Америка — салатне блюдо", там існує різна полі культура, немало проблем з підготовкою молоді до життя.
4. У США введено національні освітні стандарти. Розроблено проект "Освіта світового класу" відповідно до високих критеріїв, орієнтованих на світові стандарти. У проекті і стандартах передбачається, якими знаннями, уміннями, здібностями повинні володіти діти, які людські якості будуть відрізняти їх у XXI столітті. Виділено 33 результати, яких очікують від учнів. Основні такі: здатність ефективно мислити, вирішувати проблеми, вступати в повноцінне спілкування; математичний розвиток; уміння співпрацювати з іншими людьми.
5. Перспективу освіти в США бачать у розвитку шкіл-магнітів з профільною специфікою. Ці школи відрізняються від приватних шкіл, вони намагаються поєднати індивідуальні цілі і суспільні установки, виконують "роль сім'ї" і "агента суспільства". Наприклад, школа-магніт у Нью-Йорку користується великою популярністю серед молоді, яка проявляє інтерес до природничих наук. У цій школі комп'ютер — органічна частина шкільної програми з іноземної мови, математики, природничих дисциплін, музики, мистецтва. Ці школи мають переваги: більші пізнавальні можливості; позитивний характер взаємодії вчителя і учнів; активність у навчальному процесі. Школи-магніти стають елітними і різнопрофільними. Головні проблеми американської педагогіки:
о Учні повинні знати весь спектр гострих проблем XXI сторіччі
о Урізноманітнювання програм у напрямі індивідуалізації — персоналізація. Індивідуальні програми будугь розроблятися залежно від пізнавального стилю учнів (учаться в групах чи в складі класу; засвоюють матеріал через читання, виклад учителя чи через комп'ютер; чи потрібен контроль і в якій степені). Американці вважають, що в 2010 році навряд чи знайдеться робоче місце в країні, яке б не вимагало уміння використовувати потужні комп'ютери і телекомунікаційні системи.
У програмній концепції "Цілі 2000 року" експерти визначили 6 найбільш важливих областей удосконалення системи освіти до 2000 року — це підвищення готовності дошкільнят до шкільної освіти; 90% — середня освіта; досягнення контрольних рівнів успішності в 4, 8,12 класі з англійської мови, математики, природничих наук, історії, географії; світова пальма першості учнів США з математики і природничих наук; досягнення загальної функціональної грамотності серед дорослого населення; школа — безпечне, вільне від наркотиків середовище, яке сприяє освіті дітей і молоді. У педагогічних технологіях акцент буде зроблено на індивідуальні освітні програми, які спиратимуться на ретельну діагностику потреб і проблем учнів. Далі вся освіта від початкової школи до університетів буде здійснюватися на основі "індивідуальних освітніх контрактів". Школи перетворяться на багатопрофільні навчальні центри, де буде здійснено інформаційний стрибок завдяки підключенню до супутникової системи зв'язку. Учителям надаватиметься творча свобода у викладанні, але вони повинні нести відповідальність за результати.
США і в майбутньому залишаться суспільством дисципліни, порядку, організованості, правил гри, яких дотримуються, самоконтролю. Педагогічна освіта носитиме прагматичний характер: учитель планує, реалізує, виявляє результативність навчального процесу. Українські журналісти, побувавши в декількох американських державних і приватних школах, побачили, що вчителі не дошкуляють учням "допитами" біля дошки, щоб не гаяти часу та з інших причин (називають це "інтерв'ю у школяра"). Учителі побожно ставляться до шкільних годин, бо "втраченого часу ніколи не знайдеш знову". Тому на першому уроці викладач пояснює організаційні моменти щодо проміжних та річних тестів, розповідає про вимоги до учнів. Щоб не втрачати хвилини уроку, педагоги запасаються усім необхідним: розмножують теоретичний матеріал, індивідуальні завдання, таблиці, готують усе, аж до олівців і лінійок. Якщо діти без поважних причин пропускають уроки, то адміністрація досліджує, чи це не з вини вчителя. Багато вчителів — чоловіків не спілкуються з вихованцями віч-на-віч, щоб не звинуватили їх у зловживаннях владою або не повісили ярлик "сексуально некоректного". Під час уроків двері класів відчинені навстіж. До списування та шпаргалок негативно ставляться вчителі і діти, вважаючи це неповагою до себе. Таким чином школа, освіта доповнює національні особливості американців (оптимізм, енергійність, діловитість), збагачує їх новими якостями: почуттям партнерства, симпатією, прагненням до взаємовигідної співпраці. Філософія американської школи "Повір у себе і ти досягнеш свого" спонукає робити все, щоб школяр міг сказати про себе: "Я — блискучий учень", "Я — номер один". Американці вчаться протягом усього життя, щоб виживати і працювати. Америка — нація тих, хто навчається.
Освіта в Канаді
Початкова школа в Канаді — це 1—б класи, у яких навчаються діти від 5—б до 11—13 років. Школи невеликі, нараховують в середньому по 250 учнів (тільки в 17% шкіл кількість учнів перевищує 400). Навчання націлене на формування в учнів елементарних уявлень про різні дисципліни, засвоєння основ читання, правопису, елементарної математики плюс уроки музики, живопису, медичної освіти.
Середня школа пропонує 2 різні напрями навчання: академічний чи професійно-технічний, хоч є школи, які спеціалізуються тільки на професійно-технічній освіті. Більшість шкіл змішані. Академічні програми готують учнів до вступу в університет Чи суспільний коледж. Професійно-технічні програми готують до трудової діяльності зразу або до продовження навчання в ПТУ або РУ.
У провінції Квебек після закінчення 11-й класів середньої школи учні переходять у "проміжні" коледжі загального і професійно-технічного навчання на два або на три роки. Після двох років навчання відкрита дорога до університету, після трьох — учень одержує професію. Для отримання диплома учні складають заліки. У кожній провінції є міністерство освіти, воно затверджує список базових дисциплін, з яких проводяться заліки, читаються факультативи. В останній час у деяких провінціях вводяться екзамени. Крім державних шкіл є приватні, незалежні і конфесійні (для католиків і протестантів), їх програми відповідають основним напрямам політики провінційної влади в освіті. Приватні та незалежні школи видають дипломи випускникам, адекватні тим, які видають державні школи.
Вищу освіту можна одержати в університетах і суспільних коледжах. Вона фінансується провінційною державною владою, дотаціями і пільгами, приватними особами і корпораціями. Студентам з 1964 року видаються позики без сплати процентів. Вищу освіту ще дають коледжі гуманітарних наук та технологічні коледжі, а також інститути сільського господарства, мистецтва. Перший вищий навчальний заклад в Канаді було засновано в 1663 році — це духовна семінарія Квебеку. Усього в Канаді 69 університетів, у 62-ох — викладання ведеться англійською, в 7-й — французькою мовами.