Суть процесу управління, його структура
Докорінне реформування системи освіти, шляхи якого вказані у Національній доктрині розвитку освіти України у XXI ст., нерозривно пов'язане з оптимізацією системи управління освіти на загальнодержавному, регіональному й місцевому рівнях. Реформування управління освітою передбачає створення цілісної системи, якій були б властиві гнучкість, демократизм, мобільність, здатність до самоорганізації, тісна співпраця органів державного управління з освітою всіх рівнів, навчально-виховних закладів, наукових установ та громадського самоврядування.
Під управлінням слід розуміти регулювання процесів, які відбуваються в певній системі. Саме слово "управління" означає свідому діяльність: вироблення рішень, перетворення їх у життя, регулювання системи відповідно до поставленої
мети, підбиття підсумків діяльності, систематичне одержання, переробка і використання інформації.
Щодо школи термін "управління" означає цілеспрямований і планомірний вплив на колектив загалом, на окремих працівників та учнів з метою організації й координації їхньої діяльності, правильного здійснення навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності.
Нині управління школою має державно-громадський характер, грунтується на тісній співпраці державних органів і органів громадського самоврядування. Демократизація управління школою означає істотне розширення прав учителів та педагогічних колективів, відмову від жорсткої централізації і регламентації всіх сторін шкільного життя, дальший розвиток колегіальності керівництва, здійснення принципів звітності й виборності керівників, заміну адміністративно-командних методів управління методами і формами демократичного обговорення і прийняття рішень.
Управління освітою, школою — складний динамічний процес, система педагогічних впливів, які передбачають;
о комплексний аналіз досягнень і недоліків у навчально-виховному процесі;
о використання досягнень педагогічної науки та передового педагогічного досвіду в організації навчально-виховного процесу в школі;
о цілеспрямовані дії шкільного колективу, кожного учня;
о надання допомоги учнівським організаціям у трудовій підготовці учнів;
о підвищення педагогічної культури батьків;
о одержання інформації про діяльність учителів і учнів.
Процес управління має такі особливості:
о динамічність (гнучкість) — це властивість процесу управління змінюватися залежно від завдань, які стоять перед колективом;
о сталість процесу управління — це стабілізація, збереження традицій в організації навчально-виховного процесу, наступності у прийнятті управлінських рішень;
о циклічність і послідовність управлінських операцій — це постановка мети, збір інформації про стан об'єкта управління, планування дій, вибір варіанта дій, контроль і аналіз результатів;
о дискретність виявляється в тому, що процес управління . проходить нерівномірно: спочатку накопичується потенціал впливів при постановці мети і зборі інформації, а потім відбуваються активні практичні дії керівника.
Демократизація сучасної школи можлива лише за наявності оптимальної структури внутрішнього управління. Структура — це внутрішня організація цілісної системи, яка є специфічним способом взаємозв'язку, взаємодії, взаємодоповнення компонентів, які її утворюють. Структура управління школою — це відповідне розміщення в ньому керівників школи, педагогів, учнівських організацій та органів самоврядування, батьків і громадськості, які мають чітко визначені функціональні обов'язки.
У загальношкільному управлінні можна виділити кілька рівнів лінійного управління, які виступають як ієрархічна система. Вищий рівень цієї системи забезпечує директор. Як єдиноначальник, він здійснює безпосередню управлінську діяльність, а саме: забезпечує добір і розстановку кадрів, здійснює внутрішній контроль, надає допомогу учнівському колективу, організовує роботу з батьками, звітує про роботу школи тощо.
Другий рівень управління здійснюють заступники директора, які реалізують управлінські рішення.
Третій рівень управління реалізують учителі, вихователі, класні керівники, методичні об'єднання, громадські організації. Учитель займає центральне місце в системі управління, оскільки він найближче знаходиться до учнів і через його працю реалізуються управлінські рішення директора школи.
Четвертий рівень управління становить учнівський колектив (учнівські організації).
Усі елементи ієрархічних рівнів внутрішкільного управління знаходяться в тісній взаємодії, впливають на вчителів, учнів, батьків, громадськість.