Організація внутрішкільного контролю
Контроль залишається невід'ємною, органічною частиною управлінського циклу. Він передбачає отримання інформації про результативність проведеної роботи. Демократизація цієї функції управління передбачає поєднання адміністративного, педагогічного, колективного контролю і самоконтролю кожного учня у педагогічному процесі. Контроль можна відмінити тільки стосовно тих педагогів, у яких високі результати та немає потреби в допомозі. Протягом року в школі проводяться контрольні зрізи-заліки, екзамени, контрольні роботи, анкетування, тестування, громадські огляди знань згідно з розробленими критеріями. Якщо результати зрізів добрі, то відділи освіти не втручаються в процес та технологію роботи вчителя. Якщо результати контрольних зрізів свідчать про проблеми колективу або окремих учителів, то робота колективу вивчається глибше з метою надання допомоги. Для цього використовуються різні види й форми контролю. Контроль буває попереджувальний, поточний, підсумковий.
Попереджувальний контроль використовується в роботі з молодими вчителями (наприклад, перевірка підготовки вчителя до занять).
Поточний контроль — це відвідування занять, аналіз письмових робіт учнів, перевірка їх успішності протягом семестру, року.
Підсумковий контроль — це аналіз результатів навчально-виховного процесу за півріччя, навчальний рік і наслідки перевідних та випускних екзаменів.
За об'єктами контроль поділяється на персональний, класно-узагальнюючий, предметно-узагальнюючий.
За обсягом охоплення об'єктів контроль поділяється на фронтальний (вивчається все), тематичний (вивчається певне питання, наприклад, перевіряється робота тільки тих учителів, у яких виявлені певні недоліки).
Контроль буває оперативний і плановий. Оперативний контроль використовується у формі одноденного відвідування занять керівником школи відповідно до поставленої мети. Плановий контроль носить глибокий характер, він передбачається заздалегідь для виявлення недоліків у навчально-виховній роботі. Усі види контролю мають свої специфічні особливості, однак вони взаємопов'язані і доповнюють один одного.
Директор школи для внутрішнього контролю складає таку, послідовність дій: визначення мети контролю, складання його плану, підготовка до контролю, збір матеріалу про стан навчально-виховного процесу та його аналіз, підготовка висновків, розробка позитивних рекомендацій, доведення висновків до виконавців, визначення термінів виконання пропозицій.
Керівники школи застосовують традиційні і нетрадиційні форми контролю: спостереження і аналіз уроків та виховних заходів, анкетування вчителів, індивідуальні бесіди, вивчення шкільної документації, вивчення результатів діяльності учнів, завдання творчого характеру, результати предметних олімпіад, екзаменів, конкурсів, проведення громадських оглядів знань. У школах, які працюють на демократичних засадах, застосовуються: праця "на довірі колективу" (самоконтролі);
праця на "частковій довірі"; картотеки контролю відкритого, системного, аналітичного характеру; проведення творчих бесід з педагогами (Мізоцька школа на Рівненщині); ділові педагогічні ігри (Березнівська СШ №1 на Рівненщині); моделювання оперативного управління..
Отже, функція контролю в демократичних умовах є засобом підвищення якості навчально-виховного процесу.
Основні шляхи оптимізації внутрішкільного управління в умовах демократизації суспільства сформульовані в монографії Т.С.Рабченюк "Демократизація внутрішкільного управління" (Київ, 1997): наукове обгрунтування та відпрацювання інноваційних моделей управління; удосконалення традиційної структури управління; упорядкування системи зворотної інформації про стан роботи школи та вироблення у керівників школи вмінь аналізувати цю інформацію; координація всіх членів адміністрації та уникнення дублювання; підняття науково-методичної ролі педагогічних рад, нарад, методичних об'єднань учителів, вихователів, класних керівників; оволодіння керівниками школи індивідуальними та колективними формами роботи; безпосереднє навчання керівників шкіл та органів освіти з питань управління; системно-комплексне планування роботи школи; використання контролю для виявлення досягнень у праці вчителя; висока педагогічна грамотність управлінських рішень; забезпечення самоврядування учнів як засобу їх самоорганізації й самовиховання; координація зусиль школи, сім'ї, громадськості, позашкільних закладів у навчальній і виховній роботі; забезпечення національної спрямованості навчально-виховного процесу та безперервності педагогічного управління процесом національного виховання тощо.