Квалімєтричне вимірювання ступеня гармонійності розвитку учнів
Сьогодні у світовому співтоваристві відбуваються зміни, пов'язані з появою таких факторів суспільного розвитку, як якість людини, умови її життєдіяльності і самореалізації. Експерти ООН для країн, які входять в цю організацію, розраховують індекс людського розвитку (ІЛР) за такими параметрами: національний дохід на душу населення; середня тривалість життя; середня тривалість навчання в країні; екологічний стан. Цей кволі метричний (багатомірний) показник кількісної міри характеризує рівень ант ропосоціального розвитку кожної держави, у тому числі й України.
Класик світового менеджменту Пітер Дракер стверджує, що "немає слаборозвинених держав, а є країни, якими слабо управляють". Сьогодні це є особливо актуальним для України, яка має досить могутній людський капітал,' науковий, виробничий і природний потенціал, але не реалізує їх через неорганізованість суспільства, недостатню доцільність діяльності персоналу у всіх сферах і соціальних об'єктах, слабкість управління соціально-економічними процесами.
У той же час сьогодні спостерігається недооцінка ролі управління в підвищенні доцільності діяльності працюючої частини населення країни. Найбільше це стосується сфери освіти — педагогічна громадськість не сприймає управлінських новацій так, як це потрібно. Причинами цього є: традиційний консерватизм сфери освіти; орієнтація педагогів на навчально-виховний процес; висока усталеність функціонування сфери освіти, яка не викликає потреби в змінах та ін.
Щоб побудувати соціальне, демократичне суспільство, у правовому полі якого і в рамках загальнолюдської моралі могли б самореалізуватися громадяни України, система освіти повинна стати провідною силою соціально-економічного процесу і повернути всіх учасників управлінського і навчально-виховного процесів "обличчям" до учнів.
Змінити склад мислення нинішніх педагогів і управлінців можна лише на основі класичного алгоритму процесу стратегічного менеджменту, який здійснюється поетапно, а саме:
1. Визначається місія — словесне вираження призначення будь-якої соціальної системи.
2. Ставляться стратегічні (кінцеві) цілі і завдання для їх досягнення. Цілі — це виражені кількісною мірою очікувані результати.
3. Розробляється стратегія (вибираються методи) досягнення кінцевих цілей.
4. Реалізовується стратегічний план.
5. Оцінюються результати і при необхідності змінюється стратегічний план або методи реалізації.
З точки зору управління глобальною метою освіти може бути лише формування різнобічно розвинутої туманної особистості, яка відповідає вимогам загальнолюдської моралі і потреб економіки України.
Глобальна мета розкладається на компоненти (фактори), які відображають параметри особистості, які повинні бути виміряні на кожному ступені освіти і бути наскрізними та наступними.
У Державній національній програмі "Освіта" (Україна XXI століття) були сформульовані компоненти глобальної мети — формування освіченої, творчої особистості і становлення її морального і фізичного здоров'я. Ці компоненти різнобічно характеризують особистість і одночасно відповідають потребам суспільства й економіки (див.: табл.7); вони є класичними.
Отже, формування особистості слід розглядати в чотиривимірному просторі, хоча у своїх проявах особистість виступає як цілісність. Але в окремих навчально-виховних закладах управлінська і педагогічна діяльність носять несистемний характер, малоефективні за окремими напрямами, не оцінюються відповідно і пов'язані головним чином із особою першого керівника організації, залежать від його ініціативи, а держава при цьому залишається ніби збоку.
Щоб втілити наскрізні цілі, слід відповісти, як мінімум, на два питання:
1. Стосовно чого визначити рівень досягнення кожної із чотирьох цілей?
2. Як досягти наступності цілей на різних ступенях освіти? Відповідь на обидва питання пов'язана зі стандартами
знань, творчого, морального, фізичного розвитку і здоров'я.
Стандарт — це обов'язкова норма, мінімальний базис, який є фундаментом для подальшого розвитку, нормальної життєдіяльності, дотримання правил в суспільстві. Розробка стандартів із 1 -го цільового напряму вже проводиться в Україні в межах педагогічних програм із неперервної освіти, тривають дослідження окремих учених і в галузі інших цілей. Інтерес до досягнення цілей можна пробудити в учнів, якщо вони стануть "їх власними". Доцільна діяльність ( поведінка, дії) людини має спільні риси: наявність мети як стану самої людини; усвідомлення мети; відбір засобів (методів, способів дій) відповідно до цілей; розрахунки результатів, наслідків, ефективності поведінки.
Така класична модель доцільної поведінки людини добре відтворює специфіку управлінської діяльності, є універсальною і формалізованою (дає можливість застосовувати формальні методи описування і розрахунку).
Для всіх параметрів моделі характерними є вимірюваність результатів на певному етапі.
Отже, суть концепції мотиваційно-цільового управління полягає в двох моментах:
1. Визначити глобальну мету — формування гармонійно розвиненої особистості; декомпозувати її на складові; довести цілі до кожного навчально-виховного закладу, органів управління через статути, положення, стандарти, посадові інструкції.
2. Організувати процес вимірювання кожної цілі; використати отримані результати вимірювання для впливу на всіх учасників.
Головною проблемою залишається теорія вимірювання результатів (рівня досягнення цілей). Нові сучасні методи кількісного вимірювання цілей розкриваються в працях Г.А. Дмитренка, Г.Г. Азгольдова, В.Н. Алфімова, Ю.Г. Барабаша, Ю.В. Власкжа, Ю.З. Гільбуха.