Моральне, естетичне та трудове виховання учнів

Завдання і зміст морального виховання

Моральне виховання виступає провідним чинником всебічно­го гармонійного розвитку особистості. Морально-духовні цінності кожної особистості є її найбільшим надбанням. Тому й оціню­вати людину передусім необхідно за рівнем сформованості моральних цінностей.

Завданнями морального виховання є оволодіння нормами і правилами моральної поведінки, формування почуттів та пере­конань, вироблення умінь і навичок моральної поведінки, адек­ватної поведінки у процесі суспільних відносин.

Основою морального виховання є етика. Етика — наука, об'єктом вивчення якої є мо­раль. Мораль (від лат. moras — звичай) — це система поглядів і уявлень, норм, оцінок, що регулюють моральну поведінку людей у суспільстві. Мораль регулює поведінку людини у всіх сферах суспільного життя — у праці, побуті, політиці, науці, в сімейних, особистісних, колективних, міжнаціональних та міжнародних стосунках.

В основі змісту морального виховання лежать загально-мюдські морально-духовні цінності. Загальнолюдські мораль-ио-духовпі цінності — це набуті попередніми поколіннями незалежно від расової, національної чи релігійної приналежності морально-духовні надбання, які визначають основу поведінки і життєдіяльності окремої людини або певних спільнот.

Національні моральні цінності — це історично зумовлені і створені народом погляди, переконання, ідеали, традиції, звичаї, обряди, практичні дії, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях, але вирізняють певні національні прояви, своєрід­ності у поведінці і є основою соціальної діяльності людей пев­ної етнічної групи.

Шляхи і засоби морального виховання

Проблеми морального виховання мають бути головною тур­ботою кожної людини зокрема і всієї спільноти в цілому. З погляду актуальності цих проблем необхідно використовувати різноманітні шляхи і засоби, які можуть впливати на процес морального становлення. В арсеналі соціальних інститутів, діяльність яких спрямова­на на формування моральних якостей вихованців, є величезна кількість засобів, що безпосередньо впливають на моральне ста­новлення особистості. До них, у першу чергу, варто віднести соціальну діяльність батьків, побут сім'ї, книги, газети, журнали, кіно, телевізійні передачі, природне середовище, надбання на­родної педагогіки, національні звичаї, традиції, обряди, мову, усну народну творчість, засоби мистецтва (пісні, музичні твори, карти­ни, скульптуру, архітектуруа), зміст навчальних дисциплін та ін.

Завдання та принципи трудового виховання

- Завдання трудового виховання зумовлені загальнолюдськи­ми потребами життя людини в суспільстві та природному сере­довищі. Звучать вони так:

- Сформувати в людині любов до праці як її природної по­треби і необхідності активної життєдіяльності.

- Забезпечити соціально-психологічні умови для підтриман­ня і розвитку фізичного та психічного напруження особистості, аби підтримувати членів суспільства на достатньому рівні пра­цездатності.

- Сформувати у вихованців уміння і навички у певних ви­дах продуктивної праці.

- Виховати повагу до людей праці та бережливе ставлення до результатів такої праці.

- Трудове виховання ґрунтується на певних принципах (рис. 15.19). Досить вдало їх сформулював В.О. Сухомлинський.

Шляхи, засоби та методи трудового виховання

Трудове виховання є довготривалим процесом. По суті, він охоплює все життя людини. Але основи закладаються в ди­тинстві. Значною мірою риса працьовитості людини є мораль­ною категорією, належить до загальнолюдських морально-ду­ховних цінностей. Тому так важливо в ранньому дитинстві сформувати психологічні засади працелюбства людини.

Основними шляхами (напрямками) трудового виховання є такі.

1. Родинно-побутова трудова діяльність, у процесі якої за­кладаються психологічні основи любові до праці, формуються вміння і навички у різних видах побутової праці, почуття обо­в'язку та відповідальності.

2. Перебування вихованців у дошкільних виховних закла­дах. Тут усі діти відповідно до програми залучаються до різних видів трудової діяльності, в першу чергу у них формуються вміння і навички обслуговуючої праці. Важливо, що в дитячихсадках створена атмосфера спільної праці.

Заняття у професійних навчальних закладах, які забезпе­чують підготовку людей до активної професійної діяльності відповідно до соціально-економічних потреб держави.

Форми трудового виховання вирізняються своєю різноманіт­ністю. До них можна віднести: уроки праці, гуртки, студії, тру­дові десанти та ін.

Місце і роль естетичного виховання в житті людини

Всебічний гармонійний розвиток особистості не можна уявити без її естетичної вихованості. Естетичне виховання передбачає розвиток в людини почуттів прекрасного, формування вмінь і навичок творити красу у навколишній дійсності, вміти відрізняти прекрасне від потворного, жити за законами духовної краси.

Зміст естетичного виховання

Естетичне виховання діалектично пов'язане з такими понят­тями: естетична культура, естетичні знання, естетичне спри­ймання, естетичні почуття, естетична насолода, естетичні судження, естетичні ідеали, естетична діяльність. Усі вони в ком­плексі розкривають сутність естетичного виховання, розширю­ють його палітру.

Естетична культура, як зазначає В.І. Лозова, передбачає сфор-мованість у людини естетичних знань, смаків, ідеалів, розвиток здібностей до естетичного сприймання явищ дійсності, творів мистецтва, потребу вносити прекрасне в оточуючий людину світ, оберігати природну красу1.

Естетичне сприйняття є початковим моментом у процесі естетичного ставлення до дійсності. Проявляється воно у спо-стережливості, у вмінні помітити найбільш суттєве, що відобра­жає зовнішню і внутрішню красу предмета, явища, процесу. Поети, письменники, художники завдяки загостреному естетич­ному сприйманню викрешують вогонь краси, здавалося б, з бу­денних подій.

У процесі естетичного виховання важливо розвивати есте­тичні судження, які передають ставлення особистості до певно­го об'єкта, явища.

На основі естетичних знань, сприйняття, почуття, ідеалів, су­джень формуються естетичні смаки. Естетичні смаки — це стійке, емоційно-оціночне ставлення людини до прекрасного, що носить вибірковий, суб'єктивний характер. Тому не може бути якихось стандартних смаків. Це чуттєва категорія, що пов'яза­на передусім з індивідуальним баченням й індивідуальним сприйняттям.

Кінцева мета естетичного виховання — сформувати готовність людини до естетичної діяльності як важливого компонента естетичної культури. Вирізняють багато видів такої діяльності: естетична організація середовища, в якому живе, працює, вчить­ся, відпочиває людина; конкретна творча діяльність в галузі ми­стецтва, літератури та ін.; пропаганда мистецтва, естетичних іде­алів; естетична виразність у навчальній, виробничій, побутовій діяльності; вияви естетичної культури у взаєминах з людьми.

В умовах школи естетичне виховання так чи інакше сто­сується всієї системи навчально-виховної роботі. Учні передусім оволодівають естетичними знаннями в процесі вивчення на­вчальних дисциплін. Мова, література, історія, дисципліни при­родничого циклу несуть в собі естетичний потенціал.

Особливе місце серед навчальних дисциплін школи займа­ють музика й образотворче мистецтво. Вони не лише сприяють формуванню естетичних почуттів і смаків, але й готують вихованців до естетичної діяльності. Можна лише шкодувати, що увага до цих предметів дещо послаблена.

7. Окремим напрямком естетичного виховання можна назвати вплив засобів масової інформації: художня і наукова літерату­ра, газети, журнали, радіо, кіно, телебачення, концертна діяльність.