Політичні еліти їх типологія та шляхи формування

Типологія політичних еліт В. Парето за місцем у політичній системі поділяв еліту на правлячу і неправлячу, або контр-еліту. До правлячої елітиналежать усі ті, хто прямо чи опосередковано бере участь в управлінні суспільством, а до контреліти —такі особи, які наділені характерними для еліти якостями. За часом і засобами утвердження панування політичні еліти поділяються на традиційні й сучасні. Поділ еліт залежно від основи їх формування на еліту крові, еліту власностіта еліту інтелектуальної продуктивності.Сучасні еліти за обсягом владних повноважень поділяються на вищі, середні та адміністративні. За змістом діяльності і функцій політична еліта поділяється на партійну, воєнну, адміністративнута ідеологічну,а за способом формування — на закриту й відкриту.Залежно від масштабів діяльності політичні еліти поділяються на загальнонаціональну та регіональні. Шляхи формування політичних еліт: Антрепренерська система(від франц. entrepreneur — підприємець) відбору еліт характеризується відкритістю, широкими можливостями для представників будь-яких суспільних груп претендувати на керівні посади. Система гільдійбагато в чому протилежна антрепренерській. Вона характеризується закритістю, відбором претендентів на більш високі посади головним чином із нижчих прошарків самої еліти, поступовим і повільним просуванням по службі. Відповідно, політичну елітудоцільно визначати як соціальну групу, яка займає провідне становище в системі політичного керівництва та управління суспільством.

8.ПОЛІТИЧНІ ЛІДЕРИ )

Політичний лідер - це людина, яка керує політичними процесами, робить вплив на соціальну поведінку індивідів, груп, прошарків і суспільства в цілому.
Функції: вираження соціальних інтересів, новаторська, інтегративна, організаторська й комунікативна.Інтегративна функція полягає в тому, що на основі запропонованої лідером програми відбувається інтеграція дій його конституентів. Організаторська функція полягає у втіленні цілей і завдань, які стоять перед суспільством і відображені у програмі лідера, в конкретні дії. Комунікативна функція полягає в забезпеченні лідерами зв'язку як між масами й політичними інститутами.

Типологія:Традиційне лідерство грунтується на авторитеті звичаїв. Харизматичне лідерствовикликає особливий інтерес дослідників. Раціонально-легальний типполітичного лідерства, за М. Вебером, — це «панування в силу «легальності», в силу віри в обов'язковість легального установлення.Цезаристський типхарактеризується зосередженням усієї повноти влади в руках лідера.Плутократичний типгрунтується на багатстві і представляє інтереси найзаможніших суспільних верств. Популістський типгрунтується на популізмі.

 

Авторитарне лідерствопередбачає одноособовий спрямовуючий вплив, який спирається на загрозу застосування примусу.Демократичний стиль.Лідерів-«прапороносців»вирізняє власне бачення дійсності. Образ «служителя»засвоює той політик, який прагне виступати в ролі виразника інтересів своїх прихильників. Для лідера-«торговця»важливою є здатність переконати. Лідери-«пожежники»«гасять пожежу», тобто реагують на ті проблеми, які навколишнє середовище пред'являє їх кон-ституентам. Лідери-консерваторивиступають за збереження існуючих суспільних порядків, допускаючи лише мінімальні зміни. Лідери-реформаториорієнтуються на істотні зміни лише деяких із суспільних порядків зі збереженням основ суспільного ладу. Лідери-революціонериналаштовані на радикальні і всеосяжні зміни в суспільстві аж до зміни основ суспільного ладу. Формальне лідерство— це керівництво як реалізація інституціоналізованих владних повноважень. Неформальне лідерствобазується не на формальних повноваженнях, а на авторитеті лідера, його визнанні оточенням.