Принципи правової держави: поняття, признаки та функції політичної партії
Правова держава відрізняється від звичайної держави наступними характерними рисами-принципами:
1) верховенство права і правових законів над підзаконними нормативними актами, політичною і фізичною силою держави;
2) розподіл влади, яка належить народу, на законодавчу, виконавчу і судову;
3) верховенство громадянського суспільства і його представника — Парламенту над державою і її апаратом;
4) юридичне закріплення основних прав і свобод людини в Конституції та інших законах і їх фактичне забезпечення;
5) взаємоповага і взаємовідповідальність особи і держави;
6) громадянину дозволено робити все, що не заборонено законом, а державі і її чиновникам лише те, що дозволено законом;
7) демократичний плюралізм і гласність — діяльність легальних політичних партій і рухів, відносна свобода засобів масової інформації і т.п.
Багато з цих принципів закріплено в Конституції України 1996 року, зокрема в розділі І. В ст.3 говориться, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Невід'ємною частиною політичної системи сучасного демократичногосуспільства є політичні партії. Партія - це політичнагромадська організація, яка за владу або за участь у здійсненнівлади. Суперництво політичних груп, об'єднаних навколо впливовихсімей або популярних лідерів, протягом багатьох століть складалохарактерну, істотну рису політичної історії. Але такі організації,які ми називаємо політичними партіями, виникли в Європі і в
Сполучених Штатах не раніше початку 19 століття. Наприклад, у тексті американської
Конституції. Декларації прав і свобод громадянина, в інших політичнихдокументах кінця 18 ст. немає навіть згадки про політичні партії.
Суперництво політичних груп, об'єднаних навколо впливовихсімей або популярних лідерів, протягом багатьох століть складалохарактерну, істотну рису політичної історії. Кожна партіястворювалася для захисту інтересів певних соціальних груп. З цієїпричини партії, як правило, не однорідні і мають усередині себе фракції --групи висувають програми дещо відмінні від загальної, основноїпрограми партії. Існування в партії різних фракцій робить їїполітику більш гнучкою, оскільки допомагає їй зберегти свій вплив середрізних груп виборців.
Політика партії виробляється в ході внутрішньопартійної політичноїборотьби між різними фракціями і течіями. Керівні органи багатьохпартій складаються на основі представництва від різних фракцій.
У програмах партії зазвичай підкреслюються їх наміри служитиінтересам певних соціальних груп, більшості громадян всієї країни. Упрактичній політиці партії прагнуть враховувати інтереси різнихкатегорій виборців, оскільки тільки так можна здобути перемогу надемократичних виборах.
Формування партій було досить тривалим і складним процесом.
Спочатку активно діяли тільки в період виборчих компаній.
Вони не мали постійно діючих місцевих організацій.
Політичні партії з оформленням партійних квитків, внесків, членствав партії і дисципліною з'явилися в Європі з виникненням масовогоорганізованого робітничого руху.
Існуючі зараз політичні партії з організаційної структуриможна віднести до двох основних типів: організаційно оформленим іорганізаційно неоформлених.
Організаційно оформлені:
У партіях цього типу члени партії отримують партійні квитки і платятьвнески.
Організаційно неоформлені:
У партіях цього типу немає офіційного членства (стану в партії), адля того, щоб вважатися членом такої партії достатньо, що б за тебепроголосував комітет цієї партії. Загальне, що притаманне всім сучаснимпартіям, наявність партійного апарату. Тобто організованої групи людей,для яких партійна політична діяльність є професією.
Найбільш відомими прикладами другого типу партій є республіканськаі демократична партії США, консервативна партія Великобританії.
Загальне, що властиво сучасним політичним партіям і що відрізняє їхвід партії початку та першої половини 19 ст., - наявність партійного апарату,тобто організованої групи людей, для якої партійна, політичнадіяльність є професією. Структура партійного апарату відповідаєнасамперед завданням ведення виборчої боротьби.
Кожна партія створювалася для захисту інтересів певноїсоціальної групи. Поступово вона привертала до себе все нові і нові шаривиборців. У результаті партії стали здебільшого об'єднаннями, вяких в тому чи іншому поєднанні представлені інтереси різнихсоціальних груп. З цієї причини партії, як правило, неоднорідні і маютьвсередині себе фракції-групи, які висувають програми, відмінні від загальноїпрограми партії.
Існування в партії кількох фракції, напрямків не послаблюютьпартію, а навпаки, роблять її політику більш гнучкою, оскільки допомагає їйзберегти свій вплив серед різних груп виборців, враховуватирізноманіття соціальних, економічних, політичних інтересів у суспільстві.
Політика партії виробляється в ході внутрішньопартійної боротьби міжрізними фракціями і течіями.
Ті верстви суспільства, серед яких партія користується найбільшим впливомі які підтримують її протягом тривалого часу, складають їїсоціальну базу, а виборці, що регулярно віддають їй голосу на виборах, --її електорат. Традиційною соціальною базою соціал-демократичних партій в
Європі був робітничий клас; ліберально-демократичні підтримували середнішари (службовці, інтелігенція, дрібні підприємці і т.д.); аграрніпартії спиралися на селянство; партії, які займали консервативніпозиції, одержували підтримку великих власників, частини селянства ісередніх верств. Приблизно в середині 20 ст. ситуація змінилася. Великіпартії отримують на виборах голоси виборців, що належать до різнихгрупам населення. Так, за соціал-демократів голосують не тільки робітники, алеі службовці, інтелігенція, дрібні і середні власники. Партіїконсервативної орієнтації підтримують робітники і службовці, члени профспілокі підприємці.
У програмах партій зазвичай підкреслюється їх намір служитиінтересам різних соціальних груп, більшості громадян всієї країни. Упрактичній політиці партії прагнуть враховувати інтереси різнихкатегорій виборців, оскільки тільки так можна здобути перемогу надемократичних виборах. Разом з тим на виборах в європейських країнах (узначною мірою в США) партії продовжують зберігати своєрідність,власне політичне й ідеологічне обличчя. Наприклад, від соціал -демократів виборці очікують проведення сильної соціальної політики,прийняття нових або вдосконалення існуючих програм допомоги соціальнонезахищених груп населення.
Функції політичних партій
Політичні партії змушені вирішувати у своїй діяльності дужерізноманітні завдання, тому і кількість приписуються їм деякимиполітологами функцій перевалила за десяток.
По-перше це функції ланки між правлячими і керованими. Партіязавжди виступає як канал передачі інформації, що циркулює "зверху вниз"і "знизу вгору". Інтенсивність цих двох інформаційних потоках може незбігатися. Скажімо, в СРСР за Сталіна першим був виключно потужним,друге майже вичерпався. Але в умовах ліберальної демократії не сліднедооцінювати значення партії у формуванні громадської думки. Іншесправа, що тут партія просто не може відвернутися від настрою рядовихчленів і виборців. Це дозволяє партіям виражати соціальні інтереси.
По-друге партії виконують функції акумуляції соціальних інтересів.
У суспільстві завжди існують різноманітні і різнорідні інтереси,уподобання, вимоги. Зрозуміло, що трансформувати кожне з них вполітичне рішення неможливо, та й не потрібно: це б зробило політичнужиття хаотичної і непередбачуваною. Перш за все, із сукупностіінтересів необхідно виділити найбільш соціально значущі. Далі, після чого ці
"Добірні" інтереси необхідно пов'язати між собою, щоб вже у виглядіпослідовної програми поставити на політичний порядок денний. Цим ізаймаються партії.
По-третє важливою функцією партій є постановка колективнихцілей для всього суспільства. Було б великим спотворенням істини вважати, щопартія здатна переслідувати лише ті цілі, які "носяться повітрі" івипливають з обставин повсякденного життя її членів і прихильників. Ні в
Китаї, ні в Росії необхідність побудови комунізму не виходила зпоточних інтересів населення. Але, будучи сформульована партією, ця метанадихнула мільйони людей на реалізацію програми радикальногоперетворення суспільства.
По-четверте, партії займаються рекрутуванням владної еліти ісприяє її політичної соціолізаціі. під рекрутуванням слідрозуміти підбір кадрів як для самої партії, так і інших організацій,що входять в політичну систему, в тому числі і висунення кандидатів упредставницькі органи влади, виконавчий апарат і бюрократію.
Нарешті, партії мають велике значення, виступаючи якреферентних груп, на які індивід орієнтує поведінку своїхприхильників. У багатьох країнах люди, підкоряючись сімейних традицій івиховання, відчувають сильну емоційну прихильність до тієї чи іншоїпартії.