ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ОСВІТИ

ПРОВІДНІ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ОСВІТИ

Бере на себе всю відповідальність за освіту. В основі цієї стратегії лежить соціальна політика – суспільство соціальної взаємодії. Держава забезпечує безкоштовну освіту, обов’язкове 9-ти річне навчання. В основі лежить компенсуюче навчання – створення рівних можливостей для всіх у досягненні навчальних успіхів. В розвинених країнах це відносилось до муніципальних шкіл (для бідних) Негативні сторони: § Поділ школярів на потоки; § Відсутність гнучких планів; § Наявність тестів і екзаменів;перевантаження учнів; § Вища школа не враховувала бали нижчих шкіл. Позитивні сторони: § Практично більшість населення могли здобувати освіту
Реальні, бажанні (чи небажанні)стратегії для країн з розвиненою ринковою економікою

Стратегія «розподільчої справедливості»
Поява різноманітних освітніх закладів, конкуренція між ними. Батьки обирали школу за свій кошт. § Освіта, як приватне благо за яке треба платити; § Конкуренція між освітніми закладами; § Партнерство держави, приватного закладу і батьків у справі фінансування освіти. Негативні сторони: § Підлягають критики у тому, що освітні послуги – привілей багатих. Ознаки стратегії: § Прагматична направленість школи; § Високий рівень індивідуалізації; § Школи характеризуються відсутністю формування колективізму, товариськості, взаємодопомоги.

 

 


ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ОСВІТИ

 

У березні 1998 р. громадською організацію «Інститутом політки вищої освіти (США)» було розроблено документ «Проект вищої освіти для нового тисячоліття» - про необхідність переводу оцінки економічної ефективності освіти з приватної вигоди у соціальну площину. У схематичному вигляді економічна ефективність освіти для приватних осіб та для суспільства сформульована у проекті таким чином:
ЕКОНОМІЧНІ ВИГОДИ ВІД ПІДВИЩЕННЯ ОСВІТНЬОГО РІВНЯ:
Економічні вигоди, що несе з собою підвищення освітнього рівня Суспільні інтереси Приватні інтереси
ü Підвищення загальної суми сплачуваних податків; ü Більш висока продуктивність праці; ü Більш високий рівень споживання; ü Більша гнучкість працівника у разі необхідності зміни виду діяльності; ü Менша вірогідність звернення за фінансовою допомогою до державних фондів.     ü Більш висока заробітна платня та прибутки; ü Вищі гарантії зайнятості; ü Більш високий рівень фінансових заощаджень; ü Кращі умови праці; ü Персональна професійна мобільність

 

Швидке зростання кількості молоді та неконтрольована урбанізація, що вимагає створення хоча б мінімальної інфраструктури метаполістів, які утворилися у країнах.