Соціальна природа та історична зумовленість

Соціальний порядок підтримується різними механізмами, які діють у масштабах суспільства в цілому. Насамперед йдеться про соціальну структуру — стійку сукупність соціальних суб'єктів у вигляді класів, прошарків, груп, категорій населення і правил їхньої взаємодії. Маються на увазі також соціальні інститути й організації, які обумовлюють, санкціонують і контролюють пове­дінку окремих або об'єднаних у формальні й неформальні спільно­ти індивідів. На макрорівні соціальної системи помітний вплив на перебіг суспільних процесів справляє культура, яка задає су­спільству домінуючі ідеали й ціннісні ієрархії, а також надає легітимності ціннісним критеріям колективної й індивідуальної свідомості. Специфічним макромеханізмом є масова комуніка­ція. Значною мірою саме вона забезпечує цілісність людської спільноти. Функція масової комунікації щодо підтримання всезагального й універсального зв'язку між людьми, державами і куль­турами настільки важлива, що дає підстави для уявлень про "інформаційну" цивілізацію. Проте зв'язок — не єдина її функція.

У соціології масову комунікацію описують у термінах або соціального спілкування, або соціального обміну, або соціальної взаємодії. Спільним у цих описах є те, що йдеться про символічні ((юрми взаємозв'язку в суспільстві, тобто про такі, що репрезентують циркулюючі в соціумі знання, цінності, норми, значення — письмові та аудіовізуальні тексти. Масову комунікацію, отже, ми можемо визначити як фундаментальний стан сучасного суспільства, в якому складна структура соціального і культурно­го простору з його численними секторами, що пов'язані між со­бою функціонально і за детерміністичними зразками, втілена у символічних формах і образах, які здатна сприймати і розумі­ти корпоративна, масова й індивідуальна свідомість. У таких символах і образах, незалежно від того, адекватно вони відобра­жають реалії життя чи є чистою ілюзією, завжди маніфестують домінанти, особливості, суперечності суспільного устрою, соціаль­ного порядку та культури. Такі образи соціального світу є водно­час і змістом, і об'єктом взаємодії соціальних суб'єктів у ма­совій комунікації.

Стан масової комунікації реалізується на двох рівнях: когнітивному й інтерактивному.

Перший пов'язаний з процесами поширення соціально значу­щої інформації серед аудиторій, які охоплюють більшу частину населення. На когнітивному рівні слово "інформація" інтер­претується найчастіше як "ознайомлення". Соціальні за змістом відомості, які транслюються каналами макрокомунікації (попу­лярні знання про світ, ціннісно забарвлені зразки поведінки, норми взаємодії суб'єктів різного соціального статусу, культурні стерео­типи), створюють інформаційну основу для когнітивної (пізна­вальної) діяльності соціальних суб'єктів різного рангу. Занурю­ючись у масову комунікацію, вони здатні використовувати отри­ману інформацію як пізнавальний ресурс у процесі формування своїх уявлень, думок, ціннісних орієнтацій. На цьому рівні обра­зи соціуму перетворюються на стихійно або випадково сформо­вані копії наукової чи культурної картини світу. Проте вони можуть бути навмисне деформованими, недостовірними відбит­ками з реальних процесів, що продукують суб'єкти, які контролю­ють інститут масмедіа.

Інформація здатна іноді надовго затримуватись у когнітивних шарах колективної або індивідуальної свідомості. Однак у разі критичного осмислення чи некритичного сприйняття її під впливом цілеспрямованої пропаганди вона здатна зростатися з системою цінностей і норм різних груп і категорій індивідів і включатися в регуляцію їхніх контактів із середовищем. Саме на інтерактивному рівні інформація становить ресурс соціаль­ної дії у різних формах. Отримавши інформацію, індивід чи група співвідносять себе з конкретною стратою, культурним колом, етнічною спільнотою, політичним рухом, тобто здійснюють соці­альну і ціннісну ідентифікацію. За допомогою каналів масової комунікації вони символічно взаємодіють і конкурують за пріо­ритет інтерналізованих ними образів соціуму, беруть участь у формуванні громадської думки і настроїв. Останні, у свою чергу, ініціюють взаємодію заангажованих у соціальну структуру індивідів у вигляді різноманітних актів підпорядкування, опору чи солідарності між соціальними, політичними і культурними групами і категоріями.

Макрокомунікативні процеси здійснюються за допомогою спеціальних засобів — масової комунікації, або мас-медіа, — преси, радіо, телебачення, кіно, відеосистем. Отже, масова комунікація як стан суспільства конституюється мас-медіа, не існує поза ними і лише разом з ними має ознаки соціального інституту. Засоби масової інформації постійно модернізуються не тільки під впли­вом вимог соціуму до інформації і масового спілкування чи загальнокультурних змін, а й з огляду на виробництво нових стилів інформаційної взаємодії. Постійне суперництво між засобами за царини домінування обмежує, уточнює або навіть збільшує про­сторові та соціальні параметри кожного з них, але істотно не зменшує суспільної потреби в існуванні таких засобів. Тільки разом вони формують складні та розгалужені мережі, в яких циркулюють сучасні знання про світ і ціннісні картини цього світу. Однак є різним час, протягом якого кожний із засобів масової комунікації наявний у суспільному житті; вони мають неоднакові перспективи на майбутнє, що свідчить про історичну зумовленість цього інституту. Навіть побіжне знайомство з істо­ричним досвідом мас-медіа дає змогу простежити за набуттям ними статусу інституту.