Сучасні школи соціології права

У сучасних умовах існує дві школи соціологи права: європейська та американська. У розвитку європейської соціо­логічної юриспруденції значну роль відіграв австрійський юрист Євгеній Ерліх. Його концепція права дуже ускладнена і суперечлива. Критикуючи юриспруденцію за те, що вся складна соціальна реаль­ність розглядається через призму судової практики, а це веде до неточної картини дійсності, де правова галузь суспільного життя ширше, аніж судове поле. Вихідні джерела права, його розвитку і суті варто шукати в суспільстві, що є сукупністю різних об'єднань, сімей, общин, торгових об'єднань тощо завершуючи державою. Та­ка суть соціальної обумовленості права. Тоді ж Євгеній Ерліх про­водить досить чітку межу між правовою галуззю, правопорядком і іншими сферами соціального життя, мораллю, релігією тощо, під­креслюючи, що держава будує свою діяльність не тільки на право­вих нормах. У суспільстві відбувається спонтанний процес правотворчості, і що «живе право» на відміну «теоретичного права» і є предмет соціології права. Методом вивчення права має стати без­посереднє спостереження конкретних правових явищ, юридично значуща поведінка людей та їх «спілок». Важливе значення має до­кументальне дослідження — аналіз різних договорів (земельної аренди, іпотечних, шлюбних), статусів торгових компаній, заповідань тощо. Опити населення Буковини, проведені Євгенієм Ерліхом, да­ли підстави твердити, що тут реально діє приблизно лише третина статей австрійського громадянського кодексу.

Значний вклад в розробку європейської школи соціології права вніс відомий представник соціальної антропології Броніслав Малиновський. Досліджуючи питання економіки, сімейного життя, родин­них відносин, індивідуальної психології населення Меланезії (остро­ва Тробріаш, Нова Гвінея та ін.), а також первісної культури, права, релігії, етики, мови тощо намагається створити струнку концепцію права. Особливе місце в історії соціології права займає французький соціолог Жорж (Георгій) Гурвич. Теоретико-соціологічні погляди Жоржа Гурвича сформувались у результаті критичного аналізу і праг­нення до інтеграції найрізноманітніших напрямків філософсько-со­ціологічної думки; теорій німецької класичної філософії, Маркса, Прудона, школи Дюркгейма та ін. Утверджуючи, що право стано­вить спробу реалізації в соціальній системі ідеї справедливості, Жорж Гурвич намічає кілька груп проблем, що є предметом соціології пра­ва (різні взаємовідносини людей, типи правових норм, покликаних зберігати суспільне життя, проблеми генетичної соціології права та ін.). Жорж Гурвич перебував під сильним впливом психологічно-пра­вової концепції Льва Петражицького. Психологічна концепція виз­начає, що основними рушійними силами дії особи і соціальних груп у суспільстві є психічні переживання, вони є центром всієї суспіль­ної діяльності. До того ж одна частина психічних переживань — піз­нання і почуття — належить до «пасивного» становища пізнаючого суб'єкта, для яких характерне, що пізнаючий і чуттєвий суб'єкт об­межений випробуванням на собі. Іншими за своїм характером є активні переживання, вольові акти, спрямовані до впливу на пасивний суб'єкт переживань. Часто бувають переживання з подвійним ха­рактером — емоціонально-вольові переживання або, як Петражицький часто їх називає, просто емоції і що емоції є причиною, що виз­начає поведінку людини у ставленні до зовнішнього світу. Безперечні заслуги у формуванні сучасної західної соціології як теоретико-емпіричної науки, а предмета соціології права як вивчення права в соці­альному контексті, зв'язків між правом і мораллю та ін. (Бріт-Марі Блечвад, П'єр Вінке, Жан ван Хутте, Вільфредо Феррарі, Ральф Дарендорф, Анрі Арно та ін.).

Для розвитку соціології права в США велике значення мають теоретичні розробки, цілісна специфічна система методів емпіричного соціологічного дослідження. Один з визначних представників аме­риканської школи соціології права Ральф Паунд дотримувався дум­ки, що право необхідно розглядати як засіб соціального контролю, що завдання соціології права є виявлення і аналіз соціальних резуль­татів законодавства, а також соціальних змін, що обумовлюють змі­ни в законодавстві, що необхідна відповідність правотворчості еко­номічним факторам у суспільстві. Під впливом Ральфа Паунда перебувають його прихильники Отто Холмс, Лео Бренденс, Баррі Кардозо та ін. Більшість основоположників соціологічної юриспруденції виходили з того, щоб подолати формалізм в теорії, консерватизм поглядів на роль права в житті суспільства. Не випадково саме в надрах соціологічного підходу виникають такі теорії: популізм, прог­ресизм і новий курс Франкліна Рузвельта. Становлення нових погля­дів на інструментальну цінність права сприяло розвитку і відокремленню соціальних наук, а також використанню нових техніч­них засобів в емпіричних дослідженнях права і правової дійсності.

Американська школа соціологічної юриспруденції орієнтувала те­орію права на те, щоб розглядати судову діяльність як мистецтво. Таку позицію підтримали представники школи «правового реаліз­му», які вважали мистецтвом не лише судову діяльність, а й все правове мислення, де панують ніби-то не логіка і раціональна систе­ма, а емоції та інтуїція. Прагматично-інструменталістський підхід до праворозкриття підготував основу для виникнення реалістичного напрямув американській соціологічній юриспруденції. Реалісти при­ходять до того висновку, що і прагматисти. На їх думку, треба вивчати не позитивний зміст права, а його дію. Реальна цінність права залежить від прогресу самої юриспруденської техніки і розвитку форм правозастосовчої діяльності. Науково-практичне кредо реалістів по­лягає в тому, що право перебуває в постійному русі і створюється судом, що право є не самомета, а засіб досягнення соціальної мети або функцій. Відмінною особливістю позиції реалістів є відверте нега­тивне ставлення до стабільності права і нормативності взагалі.

Отже, соціологія права в США і Європі мала позитивний вплив на подолання консерватизму в теорії і методах пізнання права, запро­понувала засоби для надання судовим рішенням більшої передбачу­ваності і ціннісні методи винайденого, і прийняття судових рішень, дискредитувала правовий формалізм тощо.