Андрущенко. СОЦІОЛОГІЯ СІМ'Ї ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ

Соціологія сім'ї - це галузь соціології, що вивчає формуван­ня, розвиток і функціонування сім'ї як соціального інституту,

шлюбно-сімейних відносин у конкретних історичних умовах.

Соціологія сім'ї — галузь соціології, що вивчає закономірності виникнення, функціонування і розвитку сімейно-шлюбних відносин як соціального феномену в конкретних соціокультурних умовах.

Взаємовідносини сім'ї як соціального утворення із суспільством, іншими соціальними інститутами, взаємозв'язки сім'ї та особистості вивчає спеціальна соціологічна теорія — соціологія сім'ї.

Соціологія сім’ї — це галузь соціології, яка вивчає формування, розвиток і функціонування сім'ї, шлюбно-сімейних відносин у конкретних культурних та соціально-економічних умовах.

 

об'єктом - сім'я як мала соціальна група і як специфічний соціальний інститут регулювання відтворення людини за допомогою певної системи норм, ро­лей.

Об’єктом соціології сім'ї є шлюбно-сімейні відносини, сфера сімейного життя.

Предметом соціології сім'ї є специфічні соціальні відносини між сім'єю і суспільством, а також усередині сім'ї;

Предметом вивчення соціології сім’ї є досить широке і різноманітне коло питань:

загальні основи та принципи шлюбу і сім'ї;

взаємозв'язок сім'ї і суспільства;

типи соціальних відносин, характерні для сім’ї;

фактори, що визначають чисельність і структуру сімейної спільності;

зв’язок сім’ї з іншими соціальними спільностями та сферами соціального життя;

суспільні функції сім’ї, її структура та особливості як соціального інституту, і як малої соціальної групи;

мотивація шлюбів і розлучень, а також соціальні та психологічні фактори, які спри­яють плануванню сімейного життя, виникненню та подоланню внутрішньосімейних конфліктів;

інтеграція та дезінтеграція сім'ї;

історичні типи та форми шлюбно-сімейних відносин, тенденції та перспективи їх розвитку;

умови життя сім’ї, етапи життєвого циклу сім’ї та ін.

 

Соціологічні проблеми сім'ї є предметом вивчення західних вчених - Ф. Мішеля, Д. Хілла, Л. Руббін,

а також вітчизняних - Н. Лавриненко, ї. Прибиткової, В. Пічі, Н. Чернипі;і, Н. Чуйка та ін.

На відміну від інших галузей соціології, соціологія сім'ї, виникнення якої припадає на 20-ті рр. XX ст., розвивалась досить успішно.

Найбільш відомими спеціалістами в галузі соціології сім'ї на Заході є І.Най, Дж. Хіт (США), Ф.Мішель (Франція), З.Тишка (Польща), Л.Чех-Сомбаті (Угорщина), А.Г.Харчев, М.С.Мацковський, Ї.В.Бестужев-Лада (Росія) та ін.

Українськими соціологами (Л. Р.Аза, Н. В.Лавриненко, М. Й. Боршиевський, С О.Войтович, І.С.Дьоміна, В.М.Піча, Г.О.Ковтун, В.Ф.Рибаченко, Б.О.Татенко, В.І.Зацепін, Л.М.Бучинська, О.Д.Цимбалюк, Ю. М. Якубова та ін.), вивчається ряд важливих проблем, пов'язаних із репродуктивною поведінкою сім'ї, поєднанням професійних і сімейних ролей працюючих жінок, розподілом влади та обов'язків у сім'ї тощо.

У розвитку соціології сім'ї історики соціологічної науки розрізняють такі етапи:

1) від античності до середини XIX ст.

На цьому етапі основною формою вважалася моногамна сім'я як прооб­раз суспільства, яке тлумачилося як велика родина.

Дослідники (Ж.-Ж. Руссо, Ж.-А. Кондорсе, Г.-В. Гегель, І. Кант) виводили соціальні відносини із сімейних, у їх дослідженні конструювали теоретичні схеми, не вдаючись до порівняльно-історичного аналізу;

 

2) із середини XIX ст. до початку XX ст.

Ініціативу у вивченні сім'ї утримували антропологи й етнографи, які використовували багатий емпіричний матеріал, зіб­раний під час досліджень примітивних суспільств, а та­кож можливості порівняльно-історичного методу. Умоглядні схеми поступилися місцем конкретним фак­там, було розпочато формування понятійного апарату соціології сім'ї, в якому домінували антропологічні по­няття.

Тогочасні теоретичні дискусії стосувалися спів­відношення патріархату і матріархату.

Вивчення історії сім'ї, проблем матріархату було започатковано працею швейцарського історика права Йогана-Якоба Бахофена (1815—1887) «Материнське право».

Паралельно з ним цією проблематикою займався шотландський адвокат Джон Мак-Леннан (1827—1881), який збагатив науку поняттями «ендогамія» (шлюби у межах родини) і «ек­зогамія» (шлюби поза межами родини). За його схемою до утвердження батьківського права (патріархату) сім'я подолала у своєму розвитку проміскуїтет (нічим не обмежені статеві зносини у первісному суспільстві перед установленням норм шлюбу і форм сім'ї) та материн­ське право (матріархат).

Групові форми шлюбу дослід­жував Дж. Леббок (1834—1913), який вважав «общин­ний» і «комунальний» першими формами шлюбних від­носин, на яких сформувалася екзогамія.

У ту пору було піддано критиці теорію матріархату, що засвідчило початок домінування в науці теорії патрі­архату.

На думку Е. Гідденса, всі суспільства були пат­ріархальними, хоча ступінь і сутність панування чоло­віків у них були неоднаковими.

Помітно вплинула на розвиток науки праця амери­канського вченого Льюїса-Генрі Моргана (1818—1881) «Давнє суспільство» (1887), у якій черпав ідеї мар­ксистський напрям соціології сім'ї. Свідченням цього є орієнтація на неї праці Ф. Енгельса «Походження сім'ї, приватної власності і держави» (1884).

Соціологічний напрям у вивченні сім'ї репрезенту­вали праці Е. Дюркгейма («Вступ до соціології родини», 1888),

М. Вебера («Дружина і мати в правовому розвит­ку», 1907), Ф. Мюллер-Лієра («Родина», 1911), В. Гудселла («Історія шлюбу і сім'ї», 1915),

С. Ціммермана («Сім'я і цивілізація», 1917).

Наприклад, Е. Дюркгейм сформулював закон «контракції» (звуження) сім'ї від великого кола родичів до все вужчої групи аж до «под­ружньої сім'ї», а французький дослідник Ф. Ле Пле за­початкував соціологічне дослідження сім'ї методом аналізу бюджетів;

 

3) перша половина XX ст.

Соціологію сім'ї заполо­няють праці з нагромадженням емпіричних даних про стадії, форми і типи шлюбних відносин (вибір дружи­ни, розлучення тощо);

 

4) із середини XX ст. дотепер. Головна його особли­вість — поєднання теоретичних розробок з емпіричними дослідженнями.

Протягом 1974—1975 рр. до 50 учених із 25 університетів США працювали над створенням єди­ної системи пояснювальних теоретичних моделей функціонування сім'ї за такими напрямами: сімейна кому­нікація, рольова напруга і конфлікт, структура влади в сім'ї, молода сім'я, неповна сім'я та ін.

 

Ознаки функціонування в Україні соціології сім'ї і шлюбу як самостійної галузі заявили про себе в 60-ті роки XX ст. із започаткуванням масових емпіричних до сліджень, розробкою теоретичних питань, які розгорталися лише в координатах історичного матеріалізму.

Сім'я тлумачилася в них первинним осередком суспільства, найважливішим елементом соціальної структури й особливим типом соціальної спільноти. У 70-ті роки її почали розглядати як соціальний інститут і як малу соціальну групу.

 

На початку 80-х років соціологи зосередилися на вивченні способу життя сім'ї, емоційних відносин членів подружжя, сімейних конфліктів,

розподілу обов'язків, державній допомозі сім'ям, вихованні дітей у неблагополучних сім'ях тощо.

Це засвідчило переорієнтацію досліджень сім'ї як інституту (відносин «сім'я — суспільство») на її емпіричні дослідження як малої групи.

Багато дослідників аналізували динамічні особливості сім'ї, фокусували увагу на проблемах її стабільності.

3а їх твердженнями, економічна криза в 90-ті роки XX ст. посилила негативні тенденції в сім'ї:

зниження народжуваності,

перехід від середньодітної до малодітної сім'ї;

великий розрив у тривалості життя чоловіків і жі­нок,

високий рівень розлучень;

збільшення кількості бездітних жінок.

 

У методології науки утвердився міждисциплінар­ний підхід до сім'ї з використанням інтеракціоністського, інституціонального, феноменологічного, аксіологічного та інших елементів. Активізувалася участь вітчизняних дослідників у міжнародних проектах.

У соціології сім'ї активно використовується гендерний підхід.

 

Вивчення соціологією сім'ї як соціального інституту і як малої соціальної групи (макро- і мікросоціологія сім'ї), дає змогу простежити соціально значущі ре­зультати індивідуальної і сімейної поведінки, з'ясува­ти детермінованість ціннісних орієнтації, установок, мотивів і дій.

 

І одним з варіантів інтеграції інституціо­нального і мікрогрупового підходів є аналіз сім'ї як сис­теми.

Поєднуючи макро- і мікроаналіз сім'ї, Т. Парсонс і К. Девіс дійшли висновку, що її стабільність залежить від зовнішніх (соціокультурних) чинників і від внут­рішніх взаємодій.

Сім'я, за твердженням Т.Парсонса, не протистоїть суспільству, є його підсистемою. Вона за­безпечує стабільність соціуму завдяки встановленню «інструментальних» відносин з іншими соціальними підсистемами і структурами, «експресивних» відносин усередині її.

На думку К. Девіса, перехід від традицій­них до сучасних форм сім'ї пов'язаний із заміною соціокультурних норм високої народжуваності нормами низької народжуваності. Тобто зміни, які торкнулися сім'ї, породжені зміною шлюбно-сімейної системи цінностей, соціальних норм, а не зовнішніми чинни­ками.

 

При вивченні сім'ї як соціально-психологічної гру­пи увага дослідників концентрується на міжособистісній взаємодії в різних соціальних і сімейних ситуаціях, а також на організації сімейного життя, факторах стійкості сім'ї як групи.

Цю традицію започаткував Е. Бьорджесс, який розглядав сім'ю як «єдність особис­тостей, які взаємодіють».

 

Вивчення сім'ї як соціально­го інституту зосереджується на її функціях. Інституційно-функціональний підхід, що досліджує фактори ефективного виконання сімейних функцій, перетина­ється з мікроаналізом сімейної життєдіяльності, що дає змогу побачити, як з різноманітних результатів сі­мейної поведінки складаються «макротенденції» роз­витку сім'ї.

 

Соціологія сім'ї — галузь соціології, що вивчає формування, розви­ток і функціонування сім'ї, шлюбно-сімейних відносин в конкретних соціально-економічних і культурних умовах.

На відміну від інших га­лузей знань соціології, в 70 —90-х роках в галузі соціології сім'ї в Україні дещо пожвавилось.

Проведено ряд досліджень в галузі від­творення і соціального функціонування сім'ї. Пожвавлення інтере­су до сім'ї викликане і тим, що сім'я має забезпечити фізичне і духовне відтворення населення, тобто виконувати таку соціальну функцію, яка не під силу жодному соціальному інституту, що сім'я здійснює господарсько-побутові та інші соціальні функції, виступає фактором формування, переоцінки цінностей і рекомендацій до­рослих в процесі їх життєдіяльності.

Соціологія сім’ї поряд з іншими суспільство­знавчими дисциплінами покликана зробити суттєвий внесок у зміцнення соціального інституту сім'ї шляхом розробки і впровадження наукових рекомендацій у соціально-демографічну політику, господарсько-організаторську та культурно-виховну діяльність державних і громадсько-освітніх організацій.

Соціологічний аналіз сім’ї дозволяє виявити основні тенденції і проблеми розвитку сучасної сім’ї, суперечності, що виникають яку внутрі сім'ї, так і у відносинах між сім’єю та суспільством, і тим самим вишукати шляхи та засоби їх розв'язання.

Вивчення даної теми студентами допомагає глибше з'ясувати процеси зародження сім’ї, становлення її основних функцій.

 


Сім'я - це соціальний інститут суспільства та мала соціальна група водночас, основою якої є шлюб або родинні зв'язки

Члени сім'ї пов'язані спільним побутом, взаємною допомогою, моральною та правовою відповідальністю.

Отже, сім'я є соціальним інститутом і малою соціальною групою, індивіди якої пов'язані родинними стосунками, спільним побутом і взаємною моральною відповідальністю.

 

Сім'я — група людей, що складається з чоловіка і жінки, дітей та інших родичів, які живуть разом. У синонімічному значенні вживається слово «родина».

Одним з найстародавніших соціальних інститутів є сім'я. Виникла сім'я в надрах первісного суспільства значно раніше кла­сів, націй, держав.

Суспільна цінність і значимість сім'ї обумовлена її «виробництвом і відтворенням» безпосередньо життя, вихованням дітей, формуванням їх індивідуальної свідомості.

Сім'я — об'єднання на шлюбі або кровному родстві, усиновленні людей, зв'язаних спіль­ністю побуту, на взаємній моральній відповідальності за виховання дітей, піклуванні про рідних і взаємодопомозі.

Сім'я є більш складною системою відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як правило, об'єднує не тільки подружжя, але й їх дітей, а також інших родичів та близьких. Крім того, сім'я виступає як соціальна клітина суспільства, є дуже близькою до "оригіналу" моделі всього суспільства, в якому вона функціонує.

Сім'я - основана на кровній спорідненості шлюбі чи усиновленні об’єднання людей, пов’язаних спільністю побуту та взаємною відповідальністю за вихованням дітей. Н.Смелзер.

Сім'я - це група осіб, об’єднаних зв’язками спорідненості, дорослі члени якої беруть на себе відповідальність за опіку над дітьми. Е.Гіденс

Не претендуючи на абсолютну точність і вичерпну достатність, за основу можна прийняти визначення, за яким сім'я - це суспільний інститут (з точки зору суспільного санкціонування шлюбно-сімейних відносин) / водночас мала соціальна група, що має історично означену організацію, члени якої пов'язані шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту та взаємною мо­ральною відповідальністю, соціальна необхідність якої зумовлена потребою суспільства у фізичному та духовному відтворенні населення.

Сім'я — це соціальна спільність (інститут і група), яка формується на основі шлюбу й зумовленої ним правової та моральної відповідальності подружжя за здоров'я дітей та їх виховання.

 

За сімейним Кодексом України, підписаному Президентом України 10 січня 2002 р., сім'ю становлять особи, які проживають сумісно, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права і обов'язки. Подружжя вважається сім'єю й тоді коли дружина або чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням необхідністю догляду за батьками, дітьми та за інших поважних причин не проживають разом.

 

Подружжя є шлюбна пара, не більше. Родиною стає лиш у зв’язку з дітьми, з їх вигодуванням і вихованням, з постановкою для них мети існування, з підготовкою до нього. М. Шаповал.