Шлюб як складова інституту сім'ї

Інститут шлюбу є сукупністю норм і санкцій, які ре­гулюють відносини членів подружжя. Одні його норми мають юридичний характер (регламентуються законо­давством), інші відносяться до культурних (регламен­туються мораллю, звичаями, традиціями). Це означає, що шлюб є інститутом, який регулює відносини між статями, сім я — інститутом, що регулює відносини між батьками, між батьками і дітьми.

Шлюб — родинний союз, співжиття чоловіка і жінки за взаємною згодою.

Шлюб є сукупністю прав, обов'язків і привілеїв у відносинах чоловіка і дружини; контрактом між чоловіком, жінкою і державою. На відміну від всіх інших формальних контрактів у ньому зафіксована тільки дата його встановлення, тобто він об'єднує людей до кінця їхнього життя. У багатьох країнах держава бере на себе тільки оформлення шлюбу, а освячує його церква. Чоловік і жінка дають клятву вірності один одному і беруть на себе обов'язок взаємної соціальної, економічної і фізичної опіки. За словами Е. Богардуса, шлюб є інститутом, який до пускає чоловіків і жінок до сімейного життя. Шлюб є тільки відносинами, а сім'я ще і соціальною організацією.

Шлюбні відносини регулюються юридичними (воло­діння майном; взаємні матеріальні обов'язки членів подружжя, а також обов'язки стосовно дітей; мінімаль­ний вік вступу в шлюб; розірвання шлюбу та ін.) і куль­турними (залицяння, шлюбний вибір, дошлюбна і піс­ляшлюбна поведінка) нормами.

 

Історії людства відомі такі системи шлюбних відносин:

а) груповий шлюб — шлюбний союз кількох чолові­ків і жінок (притаманний первісному суспільству);

б) полігінія — шлюб між одним чоловіком і кілько­ма жінками (притаманний кочовим племенам, що зай­малися скотарством);

в) поліандрія — шлюб між однією жінкою і кілько­ма чоловіками (малопоширений, існував в одного з на­родів Індокитаю);

г) моногамія — шлюб між одним чоловіком і однією жінкою (основна форма шлюбу в землеробських народів). Може бути довічною або такою, що припускає розлучення.

У сучасному світі поліандрія майже зникла, групо вий шлюб зберігся тільки в деяких племен, полігінія поширена в мусульманському світі. Розширилася сфера моногамії, але не довічної, а тієї, що визнає розлучення.

 

Шлюб як соціальний інститут і систему відносин класифікують:

— за вибором шлюбного партнера: ендогамний (шлюб між представниками однієї соціальної групи) ти екзогамний (шлюб між представниками різних соціальних груп);

— за економічним критерієм: рівний, нерівний і куплений шлюб (іноді він набуває форми подарунка або обміну). Різновидами купленого є калимний шлюб, шлюб із викраденням;

— за мотивацією партнерів: з любові, з розрахунку, за рекомендацією посередників, за змовою та ін.;

— за статусом і особливостями взаємодії партнерів: гостьовий (чоловік і дружина проживають окремо, від­відуючи один одного 2—3 рази на тиждень); свінгерство (англ. — коливання, розмах) — зберігаються со­ціальні та емоційні узи між подружжям, але за домов­леністю вони мають сексуальні контакти поза шлюбом).

Також розрізняють дитячий шлюб (укладається з волі батьків між неповнолітніми, а іноді й малолітніми дітьми); кузенний шлюб (між двоюрідними братом і сес­трою), інбридинг (шлюб між близькими кровними ро­дичами), ранній шлюб (між особами, які не досягли 16—18 років); повторний шлюб (вступ у шлюб з іншим партнером після розірвання попереднього шлюбу чи вдівства); цивільний шлюб (оформлений в органах дер­жавної влади без участі церкви). Тепер «цивільним» на­зивають шлюб без реєстрації.

— за проживанням подружжя: патрилокальні (мо­лоді мешкають у домі батьків чоловіка) і матрилокаль­ні (проживання молодих у домі батьків дружини).

 

Сучасні вчені сумніваються, що первісні люди накла­ли табу на інбридинг через страх фізичного виродження, хоч донедавна наука пояснювала це саме так. Заборона кровозмішення спричинена намаганнями уникнути внутрісімейних конфліктів, запобігти змішуванню ро­лей. А пошук шлюбного партнера з іншого роду розви­вав міжобщинні зв'язки. Заборона кровозмішення вва­жається першою соціальною нормою, яка регламентува­ла відносини статей. Табу на інцест (статевий зв'язок між близькими родичами) є історичною межею між дошлюбним станом суспільства, коли статеве життя регулювалося тільки інстинктами, і шлюбом як соціально врегульованими відносинами між чоловіком і жінкою.

 

За певними ознаками наближені до шлюбів поза­шлюбні союзи (сім'ї) — фактичні союзи, які за нормами права перебувають поза межами шлюбу.

Їх розрізняють за такими ознаками:

— за суб'єктивними ознаками партнерів: а) віком — позашлюбний союз двох повнолітніх осіб; б) цивільним станом — позашлюбний союз неодружених осіб; позашлюбний союз двох одружених, але з іншими партнери ми; позашлюбний союз, у якому один партнер одруже­ний з третьою особою, інший не є одруженим;

— за ознаками публічності: анонімні (приховані від громадськості) і неанонімні (відкриті для суспільного середовища) позашлюбні союзи;

— за тривалістю: випадкові, короткострокові зв'язки; тимчасові позашлюбні сім'ї і конкубінат — тривалий легальний зв'язок; позашлюбна сім'я, в якій чоловік і жінка не мають наміру формально закріпити шлюб. Конкубінат є найпоширенішим.

 

Головним чинником при укладенні шлюбу є любов, а відсутність її вважається важливим юридичним приводом для розлучення.

Сучасні сім'ї розпадаються через те, що один із партнерів залишає сім'ю, помирає або обоє доходять висновку про неможливість подальшого подружнього життя тощо. Можливе і латентне розлу­чення, коли формально особи перебувають у шлюбі, од­нак реально вже не виконують своїх подружніх обов'язків. У традиційному суспільстві розлучення було рід­кісним явищем, тільки смерть когось із подружжя була підставою для вступу іншого в новий шлюб. У сучасно­му суспільстві розпадається кожен другий шлюб.

Розлучення є юридичним визнанням того, що шлюб перестав існувати. Історично його причини і мотиви не змі­нилися, однак іншою стала процедура його оформлення. Соціологія сім'ї досліджує його мотиви, причини, приво­ди. Мотиви розлучення — це суб'єктивні причини, назва­ні тими, хто розлучається, або експертами. Вони відобра­жають лише почуття, що переживали особи на період роз­лучення, а не реальні проблеми, що привели до цього. Найпоширенішими мотивами є відсутність загальних по­глядів і інтересів; різні характери; любов до іншої людини; подружня невірність; алкоголізм і пов'язане з ним на­сильство; відсутність нормальних житлових і матеріаль­них умов; втручання батьків у сімейні справи подружжя.

Розлучення негативно позначається на емоційному благополуччі людини, стані її здоров'я; породжує юри­дичні проблеми; ускладнює економічне становище роз­лучених; змінює відносини з найближчим соціальним оточенням; породжує нові проблеми, зв'язані з вико­нанням батьківських ролей. Розлученим доводиться од­ночасно адаптуватися до розпаду шлюбу і формувати новий стиль життя.