Механізм, Закономірності та Принципи виховання
Методи і форми виховання
1.Методи виховання – це:
а)актуалізація опорних знань, формування нових понять та способів дій і застосування засвоєного;
б)способи прямого і опосередкованого впливу вихователя на свідомість, почуття і поведінку вихованців з метою розвитку в них бажаних якостей;
в)розділ педагогічної науки про організацію і керівництво діяльністю загальноосвітнього навчально-виховного закладу.
2. Методи виховання ґрунтуються на :
а)набутті учнями нових знань та умінь;
б)поетапному просуванні учнів від незнання до знання;
в)використанні педагогом психологічних механізмів розвитку мотиваційно- ціннісної сфери особистості.
3. Намагання вихователя вплинути на враження про нього, яке формується в учнів називається :
а)приклад;
б)педагогічно доцільна самопрезентація;
в)створення виховних ситуацій.
4.До методів впливу на підсвідомість відносять:
а)педагогічно доцільна самопрезентація, навіювання;
б)переконування, дискусія;
в)покарання, навіювання.
5.Навіювання – це:
а)метод словесного впливу на вихованців шляхом звернення до його власного критичного мислення;
б)ознайомлення учнів з позитивним зразком, еталоном для наслідування;
в)безпосередній вплив на особистість, який зумовлює некритичне і несвідоме засвоєння нею певних поглядів чи виконання дій.
6.До методів виховання через звернення до свідомості вихованців належать:
а)педагогічно доцільна самопрезентація вчителя, переконування;
б)дискусія, приклад, переконування;
в)покарання, заохочення, переконування.
7.Безпосереднє спонукання учнів до тих чи інших дій або їх припинення називається:
а)привчання;
б)доручення;
в)вимога.
8.Апеляція до свідомості вихованця, переконування його в доцільності, корисності рекомендованих педагогом дій називається :
а)наказ;
б)вимога-порада;
в)вимога-прохання.
9.Доручення – це :
а)керування діяльністю учнів, у процесі якої кожен з них виконує певне завдання;
б)спеціальна організація обставин, що стимулюють вияв і розвиток у вихованців певних якостей, переконань і ціннісних орієнтацій;
в)організація регулярного виконання певних дій з метою перетворення їх на звички.
9.Зовнішня, організаційна характеристика виховного процесу, композиція виховним заходом називається:
а)ситуація успіху;
б)заохочення;
в)форма виховання.
10.За допомогою методу «Рольова гра» в школярів формується здатність:
а)критично аналізувати мислення;
б)бачити себе з позиції партнера по спілкуванню, планувати власну поведінку;
в)досягнення учнів у певній діяльності.
Механізм, Закономірності та Принципи виховання
1.Механізми виховання – це:
а) способи прямого і опосередкованого впливу вихователя на свідомість, почуття і поведінку вихованців з метою розвитку в них бажаних якостей;
б)засоби доцільної організації соціального та предметного оточення вихованців;
в)шляхи розвитку мотиваційно-ціннісної сфери особистості в процесі засвоєння нею соціального досвіду.
2.Основу розвитку мотиваційної сфери особистості складають такі психологічні механізми :
а)переконування, дискусія, конформність, емоційне обумовлення;
б)емоційне обумовлення, конформність, ідентифікація;
в)конформність, навіювання, емоційне обумовлення.
3.Емоційне обумовлення полягає у:
а)формуванні позитивного ставлення до об’єктів та способів поведінки, які супроводжуються позитивними емоціями;
б)ототожнення себе з іншою людиною, внаслідок чого відбувається засвоєння моральних норм, цінностей, установок і способів поведінки цієї людини;
в)засвоєння індивідом способів поведінки на підставі спостереження за оточенням.
4.Основним психологічним механізмом виховання у біхевіористичних теоріях розвитку особистості є:
а)вживання в соціальну роль;
б) механізм підтримання внутрішньої узгодженості поглядів
в)емоційне обумовлення.
5.Засвоення індивідом способів поведінки на підставі спостереження за оточенням називається:
а)емоційне обумовлення;
б)наслідування;
в)ідентифікація.
6.Цей механізм набуває чинності у дошкільному та шкільному віці, коли достатнього розвитку досягає уява, мислення, здатність дитини прогнозувати і передбачати наслідки власних дій. Цей механізм називається:
а)мотиваційне опосередкування;
б)ідентифікація;
в)механізм підтримання внутрішньої узгодженості поглядів.
7.Конформність – це:
а)формування нових мотивів шляхом зв’язування у свідомості дитини об’єктів, до яких виробляється емоційне ставлення;
б)засвоєння індивідом способів поведінки на підставі спостереження за оточенням;
в)зміна індивідом власної поведінки або поглядів внаслідок реального чи уявного тиску групи.
8.Принципи виховання – це:
а)вихідні положення, основні правила ефективної організації виховного процесу;
б)об’єктивно існуючий, повторюваний суттєвий зв'язок, який характеризує розвиток і функціонування певного процесу;
в)формування якостей і установок шляхом сприймання особистістю власної поведінки.
9.Виховання – це партнерська, діалогічна взаємодія вихователя та учнів. Успіх виховного впливу залежить не стільки від того, який зміст вкладає в нього вихователь, скільки від того, як сприймають його учні. Про який з принципів виховання йдеться мова?
а)єдність і послідовність виховних впливів;
б)прихованість виховних впливів;
в)систематичність і наступність виховання.
10.На дотримування принципу емоційності у вихованні особливу увагу звертав В.О.Сухомлинський :
а) «У кожного підлітка біла своя улюблена, цікава, хвилююча праця; щоб почуття, які народжуються в цій праці, переносились на навчання»;
б) «Почуття – плоть і кров моральної переконаності, принциповості, сили духу. Ось чому стежка від морального переконання починається з вчинку, з дії, насиченої глибокими почуттями»;
в) «Хто хоче виправити недоліки людини, повинен шукати її достоїнства, хоча б потенційні, ті її властивості, які можна перетворити на достоїнства при належному спрямуванні наявних у неї сил».