Залучення громадськості до виховання дітей. Церква і виховання підростаючого покоління
Підростаюче покоління мають оточувати атмосфера поваги до моральних норм поведінки, щоб діти бачили нетерпиме ставлення до їх порушників. Цього досягають за умови, що у виховному процесі в школі, крім педагогів, беруть участь батьки, громадські організації, правоохоронні органи та інші державні установи.
Батьки можуть керувати роботою гуртків за інтересами, взяти шефство над учнями, які виявляють особливий інтерес до певних галузей знань, бути наставниками педагогічно занедбаних учнів. Не менш важлива їх участь у проведенні з учнями екскурсій на підприємства відповідно до профілю навчального предмета, у наданні школі допомоги в профорієнтаційній роботі, у керівництві роботою учнівських бригад з ремонту обладнання навчальних кабінетів, виготовлення різноманітних приладів і наочності.
Для з'ясування можливості залучення батьків до виховної роботи з учнями на батьківських зборах класу пропонують невеличку анкету: "Чим би Ви могли допомогти школі? Яку позакласну виховну роботу Ви хотіли б вести в школі? У який час і з якими класами Ви б могли вести гурток?" На основі отриманих відповідей організовують роботу спортивних секцій" гуртків художньої самодіяльності й технічної творчості, якими керують батьки.
Значну допомогу у вихованні школярів і в роботі з батьками надають батьківські комітети. Починаючи працювати з батьками учнів, класний керівник виявляє найактивніших, серед яких намічає кандидатів до батьківського комітету класу - авторитетних людей, яким властива висока громадянська свідомість, ініціатива, які мають організаторські здібності, виявляють інтерес до справ класу, люблять дітей. Батьківський комітет класу обирають на батьківських зборах. На першому його засіданні класний керівник знайомить з типовим Положенням про батьківський комітет загальноосвітньої школи, в якому викладено завдання і зміст роботи членів комітету, їхні права та обов'язки. Обирають голову батьківського комітету і відповідальних за окремі види роботи: педагогізацію батьків, культурно-масову, спортивно-оздоровчу роботу, враховуючи здібності, бажання, інтереси членів комітету. Класний батьківський комітет складає план своєї роботи на півріччя, виходячи з місцевих умов і завдань конкретного класу.
У роботі з батьківським комітетом класу педагог повинен виявляти тактовність, чуйне, доброзичливе, уважне ставлення до його пропозицій, своєчасно реагувати на них. Це сприятиме підвищенню його активності, (Зацікавленості в оперативному розв'язанні актуальних проблем. На кожному засіданні його інформують про виконання рішень попереднього засідання. Про хорошу роботу батьків-активістів повідомляють за місцем їх роботи.
Аналогічні функції в масштабах школи виконує загальношкільний батьківський комітет. Сфера його діяльності охоплює піклування про групи подовженого дня, санітарний стан школи, допомогу школі в проведенні ремонту, заготівлі палива, організації літнього відпочинку дітей, їх харчування та ін.
Школи повинні підтримувати тісні зв'язки з підприємствами, які допомагають їм у зміцненні матеріальної бази, оснащенні навчальних кабінетів обладнанням, апаратурою, комп'ютерною технікою, проведенні ремонту тощо, їх працівники нерідко керують гуртками в школі, організовують екскурсії учнів на підприємство, допомагають педагогічному колективу у профорієнтаційній роботі, організації виробничої практики. Іноді підприємства резервують робочі місця для випускників школи. Виховна роль взаємозв'язків школи і трудового колективу підприємства ще й у тому, що учні прилучаються до стосунків, які існують у дорослому колективі, а це є найкращою формою ознайомлення дітей та підлітків з нормами і умовами життя суспільства, підготовки їх до самостійної трудової діяльності. Школа допомагає підприємству в підготовці та святкуванні урочистих подій, організації концертів художньої самодіяльності, підвищенні педагогічної культури працівників тощо.
Значну виховну роботу з учнівською молоддю проводить Служба у справах неповнолітніх, до складу якої входять народні депутати, педагоги, представники громадських організацій, органів міліції, юстиції. Вона спрямовує свою діяльність на профілактику правопорушень неповнолітніх, забезпечення нормальних умов для їх виховання, охорону їхніх прав.
Педагогічні колективи шкіл повинні підтримувати тісні контакти з органами міліції у справах неповнолітніх. Така діяльність передбачає попередження правопорушень неповнолітніми; виявлення, припинення та розкриття скоєних ними злочинів; з'ясування причин та умов, що призводять до правопорушень неповнолітніми; виявлення дорослих осіб, які втягують неповнолітніх у злочинну діяльність, проституцію, алкоголізм, наркоманію та жебрацтво; виявлення осіб, які займаються виготовленням та поширенням порнографічної продукції, видань, що пропагують насильство, жорстокість, статеву розпусту та ін.
Залучення громадськості до виховної роботи з учнями потребує від школи координування всіх її виховних впливів. Тому педагогічний колектив повинен знати умови і специфіку свого мікрорайону, виховні можливості підприємств і установ, продумувати форми участі громадськості в організації виховної роботи з дітьми протягом року, організовувати педагогічне навчання представників громадськості, які залучаються до безпосередньої виховної роботи зі школярами.
Згідно зі ст. 35 Конституції України "церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви", що визначає світський характер держави, а також світське навчання і виховання в закладах освіти усіх типів. У Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 25 листопада 1981 р. сказано, що релігійне виховання дітей здійснюють батьки в "межах родини" відповідно до своїх релігійних переконань. Релігійні організації можуть вести навчання з питань релігії "в місцях для цієї мети пристосованих". Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" (ст. 6) передбачає, що "релігійні організації мають право... створювати для релігійної освіти дітей і дорослих навчальні заклади і групи, використовуючи для цього приміщення, що їм належать..."
Щоб осягнути масштаби виховного впливу релігії на особистість, на розвиток цивілізації, досить звернутися до тверджень видатних людей про роль релігії у розвитку людства: "Наймудріші і найсильніші народи є водночас найбільш релігійними" (Сократ); "Невизнання Бога є для держави найбільшим лихом, хто підриває релігію, той підриває водночас і основи суспільства" (Платон); "Віра, релігія і моральність - необхідні підпори усякого добробуту і ладу" (Вашингтон).
Церква є педагогічною установою - колективною інстанцією, що ставить за мету виховання, вдосконалення людського життя.
Значний вплив релігії на виховання дітей у сім'ї пояснюється тим, що вона опікується кожною людиною від її народження до смерті. "Церква використовує кожну нагоду, - зазначає М. Стельмахович, - щоб нагадати батькам про їхній святий виховний обов'язок, а дітям - про необхідність їх гарної поведінки. Віра й звичаї християнські, які панують у парафії, створені церквою, є тією духовною атмосферою, в якій діти зростають і розвиваються".
Релігія використовує такі засоби виховного впливу: богослужіння і обряди, причастя, сповідь, проповідь, відпущення гріхів, благословення, заповіді. Застосовуються Й покарання: позбавлення благословення, спокутування гріхів, прокляття, підданий анафемі. Методами релігійного самовпливу і самовиховання є молитва, дотримання посту, покаяння, обітниця. Велике значення має загальна організація релігійної діяльності: регулярні відвідування церкви, щоденні молитви, дотримання постів, церковні свята. Відчутним є виховний вплив релігійної музики, живопису, архітектури.
У релігії є чому повчитися, є що перейняти педагогам, а саме:
- ідеал Людини-Легенди - безсмертної, мужньої, вольової, морально стійкої. Вона любить народ, і народ любить її. Вона приймає смерть в ім'я життя людей, в ім'я їх спасіння. Ідеал цієї Бога-Людини пережив віки й тисячоліття;
- програму морального самоочищення, самовдосконалення людини., "науку життя", яка впродовж століть формувала істинну людяність, і допоможе нам сформувати певний тип людини, стиль стосунків її з навколишнім світом, здоровий, духовний стан інтимних почуттів і роздумів, моральних вчинків і справ;
- професійно-педагогічну майстерність релігійних діячів, їх уміння щоразу знаходити шляхи до людської душі, переконувати, ненав'язливо та делікатно "лікувати", духовність;
- релігійну культуру як глибоке розуміння і знання людини, повага до неї, бажання допомогти не лише словом, а й конкретною справою: Біблія - не тільки цінна історична пам'ятка, а й підручник життя;
- релігійні знання, релігійні науки як елемент світової культури.
Релігійні ідеали є могутньою силою, яка духовно живить маси.