Номенклатура факторів зсідання крові
| № фактора | Назва фактора |
| І | Фібриноген |
| ІІ | Протромбін |
| ІІІ | Тканинний тромбопластин |
| IV | Іони Са++ |
| V | Проакцелерин, або АС-глобулін / він же VІ фактор |
| VІІ | Конвертин |
| VІІІ | Антигемофільний глобулін А |
| ІХ | Антигемофільний глобулін В або фактор Кристмасса |
| Х | Фактор Стюарта-Прауера |
| ХІ | Антигемофільний глобулін С |
| ХІІ | Фактор Хагемана, або фактор контакту |
| ХІІІ | Фібриностабілізуючий фактор |
| ХІV | Фактор Флейгера |
| ХV | Фактор Фитцжеральда |
Зсідання відбувається у 4 фази: І фаза – фаза утворення протромбінази; ІІ фаза – перехід протромбіну у тромбін; ІІІ фаза – утворення фібрину з фібриногену; IV фаза – ретракція або затвердіння згустку (рис. 39). Після утворення згустка через 30-40 хвилин починається його скорочення (ретракція), у результаті якого згусток стає більш компактним
Завдяки ретракції згусток стає більш щільним і стягує краї рани, що полегшує її закриття сполучнотканинними клітинами.
Зсіданню крові перешкоджають антикоагулянти: оксалати і цитрати, гепарин, антитромбін ІІІ, дикумарин. Гепарин виробляється в печінці, базофілах і тучних клітинах. У нормі його концентрація в крові складає 30-70 мг/л.
Рис. 39. Етапи і фази зсідання крові
Однак найпотужніший коагулянт організму – це антитромбін ІІІ, концентрація якого в крові 0,3-0,4 г/л. Він інгибує активність усіх факторів внутрішнього механізму творення протромбінази. Зсідання крові дітей in vitro, в перші дні постнатального періоду, настає через 2-3 хвилини. Із 2-7 дня зсідання крові прискорюється і наближається до показників дорослої людини (1-2 хвилини для початку і 2-4 хв. до кінця зсідання). Що стосується тромбоцитарних факторів зсідання у новонароджених, то функціональна активність у них знижена.
Слід відмітити, що концентрація фібриногену в крові новонароджених набагато нижча, ніж у матері. Протягом перших днів життя концентрація фібриногену збільшується і до 8-14 дня досягає рівня дорослої людини. Вміст тканевого плазменого антитромбопластинів у новонароджених знижено.
Порушення зсідання крові. Тому що тромбоцити беруть участь у багатьох ланках процесу зсідання крові, такі стани як тромбоцитопенія (зниження вмісту тромбоцитів у крові) і тромбастенія (утворення функціонально неповноцінних тромбоцитів) супроводжуються різними порушеннями цього процесу. Так при зниженні кількості тромбоцитів до 50000 в 1 мкл крові в усіх органах виникають петехіальні (точкові) капілярні кровотечі, збільшується час кровотечі та гальмується або відбувається неповна ретракція згустку. Зсідання крові нерідко порушується під час тяжких запальних і дегенеративних захворюваннях печінки у результаті різкого зниження синтезу протромбіну і факторів VII, IX, X. Порушення зсідання також виникає під час недостатності вітаміну К, відсутності будь-яких уражень печінки.
Ендогенний дефіцит вітаміну К виникає під час зниження жовчоутворення. Механізм дії вітаміну К до кінця не з'ясовано, але відомо, що він необхідний для нормального синтезу протромбіну і факторів VII, IX, X. Спадкове захворювання гемофілія – зчеплене зі статтю рецесивна ознака (хворіють чоловіки; жінки є носіями) – виникає, у більшості випадків, при відсутності фактора VIII (антигемофільний глобулін), але в деяких випадках при дефіциті факторів IX і XI.
Знання механізмів зсідання крові необхідно для поняття причин ряда захворювань і виникнення ускладнень, пов'язаних із порушенням гемокоагуляції. У наш час більш ніж 50% людей помирає від хвороб, пов'язаних із порушеннями зсідання крові (інфаркт міокарда, тромбоз судин головного мозку, тяжкі кровотечі в акушерській і хірургічній практиці).
Імунітет – це здатність організму захищати його від живих тіл і речовин, що несуть на собі ознаки чужорідної генетичної інформації. Система організму, що виконує цю функцію, має назву імунна система. Вона репрезентована лімфоцитами, моноцитами, макрофагами, нейтрофілами, базофілами, еозинофілами, а також органами, в яких відбувається розвиток лейкоцитів: кістковий мозок, тимус, селезінка, лімфатичні вузли.
Розрізнюють природний імунітет і штучний. Природний імунітет виробляється самим організмом без штучних втручань. Штучний імунітет виникає під час введення в організм спеціальних речовин.
Імунітет
| Природний імунітет | Штучний імунітет | ||
 
Природжений
| Набутий |  
Активний
| Пасивний |
При природженому імунітеті організм отримує імунні тіла від матері через плаценту або з материнським молоком. При набутому імунітеті антитіла в організмі утворюються після перенесеної хвороби.
Активний імунітет виробляється під час введення вакцини, яка містить ослаблені або вбиті збудники, або їх токсини. Такий імунітет зберігається довго. Створення лікувальних вакцин і введення їх у медицинську практику належить Л. Пастеру. Пасивний імунітет може виникати під час введення в організм лікувальної сироватки з уже готовими антитілами. Вид цього імунітету зберігається недовго – 4-6 тижнів.
За сучасною класифікацією імунітет поділяється на такі види:
1) специфічний імунітет;
2) неспецифічний імунітет;
Специфічний імунітет охоплює специфічний клітинний імунітет і специфічний гуморальний імунітет.
Специфічний клітинний імунітет ґрунтується на суворо вибіркових хімічних реакціях – імунних відповідях. Тобто, під час контакту з певним хвороботворним агентом (антигеном), в організмі виробляються захисні речовини – антитіла (рис. 40).
У цьому комплексі антиген втрачає свої патогенні властивості. Значення антитіл виконують Т-лімфоцити. Цей процес вимагає участі Т-хелперов.
Рис. 40. Схема утворення Т- лімфоцитів і В-лімфоцитів, їх участь