За своєю правовою природою інститут банківського рахунка становить складну конструкцію, яка включає як приватні, так і публічні елементи
По-перше, він є сукупністю правових норм, що стосуються різних галузей права (цивільного, фінансового, адміністративного).
По-друге, банківський рахунок слід розглядати як правовідносини з множинним складом учасників з приводу зберігання і руху коштів. Тут можна виділити публічно-правові суб'єкти у вигляді податкових органів держави і НБУ та приватноправові суб'єкти у вигляді конкретного банку і клієнта, які укладають договір.
По-третє, укладенню договору банківського рахунка передують два види публічно-правових обов'язків: перший обов'язок клієнта - юридичної особи - тримати свої гроші в банку; другий - право вибору юридичною особою банку для обслуговування та право відкривати необмежену кількість рахунків. Крім того, між банком і клієнтом виникають договірні відносини про встановлення цивільних прав і обов'язків, які відображають їхні інтереси.
Правовідносини, пов'язані з відкриттям рахунків у банку, виникають внаслідок здійснення певних юридичних фактів:
а) подачі заяви на відкриття рахунку;
б) подання документів, що підтверджують законність створення юридичної особи;
в) подання картки зі зразками підписів осіб і відбитком печатки.
Відповідно до ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку, та умовах погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій, за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на відповідний захист.
Зазначений договір укладається в письмовій формі і має містити реквізити сторін, номер та вид рахунків, умови відкриття та закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, зобов'язання сторін, відповідальність за їх невиконання, інші положення за домовленістю сторін та умови, за яких договір може бути розірвано.
У цьому договорі встановлюється плата за користування послугами банку у вигляді періодичної фіксованої плати або в певному розмірі для конкретної операції.
У договорі на розрахунково-касове обслуговування передбачається конкретна відповідальність обох сторін за невиконання взятих на себе зобов'язань. Так, банк несе відповідальність за несвоєчасне чи неправильне списання коштів з рахунку клієнта або неправильне зарахування банком сум. Клієнт, у свою чергу, несе відповідальність за неповідомлення банку про помилково зараховані на його рахунок суми; за неодержання клієнтом замовленої суми готівки; за несвоєчасну сплату послуг банку та ін.
У договорі можуть фіксуватися розміри штрафів за порушення, що допущені сторонами, а також порядок розгляду спорів, особливі та додаткові умови.
Цей договір є правовою формою, у межах якої здійснюються розрахункові операції між підприємствами, організаціями. Договір банківського рахунка є публічним, двостороннім, реальним, безстроковим і відплатним. У договорі банківського рахунка зазначаються права й обов'язки сторін (банку і його клієнта). Так, одна сторона - власник рахунка - має право вимагати від банку оперативного здійснення банківських операцій, а його обов'язком є виконання всіх встановлених правил розрахунків. Відповідно банк має право використовувати тимчасово вільні кошти власника рахунку, вимагати виконання банківських правил і зобов'язується здійснювати касово-розрахункове обслуговування власника рахунку, зберігати таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.
Зміст відносин між банком і власником рахунка визначається не тільки волею учасників, а й банком, який визначає умови договору. Права і обов'язки власника рахунка і кредитної установи здійснюються на умовах, визначених у правилах НБУ. Власник рахунка зобов'язаний виконувати правила НБУ і не може містити умови, що пов'язані з додатковими зобов'язаннями за договором.
Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розміри процентної ставки за кредитними договорами (ст. 1056 ЦК України) або зменшувати їх розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
Списання коштів з рахунків здійснюється банками на підставі розпорядження клієнтів. Списання коштів з рахунка клієнта без його розпорядження допускається на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.
Отже, обидві сторони розрахункових правовідносин (комерційний банк і власник рахунку) не мають права ухилятися від закону - вони діють лише в його межах.
49. Відповідальність за порушення здійснення розрахунків.
Установи банків здійснюють контроль за додержанням правил розрахунків, а також станом розрахунків у підприємств. Контроль здійснюється у процесі проведення операцій із безготівкових розрахунків, а також шляхом періодичної перевірки розрахункових документів, що надійшли на позабалансовий рахунок № 9803 у банку, аналізу балансів та інших звітних матеріалів підприємств і перевірок у них на місцях.
Підприємства (платники та одержувачі коштів) зі свого боку також мають контролювати своєчасне проведення розрахунків. Платники грошових коштів, які не дотримуються встановлених строків платежів, за прострочення платежу згідно із Законом України від 22.11.1996р. “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” сплачують на користь одержувачів пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не вищому від облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня.
У разі затримки банком одержувача зарахування грошових надходжень на рахунок клієнта понад визначений термін, банк сплачує на користь одержувача коштів пеню у розмірі, що передбачається угодою сторін на здійснення розрахунково-касового обслуговування, але не вищому від подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня.
Відповідальність за необґрунтованість безспірного стягнення або безакцентного списання коштів, за недостовірність даних, вказаних у розрахункових документах, згідно з нормами цивільного законодавства (статті 203, 440 Цивільного кодексу України) має вигляд відшкодування заподіяних безпідставним безспірним стягненням або безакцептним списанням збитків.
Крім того, в договорах, які укладаються між суб’єктами підприємницької діяльності, може бути передбачена відповідальність у вигляді штрафів за випадки необґрунтованого безспірного стягнення коштів на користь суб’єкта підприємницької діяльності.
Згідно із статтею 8 Арбітражного процесуального кодексу України за необгрунтоване списання у безспірному порядку претензійної суми винна сторона сплачує іншій штраф у розмірі 10-ти відсотків від списаної суми.
Банк не несе відповідальності за достовірність змісту розрахункового документа і всі суперечки, які можуть виникнути з цих питань між підприємствами, мають вирішуватися у претензійно-позовному порядку.
Крім того, чинним законодавством і договорами можуть бути передбачені додаткові санкції за окремі порушення виконання грошових зобов’язань.
З А К О Н У К Р А Ї Н И