У характеристиці кредиту найбільш поширеною є класифікація кредитних операцій залежно від кредитора, у зв'язку з цим розрізняють державний, банківський і комерційний кредити
Державний кредит надається державою іншій державі, а також юридичним чи фізичним особам. У державному кредиті позичальником (кредитором) виступає держава чи місцеві органи влади. Формами державного кредиту є натуральні позики (наприклад, хлібні, цукрові), державні позики (облігації, казначейські зобов'язання) та інші кредитні документи. Кошти, які збирає держава за реалізовані цінні папери, становлять її борг. Після закінчення строку позики держава повинна розрахуватися з кредиторами. Призначенням державного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування державних видатків та покриття частки державного боргу.
Банківський кредит надається суб'єктам господарської діяльності усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Банківський кредит - це економічні відносини з акумуляції кредитних ресурсів за рахунок статутних та інших фондів банків, коштів на депозитних рахунках, коштів у обігу і в міжбанківських розрахунках та інших грошових ресурсів. Банківський кредит є основною формою кредиту, за якої грошові кошти надаються банками у тимчасове користування.
Банківський кредит - це надання банками грошей (готівкою чи безготівкове) в позику юридичним та фізичним особам, державі.
У ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" наведено таке визначення банківського кредиту: "Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми". Отже, у наведеному визначенні кредит - це не тільки грошові кошти, а й зобов'язання, що випливають з договору чи з інших підстав.
Відповідно до статей 47 і 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" до кредитних операцій віднесено:
операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;
організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;
здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);
операції за грошовими вимогами, надання гарантій, порук за грошовими зобов'язаннями;
фінансування під відступлення права грошової вимоги (факторинг) та пов'язане з цим ведення обліку грошових вимог клієнтів до боржників, пред'явлення до сплати грошових вимог від клієнтів або від свого імені, а також інші операції, спрямовані на одержання коштів від боржника;
лізинг.
При аналізі сутності банківського кредиту слід зазначити, що банки не можуть надавати кредити:
- на покриття збитків господарської діяльності позичальникам;
- на формування та збільшення статутного фонду клієнта;
- на внесення клієнтом коштів до бюджету і позабюджетних фондів;
- підприємствам, щодо яких порушено справу про банкрутство;
- підприємствам, у контрактах яких не передбачено страхування можливих втрат від непоставки товарно-матеріальних цінностей;
- підприємствам, які мають прострочену заборгованість за раніше отриманими позичками і неоплаченими відсотками.
Банківський кредит класифікується залежно від певних ознак та різних підстав.
Зокрема, зважаючи на економічну сферу застосування, кредит розподіляється на
- Внутрішній
- міжнародний.
В Україні дворівнева банківська система передбачає
- кредит центрального банку
- кредит комерційних банків
Залежно від позичальників та мсти використання кредити поділяють на
- виробничі,
- споживчі,
- інвестиційні,
- кредити на операції з цінними паперами,
- міжбанківські,
- імпортні
- експортні.