Структура процесу художньої рецепції (сприйняття)
Проблемне поле та функції естетики.
Як і будь-яка наука, естетика виконує в суспільстві певні функції. Вони, звичайно, збігаються з головними функціями, що притаманні всім філософсько-суспільним, гуманітарним наукам. До цих функцій відносять перш за все функцію виховну, яка пов’язана з формуванням наукового мислення людини, прагненням наукового пізнання світу, з розвитком її наукової культури. Реалізація виховної функції естетики забезпечує виконання більш конкретних функцій: світоглядної, пізнавальної, інформативної, нормативної, комунікативної. Вони виконуються тільки в комплексі, тому їх виокремлення умовне, відносне і потрібне тільки для того, щоб конкретизувати можливості науки та багатогранність її ролі в суспільстві.
Разом з іншими науками важливим для естетики є й виконання описової функції, функції розробки та накопичення естетичних знань і ціннісно- орієнтуючої функції. Завдяки реалізації цих функцій естетика:
- визначає естетичні начала в природі, суспільстві, людині;
- створює систему естетичного знання;
- розкриває сутність естетичних ідеалів, прагне перетворення їх у норми і стандарти.
Водночас естетика виконує і власні, лише їй притаманні функції. Однією з них є функція методологічна. Її естетика виконує відносно дизайну, естетики побуту, естетики поведінки тощо та мистецтвознавства. Виступаючи їх світоглядним фундаментом, вона втілює в процесі свого розвитку філософський світогляд, визначається типами філософських спрямувань.
До специфічних функцій естетики відносять і таку, як залучення до мистецтва. Дійсно, вивчення естетикою мистецтва неможливе без звернення до мистецьких творів, тому розробка та засвоєння естетичних знань передбачає спілкування з тими творами, які представляють різні види мистецтва. На підставі цього естетика опосередковано виконує і таку функцію, яка не притаманна жодній науці, — удосконалення емоційно-почуттєвого світу людини.
Таким чином, естетика, яка посідає своє місце у системі філософсько- суспільних гуманітарних наук, виконує власні функції в суспільстві.
Сформована в лоні філософії, естетика після утвердження її як самостійної науки не втратила своїх зв’язків із нею. Філософія виступає для цієї науки тим методологічним фундаментом, без якого не-можлива розробка методів, шляхів складання та накопичення наукового і практично-ефективного знання. Філософська методологія забезпечує спрямованість естетики на пошуки внутрішніх механізмів, логіки руху та організації отримання знання. Методи філософії мають універсальний характер, завдяки чому естетика бере на озброєння ці методи, використовує їх для дослідження власного предмета. Відмова від філософських методологічних принципів дослідження може призвести до однобічності в аналізі проблем естетики, до неможливості високого рівня узагальнення в процесі вивчення її предмета.
Структура процесу художньої рецепції (сприйняття).
Закони художнього сприйняття розкривають суттєві й необхідні зв'язок художньої рецепції. Процес художнього сприйняття: а) сокровене, інтимний, відбувається у глибині людської свідомості, творчо активний (реципієнт постає як «співавтор», сотворец, виконавець твори в галузі себе); б) включає зумовлену приналежністю до рецепціоної групи інтерпретацію й оцінку твори на світлі особистісно переломленого досвіду культури; в) широта «віяла» інтерпретацій і оцінок твори залежить від можливостей його активної зустрічі з різними рецепціонними епохами і рецепционними групами, а кордону «розкриття» «віяла» оцінок і інтерпретацій обумовлені програмою художнього сприйняття, закладених у творі; р) доставляє естетичну насолоду, що стимулює творчу активність цього сприйняття; інтенсивність естетичної насолоди залежить від упорядкованості і складності структури мистецького твору.
3. Естетика в системі філософського, гуманітарного знання.
Існування естетики як самостійної науки не виключає її зв’язків з іншими науками, які виникли завдяки накопиченню знань, диференціації знання. Особливо тісний зв’язок вона має з науками філософського походження, а також з усіма суспільно-гуманітарними науками. Вона не розчинена в жодній науці, співіснує разом з ними на рівних правах. Ці науки використовують досягнення естетики, ту систему знань, яка нею сформована, та водночас передають їй результати власних розробок, якими вона користується в процесі дослідження свого предмета. Про зв’язки між філософськими, суспільно-гуманітарними науками та естетикою свідчить і те, що вони використовують категоріально-понятійний апарат, який розробляється кожною з них у процесі дослідження своїх проблем.
Сформована в лоні філософії, естетика після утвердження її як самостійної науки не втратила своїх зв’язків із нею. Філософія виступає для цієї науки тим методологічним фундаментом, без якого неможлива розробка методів, шляхів складання та накопичення наукового і практично-ефективного знання. Філософська методологія забезпечує спрямованість естетики на пошуки внутрішніх механізмів, логіки руху та організації отримання знання. Методи філософії мають універсальний характер, завдяки чому естетика бере на озброєння ці методи, використовує їх для дослідження власного предмета. Відмова від філософських методологічних принципів дослідження може призвести до однобічності в аналізі проблем естетики, до неможливості високого рівня узагальнення в процесі вивчення її предмета.
У сучасних наукових розвідках у галузі естетики одне з найважливіших місць посідає методологічна проблематика, яка передбачає аналіз логічного апарату, типів і способів побудови теорії, взаємодії емпіричного та теоретичного рівнів пізнання тощо. Розробка питань філософської проблематики має філософський характер, тому фундаментальні гіпотези, нові теорії, принципові висновки науки естетики можуть з’являтися тільки завдяки зверненню до філософії.
Дослідження закономірностей, загальних для явищ природи, розвитку суспільства і людського пізнання, що здійснюється філософією, дає можливість наукам, які народилися завдяки їй, у тому числі й естетиці, використовувати її методи пізнання, категоріальний апарат, відкриті нею закони.
Серед тих наук, з якими найбільш активно співпрацює естетика, можна назвати етику, педагогіку, логіку, соціологію, психологію, семіотику, мистецтвознавство і т. д. Найтісніший зв’язок естетика має з етикою. Це обумовлено перш за все тим, що довгий час її предметом визнавали прекрасне, а воно в людському житті, у суспільстві, у природі завжди ототожнюється з добром, справедливістю, гідністю тощо, з мораллю — предметом етики. Більш того, і естетика, і етика досліджують ціннісне ставлення людини до навколишнього світу. Вони з різних боків розглядають процес формування людського в людині, тому їх розробки є важливими для кожної з них, що обумовлює можливість, необхідність і доцільність «спілкування» їх категоріально- понятійних апаратів. Моральні відносини, моральні якості людей перебували у центрі уваги митців усіх часів і народів, і це також є основою нерозривного взаємозв’язку цих наук.
Проблемне поле естетики містить у собі питання естетичного виховання, що обумовлює її співпрацю з педагогікою. Педагогіка зосереджує увагу на визначенні сутності виховання, його форм і методів, а в естетиці результати дослідження цих проблем використовуються в процесі вивчення особливостей та шляхів здійснення естетичного виховання. Крім того, естетика використовує у власних цілях той категоріально-понятійний апарат, що розробляється педагогікою.
Важливе значення для естетики також має зв’язок із психологією, розробленими нею категоріями та поняттями. Знання механізмів утворення різних психічних реакцій на цінності навколишнього світу, процесів формування емоцій, почуттів, переживань, смаків тощо виступає фундаментом аналізу естетичних почуттів, переживань, смаків, ідеалів і т. ін. Психологія передає ці знання естетиці, стимулюючи їх використання для дослідження специфічних питань цієї науки.
Неможливо не помітити й органічного зв’язку естетики із соціологією, завдяки розробкам якої стають можливими поглиблений аналіз естетичних орієнтацій та цінностей у різних соціально-економічних умовах, дослідження проблем формування естетичної свідомості, здійснення естетичної діяльності та ін. Розвитку естетики в цих напрямах сприяє її зв’язок з історією — наукою, за допомогою якої можна виявити особливості естетичних пошуків різних епох, скласти характеристики їх естетичних ознак.