Повстання Б. Хмельницького у 1648-51рр. Форування Козацької держави

Війна, яка розпочалася в середині XVII ст. на українських землях, насамперед мала на меті звільнення українського народу з-під панування Речі Посполитої. Умови для успішного початку національно-визвольної війни склались саме у середині XVII ст., оскільки: по-перше, козацько-селянські повстання кінця XVI - першої половини XVII ст. дали українському народові значний військовий досвід, піднесли його національну самосвідомість. По-друге, існування Запорізької Січі створювало основу для розбудови в майбутньому повноцінної Української держави. По-третє, на цей період припадає ослаблення Польщі постійними війнами.

З-поміж основних причин цієї війни можна виділити декілька:

1). Національно-політичні причини - відсутність власної державності, обмеження українців у правах, проголошення їхньої неповноцінності (бидло).

2). Соціально-економічні причини – посилення кріпацтва.

3). національно-релігійні – насильницьке покатоличення населення, утиски православної церкви, конфіскація церковного.

4) психологічна – прагнення помститись за старі образи козацтва та особисту образу самого Богдана Хмельницького.

Національно-визвольна війна мала досить широку соціальну базу, як козацтво, селянство, шляхта, міщанство, православне духовенство. Характер війни – національно-визвольний, соціальний та релігійний.

Періодизація НВР за В. Смолієм та В. Степенковим Традиційна періодизація НВР
1648-1652 Розмах визвольної боротьби та формування держави 1648-1649 Створення автономної козацької держави
1652-1657 Погіршення становища та пошук союзників 1650-1653 Україно-польська боротьба на виснаження
1657-16663 Громадянська війна та розкол України 1654-1655 Союз з Московією та вдалі кампанія 1655р.
1663-1668 Боротьба за збереження цілісності держави 1656-1657 Союз з Швецією та Трансільванією
1668-1676 Поразка революції через зовнішню агресію та знищення Правобережжя  
         

Богдан (Теодор) Зиновій Михайлович Хмельницький народився с сім’ї шляхтича гербу «Абданк» у маєтку Суботів 25 грудня 1595р. Закінчив Львівську єзуїтську колегію та взяв участь у Цецорській битві, де потрапив у полон. Мав 2-3 синів (Тимофія та Юрія) та 2 дочок (Степаниду і Катерину, Олену?)) На 1638р. дослужився до писаря Війська Запорізького. На посаді сотника Чигиринського взяв участь у козацькому поході до Франції. На прохання короля Володислава разом із Ів. Караїмовичем та Ів. Барабашем готував козаків до морського походу у 1646р. Однак Чигиринський підстароста Даніель Чаплинський зруйнував Суботів та викрав дружину Хмельницького. Шукаючи правди Хмельницький потрапив у в’язницю, але був звільнений кумом С. Кричевським. Не отримавши захисту Богдан підняв повстання, яке переросло у Національно-визвольну війну.

21. 1. 1648 Хмельницький на чолі невеликого загону козаків, знищив польську залогу на острові Базавлук (на Дніпрі). Саме ця подія вважається початком національно-визвольної війни українського народу. Це звільнило Запорізьку Січ від польського контролю, притягнуло запорожців на бік Хмельницького, обраного гетьманом. Наступні кілька місяців розсилалися універсали, які заохочували козаків, селян і міщан стати проти шляхти. Дуже важливий був договір, який Хмельницький уклав у квітні 1648р. з кримським ханом Ісламом III Гіреєм, який вислав на допомогу перекопського мурзу Тугай-бея (4 тис. чол.). 22 квітня 1648р. Б. Хмельницький виступив у похід на чолі 9 тис. армії (5 тис. козаків та 4 тис. татар).

Щоб ліквідувати повстання, у квітні 1648 уряд Речі Посполитої вислав 30 000 війська проти Хмельницького. Польські полководці - коронний гетьман М. Потоцький і польний гетьман М.Калиновський - поділили свої сили на 3 частини:6 тис. реєстрових козаків направили водою на чолі з І. Караїмовичем, 6 тис. авангард на чолі з сином гетьмана Стефаном Потоцьким та комісаром Шемберком направили по суші, та самі на чолі 20 тис. армії залишились під Корсунем. Хмельницький зумів переконати реєстровців приєднатись до нього та 4-6 (16) травня 1648р. знищив польський авангард біля урочища Жовті Води. Бої з основними силами (20 тис. поляків проти 15 тис. козаків та 4 тис. татар) розпочались 14 травня, і щоб зламати дух поляків до них заслали козака-дезинформатора Микиту Галагана (Самійла Зарудного). Поляки стали відходити і у балці Горохова Діброва під Корсунем 16 (26) травня 1648 Хмельницький з татарами розгромив головне польське військо, керівники якого потрапили в кримський полон.

Переговори з Адамом Киселем та у Варшаві посольства на чолі з Федором Вешняком про збільшення реєстру до 12 тис. чол. були невдалими. Тому по всій Україні розгорілася війна між українськими козацько-селянськими і польськими шляхетськими загонами. Соратниками Б. Хмельницького виступають Максим Кривоніс на Правобережжі, Ів. Гиря та Ів. Ганджа на Поділлі, а також Ів. Богун, м. Гладкий, Ф. Джеджалій, М. Пушкар, С. Кричевський. Жорстокі бої відбулися на Правобережжі 27-31 липня 1648 під Махнівкою між загонами полк. М.Кривоноса і шляхетськими частинами під проводом кн. Я.Вишневецького. Польське військо систематично вирізувало всіх козаків і селян, включно з дітьми, жінками і старими, а повстанці так само поводилися зі шляхтою, католицьким духівництвом і євреями, чимало яких допомагали польській шляхті.

Наприкінці літа уряд Речі Посполитої вислав ще одне 40-тисячне військо (32 000 поляків, 8 000 найманих німецьких жовнірів) проти Xмельницького (70-80 тис. чол.). Але провід цього війська - Олександр Конецпольський («латина»), Микола Остророг («дитина»), кн. Домінік 3аславський («перина») - був слабий і недосвідчений. Певні своєї перемоги, польські полководці допустили Xмельницького зайняти дуже вигідні позиції на р. Іква біля Пилявців. У Пилявецькій битві, яка відбувся 11-13 (21-23) вересня 1648, повстанці вщент розгромили польське військо. Військо Хмельницького, яке мало близько 100 000, перейшло на західноукраїнські землі й на початку жовтня 1648 облягло Львів. 5 жовтня 1648р. полк. М. Кривоніс взяв Високий Замок і після отримання викупу Хмельницький покинув облогу Львова ,і оточив Замостя, де були залишки військ Вишневецького. Під Замостям Б. Хмельницький укладає перемир'я з поляками і українське військо повернулося на Наддніпрянщину й урочисто вступило до Києва 23 грудня 1648.

Багато вчених називають це доленосною помилкою гетьмана. Проте слід враховувати, що на тому етапі війни метою українців було реформування державного устрою Речі Посполитої, а ніяк не незалежність України. Лише у першій половині 1649 Хмельницький вирішив створити окрему козацьку державу, утримуючи територію по р. Случ. 25 лютого 1649 р. з Польщею було укладене перемир’я, відповідно з яким повстанці добилися визнання де-факто автономії України. Границя між нею і Польщею повинна була проходити по річкам Горинь, Прип’ять і містом Кам’янець-Подільський, через яку заборонялося переходити коронним військам, урядовим чиновникам і польській шляхті.

Польський король Ян Казімір у квітні 1649 перейшов у наступ проти Xмельницького. Литовське військо, яким командував гетьман Литви Януш Радзивілл, наступало на Київ, розгромивши під Лоєвом козаків під керівництвом С. Кричевського. Але козацько-селянські напади у тилу примусили литовців відступити. При допомозі Іслам-Гірея Хмельницький на початку липня оточив частину королівського війська під керівництвом Я. Вишневецького у Збаражі (1липня-12 серпня). Коли Ян Казімір і його 25-тисячне військо рушило на поміч обложеним 5-6серпня 1649, Хмельницький несподівано напав на короля і оточив його біля Зборова. Але у критичну хвилину Іслам-Ґірей, підкуплений поляками, відтягнув свої загони і змусив Хмельницького почати переговори з поляками.

КОЗАЦЬКА ДЕРЖАВА. Вісімнадцятого серпня 1649 Хмельницький уклав з польською делегацією під проводом Юзефа Оссолінського Зборівський договір,яким утворювалась автономна українська козацька держава Військо Запорізьке на території 3 воєводств (Київського, Брацлавського та Чернігівського, 200 тис.км2, 1,5 млн. чол.) і поділялась на 16 полків та 272 сотні (38845 козаків). Реєстр - 40 тис. козаків. Загальна амністія, заборонено діяльність єзуїтів та селитись євреям, ліквідовано унію.

Козацька держава Військо Запорізьке формувалась за зразком полково-сотенного устрою Запорізької Січі. Всі органи влади були виборними – священики, судді, сотники, полковники та гетьман. Столиця – Чигирин(1648-1677)

Гетьману належала вища законодавча, виконавча, військова та судова влада у державі, він видавав універсали (закони). Законодавча влада формально належала Військовій раді козацького війська, реально ж управляла Рада генеральної старшини, яку формував гетьман, до якої входили обозний, 2 осавули, 2 судді, писар, пізніше додались хорунжий, бунчужний, підскарбій. Пізніше рада еволюціонувала в уряд – Генеральну військову канцелярію.

Територія держави поділялась на полки, які очолювали виборні (рідше призначувані) полковники, якому допомагала полкова старшина – писар, обозний, суддя, осавул. Полки поділялись на сотні, влада яких повторювала полкову структуру. Села і міста очолювали отамани, міста із магдебурзьким правом-магістрати з війтом (мером) на чолі.

Населення поділялось на стани – козацька старшина, шляхта, духовенство, козаки, міщани, селяни (посполиті). Кожен стан мав свій суд. Козаки не сплачували податків, але несли власним коштом військову службу. Землеволодіння було двох типів – приватне і рангове (за службу). Зборівською угодою передбачалося збереження кріпацтва і панщини, але Хмельницький цього не допустив. Грошова система на основі польських грошей, Б. Хмельницький та П. Дорошенко карбували срібні монети.

Розвиток Української держави у 1651-1957рр.Але Річ Посполита не примирилася з поразкою і у лютому 1651 р. почала воєнні дії, напавши на м. Красне на Поділлі, де загинули брати Нечаї та обложивши Вінницю. Основні сили поляків (150 тис. чол.) концентрувалися на Волині під м. Берестечком, де й сталася вирішальна битва 18 червня – 1 липня 1651 р. Татари (50 тис.) покинули поле бою, ще й захопивши у полон Б. Хмельницького. Козаки тримались до 10 липня. Збудувавши міст через р. Пляшівку полк. І. Богун почав вивід армії з оточення. Але паніка серед селян переросла у втечу, під час якої загинуло 30 тис. українців. Відступ прикривали 300 запорожців. Полковникові І. Богуну вдалося вивести частину козаків з оточення. В цей час литовські війська під орудою князя Радзивілла захопили Київ, який міщани спалили. Б.Хмельницький, визволившись із полону сформував нову армію та 14-15 вересня під Білою Церквою відбив польський наступ. Однак він був змушений 18 вересня 1651 р. підписати нову мирну угоду у м. Білій Церкві. Автономія козацької держави обмежувалася тепер Київським воєводством, чисельність козаків скорочувалася до 20 тис., гетьман підпорядковувався владі коронного гетьмана, а польські пани могли повернутися у свої маєтки. Умови Білоцерківського договору переселення маси селян і козаків на Слобожанщину на територію Московської держави.

Б. Хмельницький, який також не змирився з поразкою, накопичує сили, і 22-23 травня 1652 р. знищує польську армію на чолі з М. Калиновським в урочищі Батіг на Поділлі. Білоцерківська угода втратила свою силу і козаки знову зайняли територію по р. Случ. Смерть гетьманича 15 вересня 1653 при обороні Сучави поклала кін. молдовській орієнтації Xмельницького.

У 1653р. бої розгорілись на Поділлі, біля м. Монастирище, де і. Богун стикнувся із поляками під керівництвом С. Чарнецького. Козаки здійснюють другий Молдавський похід. Нова велика збройна сутичка сталася 1653р. під м. Жванцем, де козацько-татарське військо взяло в облогу польський табір. Але від цілковитої поразки поляків знову врятували татари, та змусили українців укласти договір на умовах Зборівського. Країну охопила епідемія чуми та холери у 1650-1653 рр.,що призвело до скорочення населення на 40%, поширювалась зневіра та розчарування занепадало сільське господарство та промисловість.

Перед Б. Хмельницьким постає необхідність зовнішньої військово-політичної допомоги. В якості найбільш реальних розглядалися варіанти Туреччини і Росії. Переговори з Московією посилились і 1 жовтня 1653 р. Земський собор схвалює союз і 31 грудня 1653 р. Росія оголошує війну проти Польщі. Цар виряджає в Україну посольство на чолі з боярином В. Бутурліним. 8 січня 1654 р. на Переяславській раді було вирішено віддати Україну під протекторат Московської держави при збереженні основних прав і вольностей Війська Запорізького. Остаточний юридичний статус України у складі Росії був визначений у «Березневих статтях(23-11 ст.)» (21 березень 1654р), підписаних у Москві делегацією на чолі з П. Тетерею та С. Зарудним. В Україні зберігалися республіканська форма правління і військово-адміністративна система на чолі з гетьманом. Незмінним залишався і територіальний поділ. Україні надавалася незалежність у проведенні внутрішньої політики, крім Польщі й Туреччини. Проти союзу з Московією виступали І. Сірко, І. Богун, Й. Глух. Україна, або «Руська держава» була незалежною державою з власним головою держави - гетьманом Війська Запорозького, обираним довічно, з власним урядом, власним військом (реєстр 60 тис. чол.), власною зовнішньою політикою (обмеження зносин з Польщею й Туреччиною не було запроваджене в життя), власним суспільним та економічним устроєм, власним законодавством і судівництвом, власними фінансами (обов'язок доходи з міст передавати в «государеву казну» залишився тільки на папері), нарешті, з власним церковно-культурним життям. Єдиною ознакою, скоріше символом зверхності московського царя була наявність московської залоги в Києві.

Переяславська угода, яка створила україно-російський союз, змінила політичну ситуацію і зумовила укладення влітку 1654 р. «Вічного миру» між Річчю Посполитою та Кримським ханством. Улітку 1654 московське військо і 20 000 козаків під проводом І. Золотаренка повели наступ на Білорусь і зайняли Смоленськ. Виникло певне напруження щодо питання - кому мають належати завойовані землі: чи Війську Запорізькому, чи Москві (В. Липинський, «війна двох Русей за Русь третю»). У 1657 на прохання пинської шляхти Хмельницький прийняв під свій, своїх наступників і Війська Запорозського протекторат Пинський, Мозирський і Туровський повітів.

Поляки починають новий наступ на Поділля і Волинь. Українці чинять впертий опір, зокрема прославилась оборона Буші, де уславилась дружина сотника Олена Зависна. Татари тим часом знищили 270 міст і сіл України та вивели у ясир 200 тис. українців. Українсько-російські війська 19-23 січня 1655р. розгромили поляків під Охматовим (Дрижиполе(Черкаська обл..)). А у 1655р. вони захоплюють майже всю Західну Україну, розгромивши 19 вересня 1655р. під Городком поляків. Ідея возз'єднання українських земель стає реальною. Але тут втрутився шведський король Карл Густав і зажадав від Б. Хмельницького звільнити Галичину. На початку листопада 1655 р. гетьман знімає облогу Львова. 20-21 листопада 1655р. під Озерною українці розгромили татар та змусили їх розірвати союз з Польщею.

Того ж року Москва, налякана успіхами шведів у Прибалтиці, зближається з Річчю Посполитою і у травні оголошує війну Швеції. 24 жовтня 1656 р. між Росією та Річчю Посполитою підписується Віленське перемир'я. Зі свого боку Б. Хмельницький намагається створити коаліцію за участю Швеції, Семигородщини, Молдавії, Волощини, Литви, аби забезпечити Україні захист від татар і послабити політичний тиск Росії.

У січні 1657 50-тисячне україно-семигородське військо (30 000 угорців і 20 000 українців), на чолі з князем Юрієм II Ракоці й полковником А. Ждановичем, напало на Польщу й зайняло Галичину та значну частину Польщі з Краковом і Варшавою. Наприкінці липня 1657, оточений поляками й татарами під Межибожем, Ракоці капітулював 22 липня 1657. Ракоці було скинуто з престолу, а Швеція вийшла з коаліції через власну війну з Данією. Військова катастрофа підірвала здоров'я Б. Хмельницького, і 27 липня (6 серпня 1657р). він помер та похований біля сина Тимоша у церкві Св. Іллі у Суботові.