Застосування високочастотних коливань із лікувальною метою

Електричні коливання підрозділяються по частоті на кілька діапазонів, які зустрічаються в назвах лікувальних методів і відповідних апаратів:

Низькочастотні - частота нижче 20 Гц;

Звукової частоти - 20Гц - 20кГц;

Ультразвукові частоти (УЗ) - 20-200кГц;

Високочастотні (ВЧ) - 0,2 - 30МГц;

Ультрависокочастотні (УВЧ)–30-300МГц;

Надвисокочастотні (СВЧ)- понад 300МГц.

Першими методами високочастотної терапії, що ввійшли в практику ще на початку 20 століття, були дарсонвалізація й діатермія.

При дарсонвалізації, метою якої є переважно тонізуючий вплив на нервові рецептори, використається вплив через шкіру й доступні слизуваті оболонки слабким високочастотним розрядом, що утвориться між поверхнею тіла й спеціальним електродом у вигляді фігурного скляного балона з розрідженим повітрям. Електрод приєднується до апарата, а ланцюг високочастотних коливань замикається через ємність між тілом хворого й навколишніх предметів. До електрода підводить імпульсний струм із частотою від 200 до 500кгц при напрузі до 20кв; сила струму в тканинах не перевищує 15-20ма.

Нагрівання тканин при дарсонвалізації практично непомітний, тому що сила струму дуже мала. Більше істотну дію роблять поляризаційні ефекти на клітинних мембранах. В основі фізіологічної дії струмів лежать в основному рефлекторні явища. При дарсонвалізації відбувається подразнення шкірних рецепторів дрібними іскрами, які проскакують між тілом й електродом. Це приводить до рефлекторних відповідних реакцій з боку внутрішніх органів: розширюються артеріоли й капіляри в зоні дії електродів, підвищує тонус венозних стінок, підсилює циркуляцію крові. Це стимулює загоєння ран і виразок, робить болезаспокійливий ефект.

Терапевтична діатермія має на меті одержання теплового ефекту в глибоко лежачих тканинах, що досягається проходженням через тканини організму високочастотного струму (частота порядку 1-2МГц, сила струму при різних процедурах до 1-3 А. Напруга 200 – 250В). Діатермія дозволяє підвищити локальну температуру тканин на 2-5⁰С, причому незначно підвищується й температура всього тіла. На поверхню тіла накладають металеві електроди, розмір і форма яких відповідає прогріває органу, що. Самі електроди при проходженні струму практично не нагріваються. Кількість теплоти, що виділяється при проходженні струму, пропорційно квадрату щільності струму й питомому опору тканини. Виділення теплоти пропорційно питомому опору приблизно в наступному порядку для тканин: кров, м'язи, печінка, суха шкіра, легені, жирові тканини, кості. Тому що усередині тіла багато ділянок, різних по свої питомих опорах, то розподіл ліній струму усередині тіла неоднорідно. Струм поширюється по ділянках з найменшим опором, зокрема по кровоносних посудинах. Тому при діатермії бажано розташовувати електроди поперек напрямку великих кровоносних посудин. Внутрітихорєцьке підвищення температури при діатермії, зберігається навіть протягом декількох годин після закінчення процедури, за рахунок посилення обмінних процесів у тканинах під дією струму. Діатермічне підвищення температури приводить до розширення кровоносних посудин, тобто до збільшення кровопостачання, а також до активізації ряду біохімічних процесів. Під впливом прогріву підвищуються бактерицидні властивості тканин. Діатермію застосовують при хворобах органів подиху, нефритах, артритах.

Хірургічна діатермія. У цьому методі розуміється хірургічний вплив високочастотним струмом на тканині з метою їхнього розсічення або коагуляції. Для хірургічної діатермії в порівнянні з терапевтичної використають набагато більші щільності струму.

При електророзрізі, або електротомії, розсічення тканин здійснюється не за рахунок механічного впливу різального інструменту, а в результаті інтенсивного паротворення тихорєцької рідини в області, що прилягає до електрода. Щільність струму при електротомії доходить до 40 кА/м². Тепло, що виникає при проходженні струму через тканину, приводить до коагуляції білків, у результаті чого відбувається "оплавлення" розсіченої поверхні, що, і "зварювання" кровоносних судин. Операційне поле при електротомії, якщо не зачеплені великі кровоносні посудини, безкровне. Більша щільність струму досягається тим, що площа контакту скальпеля або голки з поверхнею тіла дуже мала.

Різновид електрохірургії - електрокоагуляція, при якій коагуляційний ефект використають для зварювання кровоносних посудин й альвеол, для кріплення сіт-ківки до судинної оболонки ока при її відшаруванні й ін. Електрокоагуляцію засто-совують також для випалювання злоякісних пухлин. Щільність струму при коа-гуляції від 5 до 10кА/м². Загальна сила струму при електрохірургії не перевищує 1А.

Електрохірургія має перед звичайної хірургії наступні переваги: 1) мала втрата крові внаслідок коагуляції стінок кровоносних посудин; 2) малі післяопераційні болі внаслідок зварювання нервових закінчень; 3) бактерицидна дія, обумовлена закупоркою кровоносних посудин, куди не можуть проникати бактерії, а також загибеллю бактерій під дією струму; 4) менша реакція організму на підлягаючі розчиненню сторонні речовини. Все це робить даний метод більше доцільним, чим інші сучасні методи: лазерна, ультразвукова або кріохірургія.

УВЧ терапія. При УВЧ терапії використають електричне поле із частотою від 30 до 300 Мгц. При УВЧ терапії нагрівання кісткової, м'язової й жирової тканин відбувається інтенсивніше, ніж нагрівання кровоносних посудин, лімфатичних вузлів й ін. Електричне поле УВЧ робить ряд фізико-хімічних впливів, до яких відносять посилення активізації ферментів, перетворення грубодисперсних білкових молекул у менш великі з відповідною зміною рн цитоплазми й т.п. Ці явища можуть бути настільки значними, що можуть привести до необоротних наслідків. Так, у пацюків, з'являлися набряки слизуватих оболонок, набрякання носа, губ. При ще більших інтенсивностях наступав параліч кінцівок і пацюка гинули.

УВЧ терапію застосовують при гострих запальних процесах у суглобах, при маститах, гайморитах, фурункульозі й багатьох інших захворюваннях.

Мікрохвильова терапія. При мікрохвильовій терапії використають надвисокочастотні електромагнітні коливання (СВЧ), які відповідають дециметрові й сантиметрові хвилі. Електромагнітні хвилі направляють на відповідну ділянку тіла спеціальними випромінювачами, що мають вид порожніх циліндрів. Циліндр є хвилеводом, у якому внаслідок багаторазового відбиття від стінок й інтерференції електромагнітних хвиль утвориться результуюча хвиля, що поширюється по осі хвилеводу й виходить із нього назовні.

Сантиметрові хвилі проникають в організм на глибину 2-6 див, а дециметрові - на глибину 7-9 див. Енергія хвиль в основному витрачається на діелектричні втрати, тому що навіть вода при настільки високих частотах виявляє діелектричні властивості (tgd<<1). Тому найбільше поглинання енергії й виділення тепла відбувається в тканинах, багатих водою (м'яза, кров). Кості й жирові тканини нагріваються менше. Первинна дія мікрохвильової терапії - це безпосередній вплив мікрохвиль на тканині, вторинне - виникаюче у відповідь нейрорефлекторні й нейрогуморальні реакції організму. Первинна дія має місце безпосередньо в опромінюваній ділянці тіла й складається з теплового й нетеплового компонентів.

Найбільше виділення теплоти у водомістких тканинах виникає ще й тому, що частота власних коливань молекул води перебуває у СВЧ діапазоні. Вторинний механізм зводиться в основному до впливу поглиненої енергії на рецептори. Подразнення від рецепторів надходить через нервові канали в центральну нервову систему, що створює рефлекторні реакції. Під дією мікрохвиль утворяться й біологічні активні речовини (гистамін, ацетилхолін й ін.), які, проникаючи поза зоною опромінення з потоками крові й лімфи, викликають подразнення рецепторів далеко від місця опромінення. Таким чином, локальне опромінення приводить до загального фізіологічного ефекту.

Мікрохвильове опромінення застосовують при захворюваннях периферичної нервової системи, гінекологічних захворюваннях й ін.