ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФАКТОРИНГУ ЯК ФОРМИ КРЕДИТУВАННЯ
ЗМІСТ
Вступ
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФАКТОРИНГУ ЯК ФОРМИ КРЕДИТУВАННЯ
1.1. Факторингове кредитування, його суть та значення
1.2. Сутність факторингу, його види та інформаційна база
1.3. Основні відмінності факторингу та кредиту
РОЗДІЛ 2 ПРОВЕДЕННЯ ФАКТОРИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ В СИСТЕМІ ПАТ «АЛЬФА-БАНК»
2.1. Характеристика ПАТ «Альфа-банк»
2.2. Аналіз масштабів і динаміки факториногових операцій в ПАТ «Альфа-банк»
2.3. Аналіз ризикованості та ефективності факторингових операцій в ПАТ «Альфа-банк»
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПРОВЕДЕННЯ ФАКТОРИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Факторинг є одним із найперспективніших видів банківських послуг. Це ризикований, але високоприбутковий бізнес, ефективне знаряддя фінансового маркетингу, одна з форм інтегрування банківських операцій, що найбільше пристосована до сучасних процесів розвитку економіки. Проте, незважаючи на те, що факторингові операції є основним інструментом управління дебіторською заборгованістю, обмеженість його використання обумовлена їх високою ризикованістю. Зрозуміло, що це стримує банки використовувати цей перспективний напрямок отримання додаткових доходів. Тому розроблення методики аналізу факторингових операцій, яка всебічно допомагає зважити їх позитивні та негативні сторони, є, безумовно, актуальним і необхідним завданням. [3, 384]
Процеси, які відбуваються в світовій економіці в теперішній час, — посилення інфляційних тенденцій, підвищення загальної економічної нестабільності, проблеми неплатежів, в тому числі за розрахунками комерційними векселями, призводять до зростання економічних ризиків при здійсненні розрахунків між суб’єктами господарювання та необхідності застосування як для підприємств, так і для економіки в цілому факторингових операцій.
Застосування факторингу дозволяє постачальнику того чи іншого товару отримати платіж одразу за фактом відвантаженням продукції (виконання робіт, надання послуг) отримувачу, при цьому така схема розрахунків призводить до скорочення потреб у вільних зворотних коштах, а також дає можливість клієнту – постачальнику в стислий термін отримати кредит шляхом переуступання несплачених грошових вимог.
Факторингові операції дозволяють постачальнику мінімізувати або зовсім зняти з себе всі комерційні ризики, що дозволяє отримати постачальнику всі умови для нормальної комерційної діяльності, що сприяє прискоренню оборотності засобів і зростанню прибутку. Факторинг є більш ефективним засобом, ніж короткострокове кредитування шляхом фінансування зворотнього капіталу суб’єктів господарювання, забезпечує банкам розширення клієнтської бази і збільшення прибутку, а їх клієнтам – зниження ризику при здійсненні розрахунків, підвищення ліквідності активів, платоспроможності та рентабельності. Факторингові операції виступають засобом, що сприяє росту нових фірм, зміцненню зв’язків між постачальниками і покупцями, насиченості товарних ринків конкурентоспроможної продукції. [5, 163]
Таким чином, вищесказані фактори визначають актуальність даної теми курсової роботи.
Мета курсової роботи – є оцінка особливостей проведення факторингових операцій, а також визначення проблем і особливостей механізму здійснення даних операцій в Україні.
Написання курсової роботи передбачає вирішення таких завдань:
- виявлення сутності факторингового кредитування;
- визначення основних переваг факторингу;
- проведення аналізу факторигових операцій на прикладі ПАТ «Альфа-банк»;
- визначення особливостей та проблем здійснення механізму факторингових операцій в Україні.
Об’єкт дослідження – комерційний банк ПАТ «Альфа-банк» .
Предмет дослідження – механізм проведення факторингових операцій.
При написанні курсової роботи використовуються такі методи: метод порівняння, метод приведення показників до порівнянного вигляду, метод використання абсолютних і відносних показників, метод групувань, балансовий метод, графічний метод, метод табличного відображення аналітичних даних, вертикальний та горизонтальний методи.
Для написання курсової роботи використовувалися навчальні посібники з фінансового аналізу, періодичну літературу, інструкції банківської установи. [13, 320]
Структура роботи складається із трьох розділів. В першому розділі роботи визначаються сутність факторингових операцій, для чого розкривається поняття факторингу, виявляються суттєві відрізняючі риси факторингової операції від інших способів фінансування, визначаються об’єкти і суб’єкти факторингових операцій а також розглядається механізм проведення типової факторингової операції, основні види факторингу.
В другому розділі проводиться аналіз факторингових операцій.
В третьому розділі визначаються особливості і проблеми здійснення факторингових операцій в Україні, шляхи їх удосконалення.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФАКТОРИНГУ ЯК ФОРМИ КРЕДИТУВАННЯ
Факторингове кредитування
В Україні існує декілька легальних визначень факторингу. Так, факторинг визначається як операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору.
Відповідно до Господарського кодексу України, факторинг — це придбання банком права вимоги у грошовій формі з поставки товарів або надання послуг з прийняттям ризику виконання такої вимоги та прийом платежів. За договором факторингу банк бере на себе зобов’язання передати за плату кошти в розпорядження клієнта, а клієнт бере на себе зобов’язання відступити банкові грошову вимогу до третьої особи, що випливає з відносин клієнта з цією третьою особою.
Визначення факторингу існує також на рівні підзаконних актів. Так, факторинг визначається як різновид торгівельно-комісійної операції, яка поєднується з кредитуванням оборотного капіталу клієнта. В основі операцій факторингу лежить купівля факторською компанією (банком) рахунків-фактур клієнта на певних умовах.
Нині законодавством визначаються два види факторингу:
— без фінансування: клієнт відвантаживши продукцію, пред’являє рахунки своєму покупцю через фактора, завдання якого одержати платіж на користь клієнта згідно з договором;
— з фінансуванням: банк купує рахунки фактури клієнта на умовах негайної оплати 80-90% їх вартості відвантаження, тобто авансує обіговий капітал свого клієнта. Саме цей вид факторингу є фінансовою послугою.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг», факторинг є фінансовою послугою.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед фактором. Принципова відмінність між простим факторингом та передачею грошової вимоги в забезпечення виконання зобов’язання клієнта полягає в тому, що в другому випадку банк зобов’язаний стягнути нестачу грошових коштів з клієнта або повернути йому надлишок, одержаний від боржника внаслідок задоволення своїх вимог коштів.
Зобов’язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов’язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги зумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Сторонами в договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності, яка має право здійснювати факторингові операції. Відповідно до статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції. З огляду на зазначене, в межах чинного законодавства існує можливість (за певних умов), що фактором може бути не фінансова установа.
Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов’язань або відповідальності перед боржником у зв’язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред’явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Якщо фактор пред’явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред’явити до заліку свої грошові вимоги, що грунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли в боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.
Боржник не може пред’явити факторові вимоги до клієнта у зв’язку з порушенням ним умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. [9, 42]
Отже, з огляду на зазначене, слід погодитися з визначенням факторингового договору, що надає І. А. Безклубий у вже згаданій праці. Договір факторингу - це самостійний консенсуальний, двосторонній, відплатний цивільний правочин з надання фактором комплексних послуг із фінансування клієнта грошовими коштами під зобов’язання відступлення його права грошової вимоги до боржника.