Кримінально-правова характеристика порушення рівноправності громадян

Способи розпалювання національної, расової або релігійної ворожнечі на квалі­фікацію не впливають. Ворожнеча може поширюватися будь-яким чином: усно, пись­мово, шляхом агітації, пропаганди, в наочно-демонстраційному вигляді. При цьому висловлювані ідеї та погляди мають суто загальний характер і не звернуті до конкрет­ної особи. Для кваліфікації також не має значення, відповідають чи ні дійсності осо­бливості чи риси, які приписуються тій чи іншій нації. Головна спрямованість вчине­них діянь - посіяти між людьми різних національностей, рас, релігійних конфесій взаємну недовіру, розвинути відчуження, підозрілість, що переходять у стійку воро­жість.

1. Приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадян у зв’язку з їх релігійними переконаннями мають за мету - принизити, образити, тоб­то показати неповноцінність, обмеженість людей конкретної національності, вірос­повідання тощо. Воно може виражатися в різних формах третирування громадян: наклепі, цькуванні, знущанні над культурою, релігійними обрядами, звичаями тощо будь-якої нації, дискримінації осіб певної національності або раси. Такі дії можуть мати окремий характер або виступати складовим елементом попередніх дій з розпа­лювання ворожнечі.

2. Обмеження прав громадян виражається у прямому або непрямому їх ущемлен­ні в будь-який галузі діяльності залежно від національної, расової належності, статі, мови, релігійних переконань або, навпаки, у встановленні прямих і непрямих приві­леїв (тобто незаконних пільг будь-якого характеру) на цих же підставах. Так, обме­ження трудових прав громадянина, наприклад, може виражатися в відданні переваги перед ним іншим громадянам (іншої національності, статі) при прийнятті на роботу, навчання, в той час як потерпілий громадянин мав бути прийнятим. Або при звіль­ненні з роботи (наприклад, при скороченні робочих місць) національна належність, мова стають підставою для звільнення громадянина. Порушення даних прав може мати місце при поданні до заохочення, нагороди, при висуванні на конкурс, прису­дженні конкурсної премії тощо, якщо ці дії були обумовлені національним походжен­ням, майновим станом, ставленням до релігії.

3. Даний злочин має формальний склад і вважається закінченим з моменту вчи­нення будь-якої дії, вказаної у законі.

Якщо порушення рівноправності громадян відбулося не у зв’язку з їх національ­ністю, політичними чи релігійними переконаннями, мовою, статтю тощо, а з інших підстав чи мотивів, то такі дії не можуть розглядатися як цей злочин.

1. Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умис­лу. Мотиви найчастіше мають націоналістичне забарвлення: ненависть до іншої на­ціональності, уявна думка про перевагу тієї чи іншої раси, мови, релігійної конфесії тощо. Мета вчинення злочину випливає із спрямованості вчинюваних дій - розпали­ти національну, расову чи релігійну ворожнечу; принизити національну гідність; показати переваги або неповноцінність громадян за ознакою їхнього ставлення до релігії, за національною або расовою приналежністю.

2. Суб’єктом злочину може бути будь-яка особа, що досягла 16-річного віку.

3. У частині 2 ст. 161 КК передбачена відповідальність за зазначені вище дії, по­єднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою.

4. Поняття насильства передбачає всі види спричинення шкоди здоров’ю: на­несення ударів, побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, за ви­нятком випадків спричинення тяжкої шкоди здоров’ю, які кваліфікуються за сукуп­ністю злочинів.

5. Обман полягає у повідомленні потерпілому завідомо неправдивих відомостей або у свідомому приховуванні (замовчуванні) певних подій з метою створення не­правильного уявлення про них.

6. Змістом погрози охоплюється будь-яке психічне насильство: залякування по­терпілого застосуванням до нього фізичного насильства, або розголошенням про потерпілого відомостей, які його ганьблять, або погроза знищити чи пошкодити осо­бисте майно потерпілого.

7. Вчинення даного злочину службовою особою означає, що між можливостями, які використала службова особа, виходячи із свого службового становища, наприклад, владні функції, наявність технічних засобів тощо, і фактом розпалювання національ­ної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті має місце причинний зв’язок. По­няття службової особи див. у коментарях до статей 18, 364 КК.

8. За частиною 3 ст. 161 КК настає відповідальність за вчинення дій, передбаче­них ч. 1 та ч. 2 ст. 161 КК, якщо вони були скоєні організованою групою осіб або спричинили тяжкі наслідки.

9. Поняття організованої групи див. у коментарі до ст. 28 КК.

10. Поняттям «тяжкі наслідки» в ч. 3 ст. 161 КК охоплюється вбивство через нео­бережність, необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, доведен­ня до самогубства, істотна матеріальна шкода тощо, якщо вони спричинені у зв’язку з порушенням рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належ­ності чи ставлення до релігії.

Умисне тяжке й середньої тяжкості тілесне ушкодження, побої, мордування, ка­тування, вчинені з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, кваліфі­куються як злочини проти здоров’я за відповідними статтями (частини 2 статей 121, 122, 126 і 127 КК). Їх кваліфікація за ст. 161 КК можлива лише за наявності реальної сукупності цих злочинів.

Умисне вбивство з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості ква­ліфікується за п. 14 ч. 2 ст. 115 КК. Якщо окрім вбивства із зазначених мотивів винний скоїв ще й інші дії, спрямовані на порушення рівноправності громадян, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів: п. 14 ч. 2 ст. 115 КК і відповідною частиною ст. 161 КК.