Дієслово у діловому мовленні

Дієслово – повнозначна частина мови, яка означає дію або стан і відповідає на питання що робити? що зробити

Основні форми дієслова:

1) інфінітив, або неозначена, початкова форма дієслова (ходити, робити);

2) способові форми (дієвідмінювані дієслова) – дійсний, умовний, наказовий спосіб: ходжу, буду ходити; ходив би; ходи;

3) дієприкметник – збайдужілий, пофарбований;

4) дієприслівник – ходячи, зробивши;

5) безособова форма на -но, -то: зроблено, забуто.

У всіх формах теперішнього часу дієслово бути має форму є.

Утворення наказового способу

Не можна утворювати наказовий спосіб за допомогою дієслова давайте. Замість давайте обговоримо це питання треба сказати обговорімо це питання, замість давайте подумаємо над цьою проблемою – подумаймо над цією проблемою.

В офіційному спілкуванні форми власне наказового способу (іди, робіть) використовують тільки в усному мовленні. У писемному мовленні переважає інфінітив (зробити, нести, взяти, вантажити), безособові форми на -но, -то (заборонено списувати) та описові звороти (необхідно зробити). Інфінітив має більш категоричний характер висловлювання (здійснювати, виконувати), безособові форми – менш категоричні (не слід, заборонено).

Розгляньмо кілька типових варіантів помилкових конструкцій.

1. Вживання назви особи-діяча (логічного підмета) у формі орудного відмінка в поєднанні з дієсловом-присудком у пасивній формі: Банківськими працівниками повинна аналізуватися фінансова спроможність емітента.

Стилістично правильно це речення треба побудувати так:

а) за допомогою звичайної активної конструкції: Банківські працівники повинні аналізувати фінансову спроможність емітента.

б) за допомогою безособової конструкції із допоміжним словом треба, слід: Банківським працівникам слід аналізувати фінансову спроможність емітента.

2. Вживання дієслівних форм на -ться, -ся у конструкціях на зразок: Ця задача розв’язується кількома способами. Стилістично правильно цю думку можна сформулювати так:

а) третьою особою множини в узагальненому значенні: Цю задачу розв’язують кількома способами;

б) першою особою множини в узагальненому значенні: Цю задачу розв’язуємо кількома способами;

в) за допомогою допоміжних слів можна, слід, треба і неозначеної форми дієслова: Цю задачу можна розв’язати кількома способами; Цю задачу треба розв’язувати кількома способами.

3. Якщо ж у реченні мова йде про завершену дію, то слід широко використовувати безособові форми на -но, -то, а не пасивні дієприкметники минулого часу. Замість Ця задача розв’язана правильно треба сказати Цю задачу розв’язано правильно.

Дієприкметник – це форма дієслова, яка виражає ознаку предмета за дією: За горами гори, хмарою повиті, засіяні горем, кровію политі (Т. Шевченко).

Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією, яка зумовлена впливом іншого предмета: зоране поле, посіяне жито, написаний вірш, засипаний рів, скошений луг, застелений стіл.Пасивні дієприкметники в українській мові не виконують функції присудка.

Активні дієприкметники виражають ознаку предмета за його ж дією: пожовкле листя, стихаючий шум. Вони мають форми теперішнього і минулого часу: заростаючий ставок, зарослий ставок; достигаючі яблука, достиглі яблука. Теперішній час утворю­ють від дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів -ач-, -уч-: ходити – ходячий, співають – співаючий. Минулий час утво­рюють від основи інфінітива тільки неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л-: замерзнути – замерзлий, позеленіти – позеленілий.

Нерідко вживану в діловому мовленні суржикову форму слідуючий (кальку з російського следующий)перекладають як наступний, як­що мова йде про послідовність: на слідуючий рік – наступного року; хто слідуючий? – хто наступний?; слідуючий пацієнт – наступний пацієнт. Перед переліком чи поясненням замість слідуючий вживаємо словотакий: прийшли до слідуючих висновків – зробили такі висновки; залік будуть перездавати слідуючі осо-

би – залік перескладатимуть такі особи.

Дієприслівник – це незмінювана дієслівна форма, яка пояснює в реченні дієслово, вказуючи на додаткову дію: Не спитавши броду, не лізь у воду. Дієприслівникинедоконаного виду утворюють від дієслів недоконаного виду першої відміни за допомогою суфіксів -учи, -ючи (пишучи), другої відміни –

-ачи, -ячи (летячи). До дієслів доконаного виду додають суфікс -вши, якщо основа закінчується на голосний (написати – написавши); -ши, якщо основа на приголосний (принести – принісши).