Мінеральні, лікувальні води, їх класифікація, використання, поширення в Україні

 

Мінеральні води мають широке розповсюдження в товщі земної кори, заповнюючи пори і тріщини в гірських породах. Процеси формування мінеральних вод підлягають певним закономірностям. В результаті геологорозвідувальних робіт виділені області-зони, в яких утворюються мінеральні води (або їх групи) певного іонного сольового і газового складу з наявністю тих чи інших мікрокомпонентів, температури і т.д. Ці області отримали назву "провінцій" мінеральних вод. на даний час виділено 9 основних бальнеологічних груп мінеральних вод, а всередині груп - різні гідрохімічні типи.

I. Мінеральні води, дія яких визначається іонним складом і мінералізацією.
II. Вуглекислі води.
III. Сірководневі (сульфідні) води.
IV. Залізисті води.
V. Бромні, йодні і йодобромні води.
VI. Кременисті термальні води.
VII. Миш'яковмісні води.
VIII. Радонові (радіоактивні) води.
IX. Борвмісні води.

Для віднесення мінеральних вод до тієї чи іншої бальнеологічної групи використовується сукупність кількісних показників і ознак:

1) загальна мінералізація вод (сумарний вміст розчинених компонентів),
2) іонний склад мінеральних вод,
3) газовий склад і газонасиченість,
4) вміст у водах терапевтичне активних компонентів (мінеральних і органічних),
5) радіоактивність вод,
6) активна реакція води, яка характеризується величиною рН,
7) температура вод.

До питних лікувально-столових вод належать води з мінералізацією від 1 до 10 г/л, до лікувальних - від 10 до 15 г/л (або з мінералізацією <10 г/л при наявності в них бальнеотерапевтичних кількостей миш'яку, бору і деяких інших біологічно активних компонентів). В окремих випадках як лікувальні використовуються води з мінералізацією більше 15 г/л в строго дозованих кількостях.

 

Специфіка медичного призначення великою мірою залежить від того, чи є у воді, наприклад, бром, чи його немає. Поряд з цим кальцій-, магній-, натрій (калій)-, хлор-, сульфат-, гідрокарбонат-іони називають "основними компонентами", оскільки вони мають високі кларки і присутні в природних водах завжди. За даними бальнеологічних досліджень, існує достатньо типів вод, лікувальних тільки через кількісний та якісний склад основних іонів, тобто вод, в яких вміст специфічних компонентів не підвищений.

 

Відповідно до загального визначення терміну "мінеральні води" класифікація починається з розподілу мінеральних вод на три категорії:

1) категорія "Без специфічних компонентів",
2) категорія "Зі специфічними компонентами",
3) категорія "За фізичними (специфічними) властивостями".

 

39. Визначення коефіцієнту фільтрації в польових умовах (метод Болдирева)

 

Метод А.К. Болдирєва. В досліджуваному грунті проходиться вертикальна виробка квадратного або круглого перерізу до глибини, на якій передбачається провести дослід. На дні виробки задається заглиблений дослідний шурф круглого перерізу глибиною 15-20 см і діаметром 50 см з рівним чистим дном. В цьому дослідному шурфі з дном, прикритим шаром гравію товщиною близько 2 см, підтримується шар води висотою 10 см. з моменту заповнення шурфу водою ведеться облік кількості вилитої в шурф води за черговий проміжок часу або записується час, за який вилита чергова порція води. За даними досліду розраховується середня фільтраційна витрата за кожний проміжок часу і будується графік залежності фільтраційної витрати від часу, вважаючи останній від моменту заповнення шурфу водою.

Дослід закінчується. Коли заміряні через кожні 30 хв. Витрати води відрізняються від середньої витрати за останні 2 години не більше ніж на 10%. Орієнтовна протяжність досліду в скельних породах, галечниках і пісках 10-12 год., в супісках і суглинках 24-48 годин.

Вважаючи, що рух води ламінарний та гідравлічний укіс дорівнює одиниці, коефіцієнт фільтрації (см/хв.) розраховується за формулою

К=Q/F, (4.1)

де Q – установлена стабільна витрата води, см3/хв.;

F – площа фільтрації, яка дорівнює змоченій поверхні шурфу, см2.

При дослідах в піску та галечнику, коли шурф має закріплені стінки, а зазор між стінками шурфу та кріплення забитий глиною, за площу фільтрації

F=π∙r2.