Поняття «інфраструктура». Ринок та його інфраструктура
ПЛАН
Вступ
1. Поняття «інфракструктура». Ринок та його інфраструктура
2. Характеристика елементи інфраструктури ринку
3. Роль інфракструктури ринку в розвитку економіки. Проблеми формування інфракструктури ринку в Україні
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП
Розвиток економічної ситуації в країні, взаємовідносин міжпартнерами на будь-якому ринку істотно впливає на рівень забезпечення населення різноманітними товарами та послугами, а також на ступінь задоволеності населення діяльністю виробників та сфери торгівлі.
При цьому слід враховувати, що така діяльність відбувається в суспільстві, що має певну структуру, елементами якої є торгівельні представники, посередники, бази, банки, рекламні агентства, біржі та ін. Від ступеня їх розвитку та узгодженості дій здебільшого залежить успіх зусиль підприємця, який працює у сфері виробництва, комерції чи фінансів. Своєчасно виявлені та змодельовані зміни в стані інфраструктури надають підприємцю шанс уникнути ризику та перемогти в конкурентній боротьбі на певному ринку.
Функціонування економічної системи, її рівновага та динаміка забезпечуються діяльністю ринкових інститутів – спеціалізованих організацій, пов’язаних між собою і залежних одна від одної. Сукупність цих інститутів, що діють у межах особливих ринків і виконують певні функції, утворює інфраструктуру ринкової економіки. Необхідно зазначити, що інфраструктура є обов’язковим компонентом будь-якої цілісної економічної системи і підсистеми. Тому ефективний розвиток економіки будь-якої країни неможливий без розвиненої інфраструктури.
Тому, на мою думку, питання про сучасний стан та проблеми формування інфраструктури ринку в Україні на сьогодні є дуже актуальним, оскільки її розвиток є одним з визначальних факторів, що впливають на розвиток економіки країни.
Поняття «інфраструктура». Ринок та його інфраструктура.
Термін “інфракструктура” походить від лінгвінстичного значення латинських слів “infra” – нижче і “structura” – будова. Стосовно ринкової економіки, поняття “інфракструктура” вперше застотувала R.Jochimsen, визначивши її як суму матеріальних, інституційних закладів та особистих умов, які надаються у розпорядження економічних суб’єктів і створюють умови для повної інтеграції та забезпечення максимального можливого рівня розвитку господарської діяльності.[1]
В економічному контексті західні вчені використовують це поняття для характеристики галузей, які забезпечували розвиток матеріального виробництва (дороги, мости, порти, аеродроми, лінії електропередач та ін.). Відтак у найзагальнішому вигляді як інфраструктуру стали розуміти основу, внутрішню будову економічної системи.
Інфраструктура— сукупність базових галузей (або матеріальна основа економічної системи) та сукупність економічних відносин (передусім відносин економічної власності), що виникають і розвиваються у процесі діяльності людей щодо використання об'єктів інфраструктури та привласнення умов і результатів такої діяльності, а також державного регулювання цих галузей.
Сутність інфраструктури повніше розкривають виконувані нею функції, зокрема:
1) постачання різних видів ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних) між функціонуючими підприємствами та організаціями, виробниками і споживачами;
2) купівля-продаж різноманітних товарів;
3) забезпечення інформацією учасників ринку;
4) підвищення ефективності роботи суб'єктів регульованих ринкових відносин внаслідок їх спеціалізації;
5) організаційно-правове оформлення регульованих ринкових відносин;
6) відображення економічної кон'юнктури загалом, найважливіших видів ринку зокрема;
7) сприяння процесу державного регулювання економіки та контролю над ринковими процесами.
Інфраструктура розвивається у певних суспільних формах: окремих типах власності (державна, приватна і колективна) та змішаних, що утворюються внаслідок їх поєднання.
Нормальне функціонування ринку передбачає наявність розвиненої системи засобів, що забезпечують здійснення обміну між його суб'єктами. Вона включає різні способи та організації, за допомогою яких відбувається рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів та робочої сили. Ця система отримала назву інфраструктури ринку. Вона включає банки, біржі, фінансові установи - інвестиційні фонди та компанії, страхові компанії, інноваційні фонди, різного роду торгово-посередницькі підприємства, організації та установи.
У сучасних умовах важливу роль у функціонуванні ринку відіграють такі елементи інфраструктури, як ярмарки, виставки, супер- і мегамаркети, логістичні та ріелторські фірми, земельні та інші аукціони, мережа реалізації товарів через інтернет, інформаційно-комерційні організації. Інфраструктура включає і комплекс організаційно-правових норм, що забезпечують безперервність руху благ між суб'єктами економічної діяльності з метою задоволення потреб суспільства.
Головне призначення інфраструктури ринку - забезпечити цивілізований характер діяльності ринкових суб'єктів. Воно реалізується через функції, які виконує інфраструктура.
По-перше, інфраструктура здійснює правове забезпечення ринку. Це проявляється в установленні для суб'єктів ринку єдиних правил поведінки та охороні їх економічних інтересів шляхом захисту агентів ринку та покарання винних за порушення правових норм. Право надає ринковій діяльності загальнообов'язковості, системності, упорядкованості і стабільності. Основу такого регулювання становить насамперед цивільний кодекс. Саме він закріплює одну з найважливіших ознак ринку - економічну свободу його суб'єктів. У Цивільному кодексі України визначені основні вимоги такої свободи: рівність суб'єктів, недоторканність власності, свободи договорів, недопустимість довільного втручання будь-кого у приватні справи, забезпечення відновлення прав і їх судовий захист.
По-друге, інфраструктура сприяє підвищенню оперативності та ефективності діяльності ринкових суб'єктів. Це досягається за рахунок спеціалізації окремих агентів ринку на здійсненні певних торгових операцій, що прискорює рух товарів від виробника до споживача і цим сприяє підвищенню ефективності усієї економіки.
По-третє, важливою функцією інфраструктури ринку є постійна підтримка конкуренції. Такі елементи інфраструктури, як торгові посередники, підвищують мобільність товарів і цим створюють умови для усунення дефіцитності, що виникає на ринках. Підтримці конкуренції сприяють і фінансові посередники, забезпечуючи перетікання капіталів між галузями економіки.
По-четверте, інфраструктура ринку виконує функцію інформаційного забезпечення ринку. Наявність інформації про ціни, платоспроможний попит, пропонування товарів є неодмінними умовами ефективного функціонування ринків. Таку інформацію суб'єктам ринку насамперед надають товарні та фондові біржі, аукціони та ярмарки. Саме в цих елементах інфраструктури зосереджуються основні відомості про стан ринків.
Ринкова інфраструктура, забезпечуючи організаційне оформлення ринкових відносин, створює рухливі форми державного регулювання економічних процесів. Через розгалужену систему банків, бірж, фінансово-кредитний механізм державні органи мають можливість контролювати дотримання суб'єктами ринку законодавчих норм, що регулюють ринкові відносини, та проводити заходи, спрямовані на стабілізацію економічного життя. Цим, до речі, створюються умови для цілеспрямованої соціальної орієнтації ринку.[2]
Отже, інфраструктура ринку виконує важливі функції в економіці.