Проблеми промислового та паливно енергетичного комплексу

Eкологічні проблеми України

Як було зазначено в розд. 2.1, нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивних законів розвитку і відтворення приро-дноресурсного комплексу України. У державі відбувалися структурні де­формації народного господарства, за яких перевага надавалася розвиткові сировинно-видобувних, екологічно найнебезпечніших галузей промисловості.

Якщо розглядати це питання більш детально стосовно України, то їй дісталась неприродна, штучно створена система промисловості, де гіпер-трофовану високу частку займають гірничодобувна, металургійна й хіміч­на промисловість, що складається з «супергігантів» із застарілими техно­логіями виробництва надзвичайно матеріалой енергомісткими, що сильно забруднює навколишнє середовище. Займаючи 3 \% території колишнього СРСР, Україна виробляла майже 20 \% його суспільного продукту. Питома вага засобів виробництва (групи А) становить близько 70 \%. Морально і фізично зношені і застарілі підприємства особливо сильно забруднюють природне середовище і екологічно небезпечні.

Гранично висока концентрація населення й виробництва, а отже, дуже напружена екологічна ситуація склалася в Донбасі. Названий район займає лише 8,8 \% площі України, але у ньому проживає біля 16,0 \% населення країни, у тому числі майже 22 \% міського. Про високу просторову зосере­дженість промисловості Донбасу, особливо виробництв, які внаслідок своєї технології та недостатніх природоохоронних заходів найбільш згубно впливають на навколишнє середовище, свідчать такі дані: на даний район приблизно припадає 21 \% випуску всієї промислової продукції країни, у томі числі 64 \% паливної, 43 \% чорної металургії, 31 \% хімічної та нафто­хімічної, 25 \% електроенергетичної.

Друге місце за густотою населення та рівнем територіальної концент­рації виробництва посідає Придніпров'я, зокрема міста Запоріжжя і Дніп­ропетровськ. На цей регіон припадає 9,8 \% площі та близько 12 \% населен­ня країни (міського — 14 \%). У цьому районі сконцентровано 18 \% випус­ку промислової продукції України, зокрема 52 \% металургійної, понад 22 \% електроенергетичної, 13 \% хімічної та нафтохімічної. При цьому слід підкреслити, що у Придніпров'ї, як і на Донбасі, найбільші промислові під­приємства розташовані на досить обмеженій площі — на вузькій смузі. Саме у названих регіонах через неприпустимо сильну забрудненість повіт­ря, води й землі проблема охорони навколишнього середовища й раціона­льного використання природних ресурсів постає дуже гостро.

Таким чином, зони екологічної кризи сформувалися майже на третині території України. Це, насамперед, Донбас і середнє Придніпров'я, де впродовж десятиріч порушувався принцип раціонального природокористу­вання та було перевищено антропогенним навантаженням природно-ресур­сний потенціал. Високий рівень концентрації промислових об'єктів, нера­ціональна структура промислового виробництва з високою концентрацією екологічно небезпечних виробництв, відсутність належних природоохо­ронних систем зумовили тут високий рівень забруднення довкілля, дефіцит водних ресурсів та нестачу в безвітряні періоди кисню в приземних шарах атмосфери, що призводить до смогових явищ.

До числа екологічно найбільш напружених регіонів України відно­сяться також Прикарпаття, Північний Крим, північна частина Сумської та придніпровська частина Черкаської областей, м. Київ з їх потужним хіміч­ним та нафтохімічним виробництвами; ряд районів Київської, Харківської, Івано-Франківської, Вінницької, Рівненської, Хмельницької, Запорізької та Одеської областей з розміщеними в них великими об'єктами енергетики, у тому числі атомної.

На екологічну обстановку негативно впливають швидко зростаючі мі­ста. За останні 50 років чисельність міського населення в Україні зросла майже на 80 \%. Саме у швидко зростаючих містах, особливо у великих, екологічна обстановка оцінюється як дуже напружена.