С этими примерами, вернее, с ДСТУ, я «вкорне не согласна»!!!!
Додаток В
Список типів видань
на допомогу систематизованому пошуку джерел
для студентських кваліфікаційних робіт
( курсових, бакалаврських, дипломних, магістерських) *
І. Опубліковані документи.
1. Нормативно-правові акти та методичні документи (Закони України; Укази Президента України, рішення Верховної Ради, постанови Кабінету Міністрів України, накази та розпорядження міністерств, державних комітетів, інших центральних органів виконавчої влади; нормативно-правові акти, інструктивні та методичні видання органів державної влади та місцевого самоврядування; національні/державні/стандарти)
2. Монографії (наукові, інженерно-виробничі тощо).
1. Статті (із збірника наукових /чи інших/ статей; журнальні; газетні).
2. Матеріали конференцій.
3. Автореферати дисертацій.
4. Методичні рекомендації, поради, консультації.
5. Довідкові видання (довідники, енциклопедії, словники, прейскуранти тощо).
6. Навчальні видання (підручники, навчальні посібники, конспекти лекцій тощо).
7. Інформаційні видання (бібліографічні; реферативні; аналітично-оглядові; добірки матеріалів /дайджести, тематичні/).
8. Рекламні видання.
ІІ. Неопубліковані джерела
1. Дисертації (кандидатські та докторські).
2. Звіти про науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи.
3. Депоновані рукописи.
4. Управлінська та інша документація(зберігається в документаційному (документальному) фонді установи /в службі діловодства, інших підрозділах/).
5. Архівні документи (зберігаються в державних архівах, архівних підрозділах установ).
ІІІ. Електронні джерела:
1. Документальні, фактографічні та бібліографічні бази, а також інформаційні масиви Інтернет, інших світових електронних інформаційних мереж.
2. Інформаційні портали, веб-сайти.
1 Цей поділ є умовним, оскільки, наприклад. окремі електронні джерела за своїми ознаками можна віднести до опублікованих чи неопублікованих і т.ін.
Додаток Д
Словник
Абстрагування - прийом мислення, який полягає у відділенні властивостей предмета, що вивчається, від нього самого та утворення абстракцій.
Аксіома – твердження, доведеність істини якого не потрібна.
Актуальність теми – ступінь її важливості у даний момент та у даній ситуації для вирішення даної проблеми (завдання, питання).
Алгоритм – сукупність точних приписів або правил , за якими можна розв’язувати однотипні завдання.
Аналіз – метод пізнання, основою якого є поділ цілісного предмета на частини з метою його всебічного вивчення. Аналіз є протилежністю синтезу.
Апостеріорі та апріорі – філософські категорії, за допомогою яких позначають знання, набуті з досвіду (від лат. a posterior)і знання, що передують досвіду (від лат. a priori). Таке розмежування насправді відносне, оскільки будь-яке знання так чи інакше пов’язане з досвідом і практикою.
Апробація – схвалення, ствердження, що базується на перевірці, випробуванні.
Аргумент – положення, яке використовується для доведення істинності тези.
Аспект – кут зору, під яким розглядається об’єкт (предмет) дослідження
Верифікація – перевірка, емпіричне підтвердження теоретичних положень шляхом співставлення їх з об’єктом, що спостерігається
Вимірювання – операція, в основі якої знаходиться порівняння об’єктів за будь якими схожими властивостями чи сторонами. Для того, щоб здійснити порівняння необхідно мати певні одиниці виміру, наявність яких дає можливість представити досліджувані властивості у кількісних характеристиках.
Гіпотеза – наукове передбачення (припущення), що висувається з метою пояснення тих чи інших явищ.
Генезис – процес утворення та становлення будь якого природного або соціального явища.
Дедукція – вид умозаключення, що відбувається у напрямі від загального до часткового, коли на підставі аналізу сукупності одиничних випадків робиться узагальнений висновок про всю сукупність таких випадків.
Закон – необхідні, суттєві, стійкі, повторювані відносини між явищами у природі та суспільстві.
Закономірність (суспільна) – суттєвий, повторюваний зв'язок явищ суспільного життя або етапів історичного процесу.
Індукція – метод дослідження та спосіб міркування, уякому на підставі узагальнення одиничних випадків здійснюється загальний висновок
Інтерпретація – тлумачення, роз’яснення, розкриття змісту явища яке сприяє його розумінню.
Класифікація – система підпорядкованих понять (класів, об’єктів), будь якої галузі знання чи діяльності людини, яка використовується як засіб встановлення зв’язків між цими поняттями чи класами об’єктів. Наукова класифікація виражає систему законів, яка притаманна дійсності, що відображена цією класифікацією
Композиція наукової роботи – послідовність розташування її частин: основного тексту та довідково-супроводжувального апарату.
Концепція – система поглядів на будь що, головна думка у процесі, що визначає цілі та завдання дослідження та шляхи його здійснення.
Кореляція – співвідношення, відповідність, взаємозв’язок предметів або понять; у статистиці – залежність між явищами або величинами, що не має чіткого функціонального характеру
Метод – спосіб, прийом, засіб отримання наукового знання або практичного втілення результату дослідження.
Методика – це система (сукупність) дослідницької справи, яка застосовується задля отримання фактичного матеріалу, його обробки та одержання необхідних результатів.
Методологія наукового пізнання – вчення про принципи, форми, способи науково-дослідницької діяльності.
Моделювання – вивчення об’єкта шляхом створення та дослідження його моделі (копії), що замінює оригінал з певних боків. Модель завжди відповідає об’єкту-оригіналу у тих характеристиках, що підлягають вивченню, але, в той же час, відрізняється від нього за сукупністю інших ознак, що робить модель зручною для дослідження об’єкту, що вивчається.
Наукова новизна – поняття, яке пов’язує суб’єктивні та об’єктивні моменти, що виражають ставлення дослідження до результату. Формулювання наукової новизни передбачає визначення рівня, вагомості серед наукових фактів та значущості як типу нового знання, концепції, методики, рекомендацій, що не мали аналогів у науці та практиці.
Наукова теорія – система абстрактних понять та тверджень, що являє собою не безпосереднє, а ідеалізоване відображення дійсності.
Наукове дослідження – цілеспрямоване пізнання, результати якого виступають у вигляді системи понять, законів, теорій.
Науковий результат – нове знання, здобуте в процесі наукового дослідження та зафіксоване на носіях наукової інформації.
Науковий факт – подія чи явище, яке є основою для висновку чи підтвердження; як складова наукового знання відображає властивості явищ та процесів. На основі наукових фактів визначаються закономірності явищ, вибудовуються теорії, виводяться закони.
Об’єкт дослідження – те, що явно чи неявно містить соціальне протиріччя і породжує проблемну ситуацію. Об’єктом є те, на що спрямовано пізнання.
Поняття – форма мислення, що забезпечує пізнання сутності явищ, (процесів), узагальнення їх ознак та взаємозв’язків.
Порівняння – процес встановлення подібності або відмінності предметів та явищ дійсності, а також знаходження спільних, притаманних різним об’єктам рис.
Публікація – оприлюднення результатів наукового дослідження за допомогою засобів масової інформації.
Практична значущість - характеризується реальними зрушеннями, досягнутими завдяки впровадженню в практику результатів дослідження.
Предмет дослідження – це ті суттєві зв’язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню в даному дослідженні, є головними, визначальними для конкретного дослідження
Принцип – головне, вихідне положення будь якої теорії, вчення, науки.
Проблема – узагальнена множина сформульованих наукових питань, що охоплюють галузь майбутніх досліджень. Розрізняють такі види проблем:
- дослідницька –комплекс родинних тем дослідження в межах однієї наукової дисципліни та одній галузі використання;
- комплексна наукова – взаємозв’язок науково-дослідницьких тем з різних галузей науки, що спрямовані на розв’язання найважливіших народногосподарських завдань.
Проблемна ситуація – протиріччя між знанням про потреби людей та якихось результативних практичних або теоретичних дій і незнанням шляхів, засобі реалізації цих необхідних дій.
Спостереження – цілеспрямоване й систематичне сприйняття об’єкту, що має певні завдання й мету.
Система – множина елементів, що знаходяться у певних відносинах та зв’язках один з одним та які утворюють певну цілісність, єдність
Судження – думка, в якій за допомогою взаємопов’язаних понять стверджується або заперечується що- небудь. Судження про предмет або явище можна отримати або через безпосереднє спостереження фактів, або опосередковано – за допомогою умовиводу.
Сутність – головне, основне, визначальне у предметі.
Теза – коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, повідомлення тощо.
Теоретична значущість – вона є центральною характеристикою наукового дослідження в ракурсі перспективності, доказовості, концептуальності отриманих результатів.
Теорія – вчення, система ідей і принципів. Сукупність узагальнених положень, що утворюють науку або її розділ. Виступає як форма синтетичного знання, в межах якого окремі поняття, гіпотези і закони втрачають колишню автономність та стають елементами цілісної системи.
Термін – поняття, що увійшло до наукового обігу.
Умовивід – розумова операція, за допомогою якої на основі вихідних, заданих суджень виводиться інше судження певним чином пов’язане з ними.
Фактор – причина, спонукальна сила будь якого процесу, явища, що визначає його характер, окремі його риси.
Формалізація – прийом, який полягає в побудові абстрактно-математичних моделей, що розкривають сутність досліджуваних процесів. Під час формалізації міркування про об’єкти переміщуються у площину оперування із знаками (формулами).
Цитата – буквально відтворені моменти чужої промови чи статті для підтвердження власного погляду або полеміки з цитованим автором.
Експеримент – цілеспрямоване вивчення об’єкту з метою виявлення раніше невідомих його властивостей (якостей), або перевірки правильності теоретичних положень, що визначається певною пошуковою ідеєю і має чітко визначену мету.
Емпіричне описання – фіксація засобами природної або штучної мови відомостей про об’єкти, дані спостереження. За допомогою опису чуттєва інформація перекладається мовою понять, знаків, схем, малюнків, графіків, цифр, тим самим приймаючи форму, що є зручною для подальшої раціональної обробки (систематизації, класифікації, узагальнення).
Додаток Ж