Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво. Аналіз складу злочину
Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво (ст. 197¹ КК).Цей злочин передбачає відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки (частини 1 і 2 ст. 197¹ КК) та за самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці (частини 3 і 4 ст. 197¹КК).
Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини власності на землю, які забезпечують власникові можливість володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою, а землекористувачеві – можливість використовувати земельну ділянку на власний розсуд та у своїх інтересах. Додатковим обов’язковим об’єктом цього злочину виступають управлінські земельні відносини (крім того, для таких форм вчинення цього злочину, про які йдеться у частинах 3 і 4 ст. 197¹ КК, додатковим обов’язковим об’єктом є суспільні відносини, що забезпечують охорону встановленого порядку будівництва будівель чи споруд на земельній ділянці).
Предметом злочину, передбаченого частинами 1 і 2 ст. 197¹ КК, є земельні ділянки як найбільш деталізовані частини різних категорій земель (з позиції конкретних земельних відносин вони виступають об’єктами, на які спрямовується інтерес відповідної фізичної та юридичної особи і стосовно яких встановлюється їх земельна правосуб’єктність та оформлюється відповідний юридичний титул – право власності чи використання), а злочину, передбаченого частинами 3 і 4 цієї ж статті – будівлі та споруди, що самовільно побудовані на самовільно занятій земельній ділянці.
Конкретна земельна ділянка – це, згідно зі ст. 79 ЗК, частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Будівля – це об’єкт будівництва, призначений для постійного або тимчасового перебування людей із захистом їх від впливу несприятливих атмосферних умов (житловий будинок, літня кухня, школа, вокзал тощо). Споруда – це об’ємна, площинна або лінійна наземна, надземна чи підземна будівельна система (інженерно-будівельний об’єкт), що не належить до будівель, яка складається з несучих та в окремих випадках з огороджувальних конструкцій і призначена для виконання виробничих процесів різних видів, зберігання матеріалів, виробів, устаткування, для тимчасового перебування людей, пересування людей та вантажів тощо (наприклад, цех, склад, сарай, гараж, погріб, вежа, міст, тунель). При цьому для кваліфікації дій як самовільне будівництво не має значення те, яке призначення має самовільно збудована будівля або споруда – житлово-цивільне, комунальне, промислове або інше.
З об’єктивної сторони цей злочин характеризується наявністю таких форм:
1) самовільним зайняттям земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику – ч. 1 ст. 197¹ КК (при цьому, згідно примітки до цієї статті, шкода визнається значною, якщо вона у сто і
більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян). Це діяння полягає в тому, що особа без відповідних на це документів, що підтверджують її право володіння, користування чи розпорядження землею, всупереч встановленому законодавством порядку займає земельну ділянку1). Обов’язково має бути встановлений той факт, що через такі дії (наприклад, вони можуть полягати в огородженні певної території, розташовуванні на ній з особистими речами та майном, проживанні на ній чи веденні домашнього господарства тощо) законному володільцю або власнику земельної ділянки завдано значної шкоди. Зокрема, така шкода може полягати у: видобуванні корисних копалин; розміщенні товарів, техніки і будівельних матеріалів; зменшенні цінності землі через вирубування дерев, забруднення землі, зміну її геометричних форм, захаращення території; неможливості проведення відповідних сільськогосподарських, будівельних чи інших робіт на самовільно зайнятій земельній ділянці;
2) самовільним будівництвом будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій цієї статті, – ч. 3 ст. 197¹ КК. Під самовільним будівництвом слід розуміти вчинення особою всупереч передбаченому законодавством порядку дій по будівництву будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці (наприклад, це має місце тоді, коли в особи відсутні: документ про право власності чи користування земельною ділянкою, відповідне рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво конкретного об’єкта, проектна документація, дозвіл на виконання будівельних робіт, відповідні договори тощо).
Самовільне будівництво за своїми ознаками частково тотожне поняттю “Самочинне будівництво”, що передбачене цивільним законодавством України, відповідно до якого самочинним визнається будівництво, яке було здійснене за однієї з таких обставин: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Злочином самовільне будівництво може бути визнане лише при його поєднанні із самовільним зайняттям земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її власнику чи володільцю.
Злочин є закінченим з моменту завдання значної шкоди законному володільцю або власнику земельної ділянки, що самовільно зайнята винною особою (ч. 1 ст. 197¹ КК) або з моменту самовільного будівництвом будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 3 ст. 197¹ КК).
Суб’єкт цього злочину – загальний, тобто фізична осудна особа, котра досягла 16-річного віку. У випадку вчинення службовою особою злочину, передбаченого ст. 197¹ КК, з використанням свого службового становища, її дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 197¹ КК та відповідною нормою, що передбачає відповідальність за злочин у сфері службової діяльності.
Із суб’єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом.
Кваліфікуючими ознакамисамовільного зайняття земельної ділянки (ч. 2 ст. 197¹ КК) є вчинення цих дій:
1) особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею (йдеться про те, що особа має судимість за вказаний злочин, передбачений будь-якою частиною ст. 197¹ КК, і ця судимість не погашена чи не знята в установленому законом порядку);
2) групою осіб (див. ст. 28 КК);
3) щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель. Під особливо цінними землями розуміють окремі види земель, що становлять з огляду на їх аграрну, екологічну, історико-культурну чи іншу специфіку особливу цінність (перелік особливо цінних земель дається у ч. 1 ст. 150 ЗК). Охоронні зони створюються: а) навколо особливо цінних природних об'єктів, об'єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів; б) уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечся нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей, довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти (ч. 1 ст. 112 ЗК). Зони санітарної охорони створюються навколо об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності. У межах зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об'єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені (ст. 113 ЗК). Поняття санітарно-захисної зони визначається державним стандартом України (ДСТУ 2156-93. Безпечність промислових підприємств. Терміни та визначення) – це територія навколо потенційно небезпечного підприємства, у межах якої заборонено проживання населення і ведення господарської діяльності розміри якої встановлюються проектною документацією за узгодженням з органами державного регулювання безпеки відповідно до державних нормативних документів. Згідно ст. 114 ЗК санітарно-захисні зони створюються навколо об’єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових, електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючого випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об'єктів від територій житлової забудови. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей. Зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об'єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення функціонування цих об'єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об'єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об'єктах. Уздовж державного кордону України встановлюється прикордонна смуга, у межах якої діє особливий режим використання земель (ст. 115 ЗК).
Кваліфікуючими ознакамисамовільного будівництва будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці (ч. 4 ст. 197¹ КК) є вчинення цих дій:
1) на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині другій цієї статті (тобто на особливо цінних землях, землях в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель);
2) особою, раніше судимою за такий саме злочин або злочин, передбачений частиною третьою цієї статті.