Регулятивна функція медіа критики
Регулювати (від лат. regula – правило, норма) – означає впорядковувати, підпорядковувати певним правилам, певному порядку, застосовувати правила і норми тощо.
Регулятивний вплив академічної і масової медіакритики на медійну спільноту, ЗМІ, їх взаємовідносини із соціальним середовищем є опосередкованим. Цей вплив здійснюється через формування певного ставлення громадськості і медійних професіоналів до тих чи інших явищ у розвитку ЗМІ.
При цьому академічна і масова медіакритика виступає в якості важливого зовнішнього додаткового чинника розвитку внутрішньо корпоративної ціннісно-нормативної основи медійного виробництва, доповнюючи інші види зовнішнього регулювання (правового, адміністративного, економічного).
«Цехова» ж медіакритика реалізує свою регулятивну функцію, виступаючи в якості внутрішнього регулятора – компонента системи саморегулювання професійних спільнот творців медійного змісту, поряд з іншими її компонентами (професіональними організаціями та об’єднаннями, комісіями з етики, професіонально-етичними кодексами, різними формами заохочення і засудження цієї корпорації).
Нормативну основу діяльності творців медійного змісту в умовах інформаційного ринку складають принципи, норми і правила, що регулюють працю і поведінку творчих працівників і всього персоналу ЗМІ. Вони можуть бути розділені на професійно-творчі, професійно-етичні, економічні, правові, ідеологічні. Економічні норми і правила, відбиті в маркетинговій стратегії медійної організації, у системі чинних у ній тарифів, у бізнес-планах, не тільки регулюють організаційний менеджмент, але й задають рамки для дій творчих працівників – учасників інформаційного виробництва. Формалізованими є правові норми, закріплені в законах виконавчої влади, трудових контрактах між роботодавцями і виконавцями, внутрішніх інструкціях та інших адміністративно-правових документах. Набагато менше формалізовані професійно-творчі і нерозривно пов’язані з ними професійно-етичні принципи.
Самою суттю критичної діяльності обумовлено співставлення реального стану об’єкта з нормативними (або уявним ідеальним) станом і оцінка його відхилення від заданого зразку. Виявляючи і оцінюючи подібні відхилення, критика здійснює опосередкований вплив на об’єкт з метою його підрівняння під зразок – модель належного стану, приписаного нормою.
Зазначаючи відхилення від нормативного стану, критика спонукає журналістів та інших творчих працівників до внесення коректив у інформаційне виробництво або медійний зміст, у результаті чого відзначені відхилення можуть бути ліквідовані. Однак норми не являються абсолютними, змінюючись при трансформації соціальної практики, під впливом змін в умовах професіональної діяльності. Публічна критика спонукає творців медійного змісту розвивати і корегувати професіонально-творчі і професіонально-етичні норми, підлаштовуючи їх під актуальні суспільні потреби, що виявляються критиками.
Під професійно-етичним регулюванням (саморегулюванням) розуміється регулюючий вплив на певні професійні групи (у даному разі – на журналістів та інші групи професіоналів – учасників медійного виробництва) на основі етичних традицій, принципів, правил і норм діяльності, що склалися у даній професійній спільноті.
Медіакритика аналізує діяльність журналістів та інших творчих працівників ЗМІ на предмет її відповідності вимогам професійної етики. Так, зокрема, вітчизняна масова медіакритика виявила і проаналізувала ряд грубих порушень професійно-етичних норм і правил діяльності творців медійного змісту: використання журналістів в якості «зливних бачків» компромату та «інформаційних кілерів», факти беззастережного плагіату і викрадення чужих творчих ідей, які приносять комерційний успіх, телепоказ інсценованих відеосюжетів, які представляються аудиторії в якості документальних.
Вітчизняна медіакритика розкриває масовій аудиторії неприглядні «таємниці» комерційного телевиробництва, виявляючи випадки грубого порушення телевізійниками етичних норм – наприклад, зухвалого обману телеглядачів, коли творці телепрограм у гонитві за високим рейтингом вдаються до використання придуманих сюжетів і підставних персонажів – «людей із натовпу», ролі яких розігрують найняті телекомпанією актори; антигуманності, цинічної експлуатації людського горя творцями передач; проявів неповаги до телеглядачів і людей, запрошених для участі у передачах, хамства і вульгарності телеведучих, непристойності деяких телепрограм, низького смаку комерційних проектів ЗМІ.