Критичний аналіз впливу економічних факторів і відносин власності на діяльність ЗМІ
Економічні умови та механізми функціонування засобів масової інформації мають у ринковому контексті життєво важ-ливе значення , визначаючи багато сторін діяльності медійних організацій , тому економічні умови повинні бути в центрі уваги критиків друкованої та електронної преси. Про важливість економічної сторони діяльності засобів масової інформації в ринкових умовах говорить хоча б той факт , що за роки ринкових реформ сукупний тираж вітчизняних дру-кованих видань скоротився в 25 разів. Більш ніж 60- кратне збільшення середньої вартості передплати у поєднанні з погі-ршенням економічного становища значної частини населення створило за десятиліття реформ високий бар'єр, що переш-коджає доступу росіян до друкованої преси . Але падіння суспільного впливу російської періодики було викликано не тільки зростанням цін і бідністю значної частини населення: багато видань в цей період закрилися , не витримавши кон-куренції в умовах спотвореного російського ринку , опинившись жертвами нерівної концентрації і кризових коливань економічної кон'юнктури , самим помітним з яких був серпневий дефолт 1998.
В останні роки звичайними для російських ЗМІ стали публікації , що аналізують економічне становище окремих медій-них організацій, особливо тих , які опинилися перед обличчям серйозних фінансових проблем. Набагато рідше аналізу та оцінці піддаються економічний стан і проблеми ринкового функціонування цілих медійних галузей, а також підсумки і наслідки входження російських ЗМІ в ринок. Подібні публікації з'являються в основному на сторінках професійних і на-укових видань і набагато рідше в масовій пресі . Громадськість залишається мало інформованою про дійсний результат розвитку пострадянських ЗМІ в умовах ринкового середовища : наприклад , про те , що , незважаючи на істотне збіль-шення кількості назв газет , аудиторія недобирає відносно 1990 р. більш 17 млрд прим. річного накладу газет, що скоро-чення кількості щоденних газетних видань зрівняло деякі російські регіони з країнами «третього світу » за показником забезпеченості населення щоденними газетами.
Підвищується інтерес критики до аналізу механізмів фінансування ЗМІ , ролі рекламодавців у забезпеченні економічної бази медійного виробництва . Ця проблема має велике значення в умовах російського інформаційного ринку, хоча б тому , що істотна частка реклами , що публікується в російських ЗМІ , оплачується зарубіжними рекламодавцями. Професійні журнали для журналістів постійно публікують матеріали, що відображають взаємодію ЗМІ та рекламного бізнесу. Але більшість з цих публікацій має суто прикладний характер і не претендує на критичний розгляд всього комплексу проблем , породженого такою взаємодією , у тому числі основний з них - проблема впливу рекламодавців на медійний зміст . Присвячені цьому критичні публікації є скоріше винятком , ніж правилом , незважаючи на велику суспільну значимість названої проблеми , що має пряме відношення до незалежності ЗМІ.
В умовах інформаційного ринку об'єктами уваги критиків з неминучістю стають проблеми медійної власності . Отже, медіа критиці властиві широкі можливості у забезпеченні публічної гласності відносин власності в ЗМІ , в аналізі та роз'-ясненні негативних наслідків ринкової концентрації та монополізації в медійному секторі . Як зауважив А. Панкін , розс-миканому між відкритими і прихованими господарями російська преса виступає як інструмент маніпулювання громадсь-кістю і владою , а не як поле для діалогу між ними ; Росіяни ж часто не інформовані про те , хто реально володіє засоба-ми масової інформації , виступаючи в ролі звичайних громадян виступають замовників маніпулятивних кампаній. Огля-дач італійської газети « La Stampa » Дж. К'єза , протягом багатьох років спостерігав розвиток вітчизняних засобів масової інформації, говорить , що найслабшою їх стороною є « недостатня ясність у тананнях про власників ».
Концентруючи увагу на найбільш скандальних випадках майнового переділу російських засобів масової інформації , вітчизняна критика не представила публіці масштабний аналіз відносин власності в медійному секторі. У сучасній Росії відсутня вичерпна громадянська гласність щодо того , як і між якими суб'єктами , на яких умовах розподілена медійна власність , яким чином регулюються відносини володіння. Цей факт певною мірою віддзеркаленням недосконалості чинного Закону про ЗМІ , в якому не відображено статус власника засобу масової інформації , відсутні широкі норми забезпечення прозорості медійної власності .
Процеси приватизації російських ЗМІ , їх входження в інформаційний ринок на початку 1990- х рр. . не супроводжували-ся досить глибоким і повним їх аналізом у вітчизняній пресі. На етапі формування нинішніх олігархічних медійних хол-дингів масова російська аудиторія не отримала грунтовного аналізу цих процесів , чи не була дана вичерпна характеристика осіб, що беруть участь в завоюванні домінуючого положення на ринку.