Аналіз реалізації техногенних загроз і прогноз щодо їх розвитку
Сучасний період розвитку суспільства характеризується все більш зростаючими
розбіжностями людини і навколишньої природного середовища. Промислові регіони
є зонами з надзвичайно високим ступенем ризику виникнення аварії і катастроф
техногенного походження. Цей ризик постійно зростає внаслідок збільшення
кількості застарілих технологій і устаткування, зниження темпів поновлення і
модернізації виробництва (зношеність основних фондів усіх галузей
промисловості складає 50%, у середньому). У багатьох випадках антропогенна
діяльність приводить до усе більшої залежності об'єктів господарювання від
дії природних факторів.
У мережі населених пунктів України ведучу роль грають великі міста. У країні
нараховується 24 міста з населенням понад 250 тис. чел. де проживає 46 %
міського населення. Найвищий рівень урбанізації характерний для Донецької
області – 90,3%, Луганської – 86,4; Дніпропетровської – 83,6; Харківської –
78,6 %. Зрозуміло, що з таким рівнем концентрації населення зв'язане
зосередження промислового виробництва (у тому числі і потенційно
небезпечного), що спричиняє погіршення екологічної ситуації.
Слід зазначити, що до потенційно небезпечних виробництв належать ті, котрі
супроводжуються важкими соціально-економічними й екологічними наслідками за
допомогою впливу на середовище, людину і господарські об'єкти.
Потенційно небезпечні виробництва мають велику питому вагу в структурі
промислового виробництва. У цілому по країні на них приходиться 42,8 % вартості
основних промислових фондів, 33,8 % обсягів виробництва і 21 % працюючих.
Особливо велика частка потенційно небезпечних виробництв у Луганської,
Донецької, Дніпропетровської, Івано-Франківської, Київський областях. По
вартості промислових виробничих фондів на перші три області приходиться 55,3 %
від їхньої вартості в Україні в цілому. У середньому по країні на 1км2
території приходиться 2,6 чол. промислово-виробничогоого персоналу, зайнятого на
техногенно небезпечних об'єктах. По областях цей показник розподіляється в
такий спосіб: до 0,5 чол. — Тернопільська, Херсонська; від 0,5 до 1 чол. —
Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська,
Миколаївська, Одеська, Полтавська, Ривненская, Хмельницька, Чернігівська,
Чернівецька; від 1,1 до 2,6 чол. — Запорізька, Івано-Франківська, Київська,
Кіровоградська, Сумська, Харківська, Черкаська; 2,7 чол. — Львівська; 6,1 чол.
— Дніпропетровська; 10,8 чол. — Луганська; 19,9 чол. — Донецька. Надзвичайно
забруднені території площею 61 тис. км2, де загрянение повітря в
20—250 разів перевищує нормативи, води — у 5-45, ґрунту — у 2-10 разів,
знаходяться в районах Наддніпрянщини, Донбасу, східної частини Причорномор'я,
Чорнобильської АЕС [5].
Обсяги скидань забруднених стічних вод у природні об'єкти є одним з
параметрів, що характеризують промисловий вплив на навколишнє середовище. Так
у цілому по Україні в 2000 р. у порівнянні з 1999 р. ситуація погіршилася.
Найбільш забрудненими областями є Донецька, Луганська, Дніпропетровська,
Запорізька, у яких у природні поверхневі водяні об'єкти скидається
забруднюючих речовин, відповідно, 33,34 %; 12,64; 7,99 і 4,31 % від
загального обсягу скидань (див. табл. 1).
Економічна криза обумовила спад промислового виробництва, що спричинило за
собою скорочення обсягів споживання ресурсів і зменшення викидів шкідливих
речовин. Так, у 2000 р. у порівнянні з 1999 р. у країні обсяги викидів
стаціонарними джерелами забруднення атмосфери зменшилися на 901,6 тис.т., чи
на 5,8% (див. табл. 4). Хоча в Запорізькій області і Києві – зросли,
відповідно, на 5,3 тис. (1,97 %) і 8,8 тис. (16,51 %). Але темпи зниження
споживання ресурсів у порівнянні з темпами спаду обсягів виробництва
промислової продукції значно менше. Це зв'язано з експлуатацією застарілого
устаткування, його зносом, із загальним технологічним руйнуванням
виробництва.
По показнику обсягів викидів в атмосферу процентне співвідношення між
найбільш забрудненими областями (за станом на 2000 р.) наступне: Донецька –
40,2 %, Дніпропетровська – 17,43, Луганська – 11,12, Запорізька – 5,7, Івано-
Франківська – 3,7 % [5].
Таблиця 4
Забруднення поверхневих водних об’єктів та атмосфери викидами
| Адміністративно-територіальні одиниці | Об’єми викидів забруднюючих речовин в природні поверхневі водні об’єкти (тыс.т/год) | Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря стаціонар-ними джерелами (тыс. т) | ||||
| роки | ||||||
| Всього по Україні в тому числі: Автономная Республика Крым (включая Севастополь) Винницкая Волынская Днепропетровская Донецкая Житомирская Закарпатская Запорожская Ивано-Франковская Киевская (без Киева) Киев Кировоградская Луганская Львовская Николаевская Одесская Полтавская Ривненская Сумская Тернопольская Харьковская Херсонская Хмельницкая Черкасская Черновицкая Черниговская. | 4766,43 712,16 20,00 11,15 430,39 1701,44 26,53 8,28 141,44 43,96 25,89 118,66 33,56 701,14 158,82 23,61 137,16 54,37 19,92 26,45 11,81 133,92 141,43 16,24 43,01 11,72 13,38 | 4325,43 449,52 16,85 12,34 540,39 1571,44 19,90 7,21 133,76 41,30 16,45 105,85 28,4 608,12 136,13 28,18 104,11 51,29 19,42 27,62 10,59 133,04 179,69 12,53 48,17 10,88 11,93 | 4703,7 1034,5 16,0 10,6 375,7 1568,1 15,3 6,8 202,6 37,1 10,4 100,9 28,2 594,7 129,6 31,1 72,3 45,2 15,9 23,4 11,0 136,3 164,4 6,5 43,9 9,1 10,2 | 6210,4 120,6 112,2 18,6 1172,1 2093,1 35,8 15,0 299,5 244,0 129,9 65,0 91,9 786,3 153,1 43,3 45,8 175,5 29,4 33,1 27,1 276,7 46,0 52,4 67,9 11,8 35,2 | 5687,0 90,6 127,0 15,3 1031,2 2136,5 30,6 13,2 268,8 271,7 122,6 53,3 84,3 578,1 124,6 34,6 42,9 126,2 25,3 42,5 21,9 241,2 37,5 54,4 63,6 10,3 38,8 | 4785,4 64,9 82,4 15,0 833,9 1925,4 23,4 11,8 274,1 180,5 77,6 61,2 56,1 532,2 106,5 25,0 33,4 97,3 20,3 34,3 15,5 168,0 24,1 31,2 55,6 7,6 28,1 |
Рівень техногенного навантаження на регіон у 1999 р. ілюструють дані таблиці
5, з яких видно, що найбільша техногенна напруга створює промисловість.
Найгірша ситуація склалася в електроенергетиці, вугільної, металургійної
промисловості, що дають, відповідно, 32,3%, 27, 23,1 % від загальної
кількості промислових викидів [5].
Таблиця 2
Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами
забруднення по галузях економіки в 2000 р.
| Галузі | Викинуто шкідл речов (тис. т) | Зменшення (збіль-я) викидів у порівн з 1999 р. (тис. т) | Викинуто в одним об'єктом (т) | Розподіл викидів по галузях (%) | Питома вага газ і рідких речовин у викидах (%) |
| Усього Електроенергетика Нафтовидобувна, нафтопереробна і газова промисловість Вугільна Металургійна Хімічна і нафтохімічна Машинобудування Промисловість будівельних матеріалів Харчова Сільське господарство Транспорт Житлово-комунальне господарство Інші галузі | 4785,4 1545,4 225,6 1106,9 1294,3 99,1 53,6 79,3 112,2 51,4 52,8 51,0 113,8 | 901,6 355,7 5,6 185.2 138,5 22,2 21.5 59.3 37,6 18,8 6.6 61.0 50,7 | 322,2 9037,4 409,4 1473,9 6776,4 854,3 64,4 51,3 122,0 17,7 27,9 72,3 26.7 | 100,0 32,6 4,7 23,1 27,0 2,1 1,1 1,7 2,3 1,1 1,1 1,1 2,4 |
За станом на 1999 р. повітряний басейн нашої держави був найбільш забруднений
викидами, що містять: бензапирен (максимальне перевищення ПДК по разовій
щільності – у Маріуполеві (у 33 рази), а по середньорічній щільності – у
Донецьку (у 11 разів); сірководень (максимальне перевищення ПДК по разовій
щільності – у Дніпропетровську (у 4,9 рази); фенол (відповідно, у Донецьку (у
4,9 рази) і у Єнакієвому (у 4,2 рази); двоокис азоту (відповідно, у Донецьку
(у 9,5 рази) і в Єнакієвому (у 3,2 рази); аміак (відповідно, у Донецьку (у
4,9 рази) і в Горлівці (у 3,4 рази). Причиною віднесення даних домішок до
групи основних виступає їхня висока токсичність, тривалі терміни перебування
в атмосфері, що обумовлює їхній перенос на великі чи відстані нагромадження в
об'єктах середовища [5].
Підсумовуючи короткий аналіз техногеної ситуації регіонів України, можна
зробити висновок, що сучасне екологічне положення критичне. У деяких регіонах
(Донбас, Придніпровський) деградація має незворотній характер, і в цьому
випадку правомірно застосовувати термін «екологічне нещастя». Зростаюча
інтенсивність експлуатації природних ресурсів і криза в економіці, що
супроводжуються підвищенням частки застарілих технологій і устаткування,
зниженням рівня модернізації і відновлення основних фондів, збільшують ризик
виникнення техногенних катастроф, вимагають розробки оптимальної еколого-
економічної стратегії подальшого розвитку господарства, що розширить
можливості керування рівнем техногено-екологичної безпеки.
При колосальному техногенному навантаженні території, несприятливому впливі
умов розвитку в Україні ринкової економіки, світової екологічної кризи,
основними причинами виникнення надзвичайних ситуацій навколишньої серед
техногенного характеру в Україні є:
— незадовільний стан і порушення вимог технологій виробництва;.
— низький рівень культури виробництва;
— незадовільний стан збереження, утилізації і поховання
відходів, особливо високотоксичних, радіоактивних і побутових;
— ігнорування екологічних факторів, вимог, стандартів і т.д.;
— низький рівень застосування прогресивних ресурсозбережуючих та
екологічно безпечних технологій;
— низький рівень екологічного навчання і підготовки фахівців;
— зростаючий дефіцит кваліфікованих кадрів;
— відсутність моніторингу природного середовища, незалежної екологічної
експертизи.
Міністерство з надзвичайних ситуацій та ядерної безпеки, виконуючи програму
діяльності Кабінету Міністрів України, взаємодіючи з територіальними органами
виконавчої влади, завершило перший етап паспортизації потенційно небезпечних
для навколишнього середовища, об'єктів і територій України. На основі :
цієї роботи підготовлені заходи щодо проведення потокового і перспективного
планування запобіжних заходів, внесених у Паспорти ризику виникнення
надзвичайних ситуацій областей.
У підсумку - 7541 об'єкт України є потенційно небезпечним і вимагають
постійного моніторингу [6].
Найбільшу небезпеку представляють об'єкти, віднесені до 1 і 2 групам ризику,
попереджувальні заходи на яких необхідно провести протягом 2001 року.
Метою Державної політики в справі охорони навколишнього середовища повинно
стати забезпечення гарантованого рівня безпеки особистості, суспільства і
навколишнього середовища в межах показників прийнятого ризику, нормативи яких
встановлено для відповідного періоду соціально-екологічного розвитку країни з
урахуванням світового досвіду. Перспективою такої діяльності є удосконалення
системи керування техногенною і природною безпекою.
6. Основні джерела антропогенного забруднення навколишнього середовища.
Останнім часом усі великі міста України збільшили забруднення атмосфери
викидами транспорту (його частина в загальному забрудненні складає від 55 до
82%). В Україні металургійна промисловість викидає біля третини забруднювачів
атмосфери і природних вод. Наприклад «Запоріжсталь» щорічно викидає більш 150
тисяч тонн шкідливих речовин в атмосферу (більш 50% викидів міста).
Сьогодні через низький рівень технології виробництва і відсутності
ефективного газо – пило - уловлюючого устаткування, місто Запоріжжя
перетворилося в одне з найбільш брудних міст в Україні, з великою кількістю
професійних захворювань, погіршення здоров'я населення, особливо дітей,
підвищення смертності. Крім шкідливих газів: окису вуглецю, двоокису сірки і
т.д., «Запоріжсталь» викидає щорічно в повітря декілька сот тонн такої
канцерогенної речовини, як бензопропилен, у мільйон разів токсичніше окису
вуглецю.
По кількості промислового забруднення на душу населення Україна займає одне з
перших місць у Європі, що і визначає середню тривалість життя — 66 років,
тоді, як у Японії, Швейцарії, Ісландії і США — 75—79 років, 15% території
України є зоною екологічного лиха. В Україні функціонує 1700 шкідливих
виробництв, 1000 з них, хімічні, є особливо екологічно небезпечними, а майже
третина знаходяться в реакційних зонах. За масштабами дитячої смертності
Україна займає перше місце в Європі, як і по показниках кількості
онкологічних захворювань [7, 8].
На площі більш 3 млн. гектарів необхідно вилучити з користування через
підвищений зміст токсичних речовин, у більшості це ділянки землі уздовж
доріг.
Сьогодні в Україні виявлена безліч районів з перевищенням гранично
припустимих концентрацій нафтопродуктів у воді, повітрі і ґрунтах. Це райони
аеродромів, нафтобаз, нафтосховищ, нафтопереробних заводів, нафтових шпар,
автостоянок, автозаправок, ділянки нафтопроводів. Критичною стала ситуація
через забруднення нафтопродуктами в Лисичанськом і Херсонському
нафтопереробних заводах, військових аеродромах Білої Церкви й Узины,
Борислава, Долини у Прикарпаття, Шебелинки на Полтавщині. Ці регіони відомі
уже всій Україні і за її межами, а нафта потрапила не тільки в повітря, а
сконцентрована в колодязях, ярах, підземних водах і стала не тільки отруйної,
але і пожежнонебезпечних. Це тільки кілька прикладів антропогенного
забруднення в нашій країні, їх можна перелічувати без кінця і тому необхідно
зосередити усі свої зусилля на раціональному природокористуванні.
Раціональне природокористування— це соціально-економічний процес
залучення в господарський оборот природно-ресурсного потенціалу як матеріальну
основу розширення відтворення, сприяє реалізації основного економічного закону,
впливає на темпи економічного росту, забезпечує охорону навколишнього
середовища від забруднення і створює нормальні умови для функціонування
ефективних систем життєдіяльності. Усі ці питання неможливо вирішити без
визначення стратегії і тактики збереження і стабільності розвитку життя на
Землі, і конкретно в Україні, без створення правового захисту охорони
навколишньої; низки й екологічного законодавства України [8].