АКТ епізоотологічного обстеження господарства

___________________________________________________________ ,

(його назва)

населений пункт, район, область

«______»__________________ 200_ р.

Нами ___________________________________________ у присутності

(зазначити прізвище та ініціали службових осіб)

____________________________________________________________

(зазначити прізвище та ініціали присутніх)

у період із ____ по ________________ 200_ р. проведене епізоотологічне обстеження вищезазначеного господарства з метою _

____________________________________________________________

При обстеженні необхідно:

1. Дати загальну характеристику господарства та вказати його напрям і основні виробничі показники.

2. Зазначити кількість тварин за видами, віком, статтю, вгодованістю, породністю; характер використання. Вказати доморощені чи куплені тварини, якщо куплені, то які саме та, де й коли;

3. Указати відомості про тваринницькі приміщення та їх стан, площу й об'єм на одну голову по видах та вікових групах тварин, систему вентиляції та її ефективність, освітлення. Дати характеристику підлогам, годівницям, проходам, підстилці.

4. Охарактеризувати утримання різних видів і вікових груп тварин.

5. Дослідити наявність у тваринницьких приміщеннях аміаку, сірководню, вуглекислоти, обсіменіння мікроорганізмами (кількість в 1 м3 повітря), кровосисних членистоногих, гризунів.

6. З'ясувати питання годівлі тварин. Раціон. Повноцінність кормів (білкове співвідношення, наявність вітамінів, мінеральних речовин). Спосіб підготовки й згодовування кормів, їх якість.

7. Зазначити водопій тварин. Указати джерела водопостачання (водопровід, колодязь, став, річка та ін.), способи напування тварин, якість води. Благополуччя їх в епізоотичному відношенні.

8. Дати характеристику пасовищ (луки, заплавні луки, рівнина, гори, ліс, чагарник тощо). Віддаленість пасовищ від населених пунктів, автомобільних доріг. Використання пасовищ у минулому і нині, особливо для санітарних груп тварин. Благополуччя в епізоотичному відношенні, наявність диких тварин.

9. З'ясувати порядок комплектування господарства тваринами, зв'язок з іншими господарствами і населеними пунктами та зазначити їх благополуччя щодо інфекційних захворювань.

10. Дати відомості про епізоотичний стан тваринницького господарства в минулому і нині. Зазначити, чи спостерігалися раніше випадки інфекційних захворювань тварин і птиці, коли і які саме, ступінь їх поширення по окремих видах і вікових групах тварин за останні роки. Які інфекційні захворювання тварин і птиці є нині, ступінь їх поширення в господарстві (динаміка), джерела інфекції. Ким та яким методом поставлено діагноз. Які заходи проведено в господарстві щодо ліквідації захворювання (карантинування, ізоляція, лікування, щеплення, дезінфекція тощо) та їх ефективність.

11. Дати епізоотологічну та ветеринарно-санітарну характеристику розташованим навколо тваринницького господарства біотермічним ямам, скотомогильникам, утилізаційним, скотозабійним пунктам, бойням, м'ясокомбінатам, складам для зберігання та підприємств із переробки сировини тваринного походження.

12. З'ясувати ветеринарно-санітарний стан господарства. Зазначити, як часто проводять механічне очищення тваринницьких приміщень та його якість. Указати методи та способи дезінфекції (коли, якими дезінфекційними розчинами, їх концентрація та витрати на 1 м2 знезаражуваної площі).

Загальні висновки. На підставі фактичних матеріалів епізоотологічного обстеження тваринницького господарства, викладених в акті, роблять висновки про виникнення й поширення того чи іншого інфекційного захворювання тварин (птиці) та його епізоотичний і ветеринарно-санітарний стан; відповідність умов утримання й годівлі тварин сучасним вимогам.

Рекомендації. Виходячи з конкретної епізоотичної ситуації, що склалася в господарстві, розробляють план ветеринарних заходів, спрямованих на оздоровлення тваринницького господарства. План складають відповідно до інструкції, затвердженої Державним департаментом ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики, враховуючи передовий досвід ветеринарної практики та нові досягнення науки в галузі ветеринарної медицини.

Контрольні запитання за темою

1. З якою метою проводиться епізоотологічне обстеження господарств?

2. Що є основною ланкою епізоотологічного обстеження?

3. На основі чого складають акт епізоотологічного обстеження господарства?

4. З яких розділів складається схема епізоотологічного обстеження господарства?

5. В яких випадках проводять епізоотологічне обстеження благополучних господарств?

6. Що зазначають у висновках епізоотологічного обстеження господарства?

 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПЕЦИФІЧНА ПРОФІЛАКТИКА

Специфічна профілактика – це спеціальна система заходів, спрямованих на запобігання появі певної (конкретної) інфекційної хвороби. Характер специфічних профілактичних заходів визначається особливостями інфекційного захворювання та епізоотичною ситуацією господарства і навколишньої території.

До специфічної профілактики належать:

- проведення спеціальних діагностичних досліджень (туберкулінізація, малеїнізація, серологічна діагностика на бруцельоз та ін.).

- превентивну ізоляцію, вимушене карантинування і спостереження з метою уточнення діагнозу;

- здійснення лікувально-профілактичних заходів спеціального призначення (премікси й аерозолі при профілактиці аліментарних і респіраторних інфекцій);

- імунопрофілактика шляхом застосування різних специфічних засобів – вакцин, сироваток, імуноглобулінів та ін.

Її проводять відповідно до планів протиепізоотичної роботи в благополучних господарствах, поголів'я яких необхідно захистити від конкретної інфекційної хвороби.

Ветеринарні біопрепарати (від грец. bios – життя і лат. pгаерагаtus – препарат, виготовлений) – засоби, які використовують для діагностики, лікування та профілактики інфекційних хвороб чи для підвищення продуктивності тварин.

Зусиллями багатьох видатних вчених (Бернет Ф., Гельман Х., Дженер Е., Кох Р., Мечников І., Медавар П., Пастер Л. та ін.) створені теоретичні і практичні передумови виробництва та використання біопрепаратів – специфічних засобів впливу на організм людини і тварини (чи визначення їх стану), особливо при інфекційних захворюваннях.

Біопрепарати виготовляють із мікроорганізмів, продуктів їх життєдіяльності, чи із органів і тканин тварин. Кількість біопрепаратів постійно зростає, тому фахівцю потрібно добре знати походження кожного препарату і механізм його дії на організм, щоб не ускладнити перебіг інфекційного процесу, не порушити реактивності організму.

Головною спрямованою дією біопрепаратів на організм є вплив на імунну систему. Використовуючи біологічні засоби, ми або корегуємо реактивність організму відповідно до інфекційного агента або визначаємо його стан на даній стадії епізоотичного процесу.

Ветеринарні біопрепарати готують на біофабриках, біокомбінатах, в науково-дослідних інститутах і лабораторіях за єдиними методиками.

Виготовлення і використання біопрепаратів потребує постійного державного контролю.

Основні підрозділи біофабрик: цех з виготовлення: вакцин, сироваток, діагностичних препаратів, біостимуляторів, лікувальних препаратів та утилізації й очищення відходів.

Основні приміщення: апаратні, термостатні, рефрижераторні, бактеріологічні й вірусологічні лабораторії, приміщення для продуцентів, науково-контрольна лабораторія, карантинник, віварій. Технологія виробництва деяких біопрепаратів є комерційною або технологічною таємницею.