Дезінфекція приміщень у присутності тварин і птахів

З розвитком промислового тваринництва все більшого значення набуває питання проведення дезінфекції приміщень у присутності тварин і птахів. В даний час із цією метою використовують такі препарати: перекис водню (Н₂О₂), натрію гіпохлорит, тексаніт, глутаровий альдегід, йодтриетиленгліколь, ніртан, молочну кислоту, хлор-скипидар та ін.

Застосовують їх переважно у вигляді аерозолів.

Аерозольна дезінфекція

Аерозолі – це незначні за розміром краплини рідини або тверді частинки, рівномірно розташовані у газоподібному середовищі.

У тваринництві їх застосовують для дезінфекції, імунізації, хіміопрофілактики та лікування тварин сприскуванням, обпиленням чи газацією.

Аерозолі можуть бути дисперсні, що утворюються за допомогою механічних аерозольних генераторів із форсунками, конденсаційні, що одержані за допомогою термічних і термомеханічних аерозольних генераторів, нагрівальних приладів, і змішані.

Аерозольні апарати залежно від технічних характеристик поділяють на такі групи:

1. Інгалятори та портативні розпилювачі індивідуального використання.

2. Ручні гідропульти (ГШ-2, КЗ, ГС-2М).

3. Обладнання для обприскування тварин – ДДУ-В (дезінфекційно-душова установка В'язкова).

4. Аерозольні генератори: пневматично-вихрова аерозольна насадка (ПВАН); турбулююча аерозольна насадка (ТАН); аерозольний генератор дезінфекційної установки АГ-УД-2; струминні аерозольні генератори САГ-1, САГ-10; дисковий аерозольний генератор ДАГ-2; відцентрові аерозольні генератори ВАГ-1; ВАГ-2; електротурбулююча аерозольна насадка (ЕТАН).

5. Спеціальні дезінфекційні машини або установки – дезінфекційна установка Комарова (ДУК), ветеринарні дезінфекційні машини (ВДМ-2, ВДМ-ЕП) та ін.

6. Дезінфекційні камери – парова КДП-З, пароформалінова камера.

Переваги аерозольного методу дезінфекції:

1) можливість дезінфекції у присутності великої кількості тварин;

2) малі витрати праці та препаратів;

3) висока економічна ефективність;

4) аерозолі проникають у глибокі щілини;

6) не спричиняють корозії металів;

7) одночасно знезаражуються підлога, стіни, стеля й повітря;

8) у приміщенні не підвищується вологість.

Правила проведення аерозольної дезінфекції:

1. Ретельна підготовка приміщень (ліквідація протягів).

2. Максимальне очищення поверхні, що підлягає дезінфекції, із застосуванням детергентів.

3. Дотримання температурного режиму повітря та поверхні: мінімальна – 12°С; оптимальна – 18-22; максимальна – 25°С.

4. Оптимальна вологість повітря в приміщенні не нижче 50%.

5. Контроль дисперсності аерозолів.

6. Розпилення аерозолів необхідно проводити з кількох місць приміщення.

7. Підбір дезінфікуючих засобів залежно від чутливості мікроорганізмів.

Розрізняють дрібно- і грубодисперсні аерозолі. Перші мають діаметр часточок менший 100 мкм, їх не видно у звичайному мікроскопі, вони дуже повільно осідають під впливом гравітаційних сил. Другі мають часточки з діаметром понад 10 мкм, їх можна бачити під звичайним мікроскопом, вони відносно швидко осідають на поверхні. У практиці ветеринарної медицини більш доцільно застосовувати дрібнодисперсні аерозолі, оскільки вони здатні тривалий час перебувати у стані рівномірного розподілу у повітрі і затримуватися у дихальних шляхах тварин.

Грубодисперсні аерозолі (аеросуспензії або спрямовані аерозолі) нестійкі, швидко осідають.

Дисперсність аерозолю можна змінювати під впливом коагуляції, зсідання й випаровування. Часточки аерозолю не можуть знаходитися у повітрі тривалий час. При підвищенні температури в приміщенні аерозоль загусає, у цьому разі окремі часточки зливаються між собою, тобто відбувається коагуляція аерозолю. У цьому разі вони швидко осідають. Тому аерозольну дезінфекцію проводять у закритих приміщеннях із вимкненою вентиляцією.

Розмір аерозольних часточок може змінюватися і при підвищенні вологості повітря у приміщеннях, а також у дихальних шляхах тварин, де вона наближається до 100%.

Дезінфекцію повітря в приміщеннях для тварин і птиці можна проводити хлормісткими препаратами, органічними кислотами, – гліколями, фенольними препаратами, ефірними оліями й димами.

Для профілактики респіраторних інфекцій широко використовують аерозолі хлораміну в дозі 25 мг активного хлору на 1 м³.

Досить ефективний при профілактичній і поточній дезінфекції повітря приміщень, шкіри та верхніх дихальних шляхів у телят при гострих респіраторних захворюваннях. 40%-й водний розчин молочної або оцтової кислоти в дозі 3 мл на 1 м³ протягом 40 хв. Для стабілізації аерозолю до 40%-го розчину молочної кислоти додають 10% хімічно чистого гліцерину.

При масових спалахах респіраторних захворювань у телят і поросят застосовують дезінфекцію аерозолем водно-гліцеринового розчину йоду в дозі 0,5 мл/м³. Його готують так: 300 г кристалічного йоду, 160 г калію йодистого, 20 г молочної кислоти розчиняють у 1 л води, потім додають 100 мл гліцерину.

При відсутності спеціального обладнання аерозолі одержують безапаратним методом, для цього дезінфекційні препарати змішують з іншими хімічними сполуками, в результаті чого виникає хімічна реакція й виділення у повітря пари цих речовин:

а) суміш хлорного вапна (не менше 25% активного хлору) і скипидару з розрахунку на 1 м³ приміщення 2 г хлорного вапна і 0,2 г скипидару;

б) пари йоду – в посудину вносять із розрахунку на 1 м³ приміщення 0,2‑0,3 г кристалічного йоду, 0,02-0,03 г алюмінієвої пудри і 0,04-0,13 амонію хлористого. Склянки із сумішшю підвішують на висоті 1-1,5 м від підлоги або розставляють безпосередньо на підлозі у шаховому порядку. Після цього у кожну склянку за допомогою очної піпетки вносять 5-6 краплин гарячої води. Через кілька секунд починається термічна реакція з виділенням аерозолів йод-алюмінію;

в) аерозоль йоду хлористого одержують зануренням алюмінієвого дроту в однохлористий йод у співвідношенні 1: 10. На 1 м³ приміщення витрачається 0,5 мл йоду однохлористого.

Перекис водню готують із пергідролю (30%). Для 3%-го робочого розчину перекису водню додають молочну або оцтову кислоту з розрахунку 0,5% кислоти до загального об’єму розчину перекису водню. Застосовують для дезінфекції пташників. Витрачають 100-200 мл розчину на 1 м² поверхні. Зрошують шляхом дрібно-краплинного розпилу розчину за допомогою аерозольних насадок ПВАН або ТАН та компресора.

Натрію гіпохлорит готують, розчиняючи у воді кальциновану соду та хлорне вапно (з умістом не менш ніж 25% активного хлору) із розрахунку по 200 г обох препаратів на 1 л води (кальциновану соду попередньо розчиняють у невеликій кількості води, підігрітої до температури 50-80^оС). Готовий розчин витримують 24 год. (перші 5 год. розчин 4-5 разів перемішують). Відстояний розчин натрію гіпохлориту містить 5-6% активного хлору. Розчиняючи його у воді, готують робочий розчин з умістом 1,5-2% активного хлору. В закритій тарі вихідний розчин зберігає свою активність протягом 6 місяців.

Мононатрієва сіль діхлорізоціанурової кислоти – білий порошок, що містить у собі 50% активного хлору. Робочі розчини з умістом 1,5-2% активного хлору готують шляхом розчинення препарату у воді.

Для дезінфекції приміщень у присутності птахів застосовують також високодисперсні аерозолі молочної кислоти, або 20-% водні розчини резорцину, триетиленгліколю або хлор-скипидару.

Аерозолі хлор-скипидару для дезінфекції повітря отримують, змішуючи хлорне вапно та скипидар у відношенні 4:1. Внаслідок екзотермічної реакції у повітря приміщення надходить хлор та скипидар. Використовують препарати з розрахунку 2 г хлорного вапна та 0,5 мл скипидару на 1 м³ приміщення. Дезінфекцію повітря приміщення проводять 1 раз на день при ввімкненій вентиляції. Усю дозу препаратів, розрахованих на дане приміщення, поділяють на 5 – 6 тазиків, які рівномірно розподіляють по всій довжині приміщення по середньому проходу.

Тексаніт – рідкий препарат, що складається з натрію гіпохлориту та домішок, в т.ч. антикорозійних. Містить 15-20% активного хлору. Строк зберігання – до 1 року. В подальшому препарат підтитровують.

Глутаровий альдегід. Не токсичний, не має поганого запаху, має добрі миючі властивості. В лабораторних умовах у 0,05% концентрації знезаражує кишкову паличку. В виробничих умовах добрі результати при багатьох бактерійних та вірусних інфекціях дають 0,2%-ні розчини.

Ніртан – жовтуватий порошок, добре розчиняється у воді. Малотоксичний для теплокровних, не подразнює шкіру, не проявляє кумулятивних та сенсибілізуючих властивостей, не кородує метали, стійкий при зберіганні. Розчини мають миючі та дезінфікуючі властивості. Застосовується у вигляді 3%-го розчину. Норма 0,5 л на 1 м². Експозиція 3 години.