Види продукції. Показники обсягів виробництва
Обсяги випуску продукції визначаються виробничою потужністю підприємства.
Виробнича потужність – це максимально можливий річний випуск продукції у встановленій номенклатурі й асортиментах при повному використанні виявлених резервів, передових методах організації проведення, праці й керування.
Виробничі потужності підприємства визначаються виробничими потужностями основних цехів. Виробничі потужності основних цехів визначаються продуктивністю основного або провідного встаткування цеху й часом їх використання.
Істотне значення на підприємствах, що мають виробничу структуру, здобуває проблема обліку й оцінки результатів діяльності його підрозділів. Необхідність визначення реальних результатів діяльності кожного з підрозділів тим більше велика, тому що від розмірів внеску в загальний результат підприємства залежить і величина винагороди працівників даного підрозділу. Для визначення обсягів виробництва в практиці внутрішнього обліку й планування розрізняють класифікації продукції по стадіях готовності й по призначенню. По призначенню продукція класифікується як :
§ Основна продукція - є безпосередньою метою діяльності підприємства й відповідає його спеціалізації
§ Попутна - це продукція з відхиленнями від вимог нормативно-технічної документації. Явище небажане, але неминуче
§ Побічна– продукція, що є слідством особливостей застосовуваної технології або сировини
По ступеню готовності продукція класифікується як:
§ Незавершене проведення – це предмети праці, що перебувають у виробничому підрозділі в процесі обробки, що й залишаються в даному підрозділі до стадії готовності (завершення). Незавершене проведення визначається в грошовому вимірі за собівартістю, а потім перераховується в оптові ціни підприємства за допомогою коефіцієнтів
§ Напівфабрикати – продукти, повністю закінчені обробкою в межах даного виробничого підрозділу, але призначені для наступної обробки в інших підрозділах (свого або чужого підприємства), відповідно до прийнятої послідовності технологічних процесів. Грошова оцінка напівфабрикатів здійснюється по діючих оптових цінах підприємства, або його внутрівиробничим цінам.
§ Готова продукція (виробу) – продукти, повністю закінчені обробкою в даному виробничому підрозділі, визнані придатними для використання й відповідними до прийнятих стандартів. Готова продукція призначена для реалізації за межі підприємства (на сторону), але може бути використана й на власні потреби підприємства. Готова продукція здається на склади готової продукції з оформленням відповідної документації. Вартість готової продукції визначається за оптовими цінами підприємства.
Обсяг продукції, зробленої в даному періоді кожним підрозділом, визначається шляхом підсумовування вартостей усіх типів продукції.
Продукція на підприємстві враховується в натуральних, умовно-натуральних, трудових і вартісних одиницях. Облік продукції підприємства необхідний для формування й моніторингу виробничої програми підприємства. Виробничою програмою називають планований перелік призначених для проведення асортиментних груп продукції, товарних одиниць, усієї номенклатури, що випускається продукції в натуральному вираженні. Одиниця виміру продукції повинна відображати специфіку проведення й споживання різних видів продукції, стимулювати проведення високоякісних виробів і сприяти ощадливій витраті ресурсів.
Продукти в натурально-речовинній формі враховуються підприємством у натуральні (фізичних) одиницях (наприклад, штуки, тонни, куб метри, пляшки, буханці, кВ метри й т.п.) Натуральні показники використовуються з метою встановлення завдань по проведенню цехам і ділянкам; для забезпечення підприємства сировинними, паливо – енергетичними й трудовими ресурсами; для визначення правильних пропорцій між потужностями окремих переділів; для обліку й аналізу виконання плану проведення.
Натуральні показники не забезпечують можливості виміру обсягу випуску різнорідної по трудомісткості продукції, а також не враховують відмінностей у якості. З метою виключення цього недоліку використовуються умовно – натуральні показники (наприклад, умов. тонни, умов. штуки, умов. метри й т.п.). Уведення таких вимірників дозволяє суттєво спростити облік і техніко-економічні розрахунки у випадку, якщо підприємство провадить різноманітний асортименти. Асортименти – група різновидів продукту, що володіє спільністю споживчих властивостей. Використання умовне – натуральних одиниць виміру дає можливість виразити весь обсяг виробництва в єдиному вимірі, у натурально-речовинній формі. При застосуванні умовно – натуральних показників уся різнорідна по трудомісткості продукція приводиться в порівнянний вид на основі використання перекладних коефіцієнтів трудомісткості. Переказний коефіцієнт трудомісткості показує в скільки раз трудомісткість виготовлення даного виду продукції більше (менше) трудомісткості виготовлення продукції, прийнятої за базу; переказний коефіцієнт якої ухвалюється рівним одиниці. Коефіцієнти перерахування (труднощі) можуть установлюватися так само по вазі, витратах робочого часу або часу роботи встаткування на проведення одиниці продукції і т.д.
Вартісні методи виміру обсягів випуску продукції дозволяють одержати узагальнюючі відомості про обсяги виробництва в цілому по підприємству при випуску різнойменної по призначенню продукції, виконаним роботам, зробленим послугам.
Грошовим вираженням вартості одиниці продукції є ціна. Облік обсягів виробництва в грошовому вираженні здійснюється за оптовими цінами підприємства без включення ПДВ. і акцизних зборів
Вартісні показники обсягів результатів проведення визначаються на основі натурально-речовинного виміру продукції, шляхом множення кількості (обсягу) зробленої продукції на ціну одиниці продукції. .
Використовуються наступні вартісні показники обсягів зробленої продукції:
валовий оборот;
валова продукція;
товарна продукція,
реалізована продукція.
Валовий оборот (В) характеризує у вартісному вираженні обсяг продукції, зроблений за який – або проміжок часу всіма цехами підприємства як для відпустки на сторону (продаж), так і для подальшої переробки й виробничого використання.
Валова продукція (ВП) – це різниця між валовим і внутрішньозаводським оборотом.
Внутрішньозаводський оборот (ВЗО) – це вартість продукції, спожитої на власні потреби.
Валова продукція включає вартість готових виробів, вартість напівфабрикатів, призначених для реалізації стороннім організаціям, вартість робіт і послуг, виконаних на замовлення сторонніх організаціям і власному капітальному будівництву, а також різниця в залишках напівфабрикатів і незавершеної продукції на кінець і початок звітного (планового) періоду.
Товарна продукція (ТП) являє собою зроблену у звітному періоді продукцію, підготовлену для відпустки на сторону або власному капітальному будівництву.
У товарну продукцію включається вартість готових виробів, вартість напівфабрикатів, призначених для реалізації на сторону, вартості робіт, послуг промислового характеру, виконаних сторонніми організаціями або власному капітальному будівництву.
У реалізовану продукцію (РП) включається вартість відвантаженої й оплаченої споживачами продукції. Процес кругообігу коштів підприємства закінчується реалізацією продукції й вступом виторгу. Виторгом від реалізації продукції називаються кошти, що зробили на розрахунковий рахунок підприємства за відвантажену покупцеві продукцію. Виторг від реалізації продукції є головним видом доходів фірми від основної діяльності. Крім вступів від проданої продукції в результаті основної діяльності можуть надходити відсотки по виданих комерційних кредитах, аванси від покупців, суми в погашення дебіторської заборгованості та інші вступи.
Поряд з основною діяльністю, яка служить для підприємства основним джерелом доходів, фірма займається інвестиційною й фінансовою діяльністю, у результаті чого також утворюються відповідні види доходів. Від інвестиційної діяльності можуть надходити доходи від продажу основних фондів, нематеріальних активів, дивіденди за акціями, що належать фірмі, відсотки від довгострокових фінансових вкладень і інші види доходів від інвестицій. У результаті фінансової діяльності надходять доходи від випуску й реалізації акцій, облігацій і інших цінних паперів. Усі потоки коштів по трьом сферам діяльності підприємства взаємозалежні й утворюють валовий виторг підприємства.
Фактичний обсяг реалізації основної продукції в звітному році:
Визначення приведеного обсягу реалізації основної продукції у звітному році:
Визначення планового обсягу реалізації основної продукції по енергосистемі:
Валовий виторг – це сумарний виторг підприємства від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, цінних паперів і іншого майна. Валовий виторг – це результат виробничо-господарської діяльності за певний період. Розрізняють валовий виторг брутто й валовий виторг нетто. Виторг брутто визначається у фактичні (діючих) цінах реалізації з урахуванням ПДВ і акцизів. Валовий виторг нетто визначається в тих же цінах, але без акцизів і ПДВ. Звичайно під валовим виторгом розуміють виторг нетто. Розмір виручки може визначатися двома методами. Традиційний метод полягає в тому, що реалізація вважається зробленої в міру оплати продукції й вступу грошей або на рахунок підприємства в банку, або готівкою в його касу. Виторг може бути визначена й за фактом відвантаження продукції покупцеві й пред'явлення йому розрахункових документів. При складанні бухгалтерського балансу й у взаєминах з податковими органами підприємство зобов'язано обчислювати виторг другим методом.
Своєчасний вступ виторгу – дуже важливий момент у господарській діяльності підприємства. Виторг є основним регулярним джерелом коштів для підприємства. Від своєчасності вступу виторгу залежить стабільність фінансового становища фірми, стан його обігових коштів, розмір прибутки, своєчасність розрахунків з бюджетом, позабюджетними фондами, постачальниками, банками, працівниками підприємства. Несвоєчасний вступ виторгу приводить до затримки розрахунків, штрафам, санкціям.
На розмір виторгу від реалізації продукції впливають наступні фактори:
§ Виробничі: пов'язані з обсягом виробництва продукції, його ритмічністю, якістю продукції, її асортиментами
§ Комерційні: пов'язані з ритмічністю відвантаження, своєчасним оформленням транспортних і розрахункових документів, дотриманням умов договору, ціновим регулювання збуту, маркетингом і т.п.
§ Фінансові: пов'язані з формою розрахунків (передбачені контрактом або певні оперативно), керування дебіторською й кредиторською заборгованістю, стимулювання залучення грошових ресурсів на фінансових ринках, цінове регулювання, у т.ч. порядок уцінки у випадку вповільнення реалізації, застосування штрафних санкцій.
Незважаючи на зовнішні ознаки, виторг від реалізації не є доходом у повному розумінні слова, тому що з неї насамперед необхідно відшкодувати зроблені витрати, виплатити зарплату, податки. частина, що залишився, виторгу прийме форму чистого доходу фірми, тобто прибутки.
Для одержання об'єктивних відомостей про динамік фізичного обсягу випуску продукції слід користуватися незмінними цінами.
Усі вартісні показники зв'язані між собою через показники – коефіцієнти:
§ Коефіцієнт співвідношення валової продукції й валового обороту. Показує, скільки гривень валової продукції припадає на 1 гривню валового обороту (ВП/В)
§ Коефіцієнт внутрівиробничого кооперування - зворотний першому
§ Коефіцієнт товарності – характеризує вартість товарної продукції, що доводиться на 1 гривню вартості валової продукції (ТП/ВП)
§ Коефіцієнт відвантаження – визначає співвідношення вартостей відвантаженої й товарної продукції (ВП/ТП)
§ Коефіцієнт реалізації – показує співвідношення вартості реалізованої й відвантаженої продукції (РП/ВП). Чим менше розрив між ними, тобто чим більше реалізована продукція наближається до відвантаженої, тем ефективніше працюють відповідні служби (відділи) підприємства.