Види прибутку, джерела формування й напрямки використання прибутку
Відповідно до закону про оподаткування прибутку розрізняють наступні види прибутки:
1.Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) – виторг від реалізації продукції, зменшена на суму ПДВ, акцизного збору, ввізного мита, митного збору, інших обов'язкових зборів платежів, а також на суму видатків, що включаються в собівартість продукції.
,
де 
виторг від реалізації;
повна собівартість реалізованої продукції
В агрегірованному виді:
,
де обсяг реалізованої продукції i-ого виду натуральній формі;
ціна i – го виду продукції;
повна собівартість i – го виду продукції
2.Балансовий прибуток – загальна сума прибутку від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, так і за її межами. Балансовий прибуток включає:
– результат від реалізації продукції (прибуток від реалізації);
– інші операційні доходи, отримані в результаті реалізації основних фондів, нематеріальних активів і інших матеріальних цінностей, від здачі об'єктів основних фондів в оренду, від реалізації цінних паперів, від операцій по купівлі-продажу іноземної валюти;
– доходи від володіння корпоративними правами, які включають суми доходів, що підлягають виплаті в певний термін відповідно до установчих документів;
– відсотки до одержання – суми, які передбачаються по виплаті відсотків по облігаціях і депозитам;
– інші позареалізаційні доходи за винятком видатків – вступ боргів, як раніше списаних; прибутки та збитки минулих років, неустойки й інше
3. Чистий прибуток – частина валовому прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток і інших податків і обов'язкових платежів у бюджет, включаючи фінансові санкції за порушення податкового законодавства. Чистий прибуток – кінцевий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Чистий прибуток є єдиним джерелом коштів для виплати дивідендів в акціонерних товариствах, а також джерелом коштів для розподілу між учасниками в ТОВ. Відповідно до установчих документів частина чистому прибутку підприємства направляється на формування обов'язкового резервного фонду, фондів економічного стимулювання, у тому числі фондів виплати дивідендів, благодійних фондів і інші цілі. В АТ – частину чистого прибутку направляється також на формування спеціального фонду для виплати дивідендів по привілейованих акціях. Напрямку використання прибутку після оподатковування визначаються власником майна.
Фонди економічного стимулювання (ФЕС) включають: фонд матеріального заохочення (ФМЗ); фонд розвитку виробництва, науки й техніки (ФРВНТ); фонд соціального розвитку (ФСР).
ФМЗ– використовується на виплату дивідендів акціонерам, надання матеріальної допомоги працюючим, виплату винагород за підсумками роботи за рік, надбавок до пенсій, оплату додаткових відпусток понад норми, передбачені законодавством, виплату одноразових допомог працівникам, що йдуть на пенсію, інші виплати.
ФРВНТ – використовується для фінансування капітальних вкладень по впровадженню нової техніки, удосконалюванню технології, модернізації, реконструкція цехів, будівництво нових цехів, виконання НДР, ДКР і т.д.
ФСР – будівництво житлових будинків, їх капітальний ремонт, будівництво дитячих, дошкільних установ, будівництво, ремонт і втримування об'єктів соціально – культурного призначення, що значаться на балансі підприємства.
частина, що залишився, чистого прибутку може бути розподілена на підприємстві фондовим або без фондовим порядком. Вибір способу розподілу чистому прибутку вибирається підприємством самостійно.
Оподаткування прибутку
Платниками податку є суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні, суспільні й інші підприємства й організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на одержання прибутку, як на території України, так і за її межами.
Об'єктом оподатковування є прибуток, який визначається шляхом зменшення валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.
Валовий дохід – це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності ( від реалізації продукції, від реалізації цінних паперів, від позареалізаційних операцій і т.п.).
Із суми валового доходу виключаються суми акцизного збору, ПДВ, інші обов'язкові збори й платежі, а також прибутковий податок фізичних осіб.
Валові витрати – це сума будь-яких видатків платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах.
Не включається до складу валових витрат видатки, не пов'язані з веденням господарської діяльності (організація й проведення приймань; придбання, будівництво, реконструкція, модернізація ремонт і інші поліпшення основних фондів; виплата дивідендів і ін.).
Ставкаоподаткування прибутку 30%.
Показники рентабельності
Рентабельність– це показник прибутковості підприємства, його прибутковості. Фірма рентабельна, якщо суми виторгу від реалізації досить не тільки для покриття витрат на проведення й реалізацію, але й для утвору прибутки. Якщо прибуток виражається в абсолютній сумі, то рентабельність – відносний показник інтенсивності проведення. Рентабельність відображає рівень прибутку щодо певної бази, виражений у відсотках. Рентабельність характеризує ефективність роботи підприємства, дає вистави про здатність підприємства до збільшення капіталу.
На практиці використовуються наступні показники рентабельності:
1. На основі порівняння прибутки (валовий, від операційної діяльності, чистої) з обсягами продажів.
2. На основі порівняння прибутки з вартістю активів (оборотного й необоротного капіталу) - показник загальної рентабельності:
,
де Sакт. - вартість активів або
,
де Ф -середньорічна вартість основних виробничих фондів;
ОС – середні залишки обігових коштів.
.
3. На основі порівняння грошових потоківз обсягами продажів, або вартістю активів.
або 
або 
де 
сальдо грошових потоків (різниця між припливом і відтоком коштів за звітний період).
- 
обсяг продажів;
вартість активів.
вартість акціонерного капіталу
Найбільше часто використовуваними показниками рентабельності є:
1. Показник загальної рентабельності:
2. Рентабельність продажів:
3. Рентабельність стосовновитрат:
Для визначення рентабельності проведення конкретних видів продукції використовуються показник:
де Ц – оптова ціна підприємства
С – повна собівартість.
Показники рентабельності продукції й рентабельності продажів взаємозалежні й характеризують зміна поточних витрат на проведення й реалізацію як усієї продукції, так і окремих її видів. Знання цих показників необхідно для формування більш рентабельного асортиментів реалізованої продукції, щоб у цілому підвищити ефективність проведення й одержати додаткові можливості збільшення прибутки.
Показник загальної рентабельності – основний показник ефективності проведення. Він показує, скільки прибутки припадає на 1 гривню капіталу, вкладеного в проведення.
Оскільки капітал підприємства може формуватися як за рахунок власних, так і за рахунок позикових джерел, то з погляду власників підприємства стає важливим показник рентабельності власного капіталу.
Порівняння показника загальної рентабельності з рентабельністю власного капіталу дозволяє оцінити ефективність його використання (залучення). У процесі фінансово-економічного аналізу можуть розраховуватися й інші показники рентабельності, що мають приватне значення: рентабельність усього капіталу підприємства, рентабельність необоротних активів, рентабельність перманентного капіталу, рентабельність інвестицій і т.д. На величину рентабельності впливають ті ж фактори, що й на величину прибутки.