Аспекти функціонування доменної системи назв в мережі Інтернет
Для того, щоб розуміти суть регулювання відносин, зв'язаних з використанням доменних імен, в першу чергу необхідно розібратися з тим, як функціонує Інтернет у принципі. Це дозволить з'ясувати місце доменних імен в загальній системі, яка об'єднує людей, організації, комп'ютери і інтереси.
Отже, що ж таке Інтернет? Це не більше, ніж сукупність комп'ютерних мереж - крупних і дрібних. Ці мережі різними способами об'єднуються між собою для формування одного цілого, того, що ми сьогодні і називаємо мережею Інтернет. Сама назва походить від словосполучення «взаємооб’єднання мережі - INTERconnected NETworks» [23].
Кожен комп'ютер, підключений до Інтернет, є частиною мережі. Це відноситься і до комп'ютерів кінцевих користувачів. Наприклад, більшість людей використовує модем, за допомогою якого відбувається набір телефонного номера для з'єднання з провайдером (ISP - Internet Service Provider). У офісах компанії комп'ютери також часто об'єднані в локальну мережу (Local Area Network, далі - LAN), яка також сполучена з Інтернетом за допомогою провайдера, з яким компанія уклала відповідний договір.
Коли хтось з'єднується з своїм провайдером, він стає частиною мережі провайдера. Провайдер в свою чергу з'єднується з крупнішою мережею, внаслідок чого він стає частиною такої мережі. Таким чином, Інтернет - це мережа мереж.
Для забезпечення місцевим користувачам доступу до мережі компанії зазвичай за допомогою телефонної або виділеної лінії - використовуються так звані Точки присутності (POP - Point of Presence, далі - Точки). При цьому не існує якої-небудь однієї єдиної контролюючої мережі. Натомість існує декілька мереж «високого рівня», об'єднаних одна з одною за допомогою Точок доступу в мережу (NAP - Network Access Points) [24].
Насправді десятки крупних Інтернет-провайдерів з'єднуються один з одним в Точках доступу в мережу у великих містах, внаслідок чого мережі кожного з таких провайдерів обмінюються в цих Точках мільярдами байтів інформації. Таким чином, кожен комп'ютер в Інтернеті з'єднується з іншими.
У кожного комп'ютера, приєднаного в мережу Інтернет, є унікальний ідентифікуючий номер, який називається IP адреса (IP означає інтернет-протокол, тобто мова, якою спілкуються між собою комп'ютери в мережі Інтернет. Протокол - це певні правила (спосіб), за якими хтось, хто хоче скористатися якоюсь послугою, «спілкується» з цією послугою. Цим «хтось» може бути людина, але зазвичай це комп'ютерна програма, наприклад веб-браузер).
З появою стандарту HTTP 1.1 зникла необхідність приписування кожного сайту до окремої IP адреси. RIPE настійно рекомендує використовувати веб-хостинг, орієнтований на словесні позначення, а не на IP адреси.
Коли мережа Інтернет була у стадії початку розвитку, вона складалася з невеликого числа комп'ютерів, об'єднаних між собою за допомогою модемів і телефонних ліній. З'єднання можна було здійснити, тільки вказавши IP адресу комп'ютера, з яким передбачалося зв'язатися. Наприклад, треба було вводити адресу 217.106.224.1. У цьому не було нічого страшного, поки в мережі було зовсім мало комп'ютерів. Але це ставало жахливо незручно, коли кількість комп'ютерів, що входять в мережу, збільшилась.
Тоді в 1983 р. в Університеті Вісконсіна була створена система доменних імен DNS, яка автоматично визначала відповідність текстових назв і IP адрес. Спочатку доменні імена існували у вигляді простих словесних позначень (наприклад, «USC-ISIF»), а в жовтні 1984 р. з'явилися перші домени верхнього рівня загального призначення (generic Тор-Level Domains, далі - gTLDs) [128].
Для того, щоб залишатися глобальною мережею Інтернету потрібне існування глобально доступного простору імен. Простір імен DNS є ієрархічним простором імен, які беруться з єдиного глобально унікального кореневого каталогу. Це технічне обмеження, властиве дизайну DNS. Тому технічно неможливо мати більше одного кореневого каталога в публічній DNS. Цей один кореневий каталог повинен підтримуватися набором скоординованих кореневих серверів, що адмініструються єдиним органом по привласненню імен [130].
Адміністрування домена означає контроль за розподілом імен усередині цього домена і забезпечення доступу до імен і пов'язаної з ними інформації (наприклад, адресам) користувачам як всередині, так і за межами домена [131].
Система доменів першого рівня спочатку складалася з:
- домена ARPA, що було результатом історії розвитку мережі Інтернет;
- так званих доменів по категоріях: GOV (урядовий домен);
- EDU (освітній домен), СОМ (комерційний домен), MIL (військовий домен) і ORG (домен для організацій);
- так званих доменів по країнах (тут використовувалося англійське позначення кожної країни, що складається з двох букв, так звана alpha 2).
Необхідно повторити, що спочатку система DNS була призначена саме для знаходження конкретних комп'ютерів і людей, а не сайтів як таких.
Найдивовижніше в системі DNS те, що не існує якої-небудь однієї організації, відповідальної за її оновлення. Вона існує у вигляді розподіленої бази даних, яка розміщена на різних серверах по всьому світу, причому ні на одному сервері ця база даних не представлена в своїй сукупності.
Лише з появою великої кількості веб-сайтів основна роль доменних імен стала зводитися до знаходження власне сайтів, а не комп'ютерів як таких.
Але основний принцип використання текстових назв для знаходження комп'ютерів в мережі Інтернет залишився колишнім. Йдеться про асоціювання IP адрес з буквено-словесними позначеннями. Доменні імена придумані лише для зручності людей.
Частини адрес - UА, COM, INT є так званими доменними іменами верхнього рівня, або доменними іменами першого рівня. Існує декілька сотень доменних імен першого рівня, включаючи COM, EDU, GOV, MIL, NET, ORG і INT, а також унікальні комбінації з двох букв для кожної країни світу.
Усередині кожного домена верхнього рівня існує величезний список доменів другого рівня. Наприклад, в домені першого рівня СОМ існують доменні імена другого рівня google, yahoo, msn, microsoft і мільйони інших имен.
В якості доменних імен в зоні СОМ вже зареєстровано понад 97 відсотків слів із словника Webster [23].
Кожне ім'я в межах домена верхнього рівня має бути унікальним. При цьому цілком можливе використання однакових імен в різних доменах верхнього рівня. Наприклад, copyrighter.ru і copyrighter.com посилаються на абсолютно різні комп'ютери.
Ось так, коротко, можна описати основні аспекти функціонування доменної системи назв в Інтернеті.