Структура та зміст розділів програм моніторингу
МІНІСТЕРСТВО ЕКОЛОГІЇ ТА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
екології та природних
ресурсів України
24.12.2001 N 487
ПОГОДЖЕНО
МНС, МОЗ, Мінагрополітики,
Держбудом, Держводгоспом,
Держкомлісгоспом,
Держкомземом
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
З підготовки регіональних та загальнодержавної програм моніторингу довкілля
Методичні рекомендації розроблені у відповідності з Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Положенням про державну систему моніторингу довкілля, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р. N 391, із змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2001 р. N 528, постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2001 р. N 44 "Деякі питання фінансування природоохоронних заходів з державного бюджету".
У цьому документі надано методичні рекомендації щодо порядку розроблення, структури та змісту регіональних та загальнодержавної програм моніторингу довкілля. Вони призначені для використання суб'єктами моніторингу довкілля: Мінекоресурсів, МНС, МОЗ, Мінагрополітики, Держбудом, Держводгоспом, Держкомлісгоспом, Держкомземом, їх регіональними органами, а також підприємствами, установами і організаціями, які беруть участь у розробленні та реалізації цих програм.
Визначення та скорочення
У цих Методичних рекомендаціях наведені нижче визначення та скорочення вживаються у такому значенні.
Моніторинг довкілля - здійснювані за певними довгостроковими програмами систематичні спостереження, аналіз та оцінка стану довкілля з метою прогнозування його змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень щодо дотримання вимог екологічної безпеки.
Програма моніторингу довкілля (далі - програма моніторингу) - сукупність послідовних завдань, що націлені на здійснення спостережень за станом навколишнього природного середовища, та механізм їх реалізації.
Загальнодержавна програма моніторингу - сукупність завдань, що ґрунтуються на законодавчій та нормативно-правовій базі державного значення і дозволяють реалізувати основні цілі моніторингу із залученням засобів та систем в масштабах країни.
Регіональна програма моніторингу - сукупність завдань, направлених на реалізацію цілей моніторингу в межах адміністративно-територіального регіону (область, АР Крим, мм. Київ, Севастополь), з урахуванням географічних, соціально-економічних та адміністративних особливостей. Регіональна програма моніторингу має входити, як складова частина, до загальнодержавної програми.
Державна система моніторингу довкілля (далі - система моніторингу) - це система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.
Регіональна система моніторингу - система, що реалізує завдання моніторингу в межах адміністративно-територіального регіону. Регіональна система моніторингу має бути пов'язана із загальнодержавною системою моніторингу і включати до себе елементи та інформацію локальних систем.
Локальна система моніторингу - система, яка функціонує в межах окремого району, міста, об'єкта. Локальна система моніторингу має бути пов'язана із загальнодержавною та регіональною системами моніторингу.
Відомча система моніторингу - система, що належить окремим суб'єктам моніторингу довкілля і входить складовою частиною до державної системи моніторингу. За своїм рангом відомча система моніторингу може функціонувати на державному, регіональному та локальному рівнях.
ДСМД - державна система моніторингу довкілля.
ЗР - забруднюючі речовини.
ГДК - граничнодопустимі концентрації.
Загальні положення
2.1. Згідно з Положенням про державну систему моніторингу довкілля, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р. N 391, із змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2001 р. N 528, організаційна інтеграція суб'єктів цієї системи на всіх рівнях здійснюється органами Мінекоресурсів на основі:
загальнодержавної і регіональних (місцевих) програм моніторингу довкілля, що складаються з програм відповідних рівнів, поданих суб'єктами системи моніторингу;
угод про спільну діяльність під час здійснення моніторингу довкілля, укладених між усіма суб'єктами системи моніторингу на відповідному рівні.
2.2. Пропозиції щодо розроблення загальнодержавної програми моніторингу довкілля у встановленому порядку подає Мінекоресурсів за результатами вивчення і аналізу стану довкілля України та окремих проблем природокористування, проведених власними підрозділами, іншими суб'єктами ДСМД, науковими установами і організаціями, органами державної виконавчої влади. Організацію підготовки регіональних програм здійснюють відповідні органи державної виконавчої влади в областях (АР Крим, мм. Києві, Севастополі) за результатами вивчення і аналізу стану довкілля та екологічної діяльності в регіоні, з урахуванням існуючих програм реалізації природоохоронних заходів. Інформація про розроблення регіональних програм надається до Мінекоресурсів.
2.3. Програми моніторингу довкілля розробляються з урахуванням Положення про порядок розроблення екологічних програм, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р. N 1091, та постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2001 р. N 44 "Деякі питання фінансування природоохоронних заходів з державного бюджету".
2.4. Проекти загальнодержавної і регіональних програм моніторингу довкілля погоджуються з органами виконавчої влади відповідного рівня, до компетенції яких віднесено їх здійснення. Проекти програм та звіти про їх виконання можуть розглядатися на засіданнях Міжвідомчої комісії з питань моніторингу довкілля, що діє відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 р. N 1551 "Про утворення Міжвідомчої комісії з питань моніторингу довкілля".
Структура та зміст розділів програм моніторингу
3.1. Загальнодержавна та регіональні програми моніторингу довкілля повинні містити в собі такі розділи:
1) підстава для розробки програми;
2) обґрунтування необхідності програми;
3) мета та основні завдання програми;
4) концептуальні положення формування системи моніторингу довкілля (для загальнодержавної програми);
5) склад функцій і задач, що вирішуються згідно програми моніторингу;
6) заходи та етапи реалізації програми;
7) механізм забезпечення реалізації програми;
8) критерії оцінки реалізації програми.
В залежності від особливостей регіону, програма може містити й інші розділи та висвітлювати додаткові питання.
3.2. В розділі "Підстава для розробки програми" повинен бути наведений перелік законодавчих актів, постанов та рішень органів державної влади відповідних рівнів, природоохоронних програм (якщо такі існують), на основі яких створюється програма моніторингу довкілля.
3.3. В розділі "Обґрунтування необхідності програми" слід указати чинники, що створюють необхідність розробки програми. Це, зокрема, можуть бути необхідність удосконалення системи планування, управління та контролю у сфері охорони довкілля та природокористування, незадовільний стан довкілля або негативні тенденції його розвитку, виконання вимог міждержавних договорів та угод, необхідність підвищення якісного рівня та оперативності надання інформації та ін.
В розділі слід визначати пріоритети програми, що пропонується, указати, які саме недоліки попередніх програм (якщо вони існували чи існують) усунені в програмі.
В стислій формі доцільно навести характеристики існуючої системи спостережень за станом довкілля, включаючи організаційну та функціональну структури, кількість діючих мереж спостережень та їх відомчу належність, загальну кількість точок спостережень по кожному з середовищ, що контролюються, відповідність технічного, інформаційного, програмного та методичного забезпечення сучасним вимогам. Слід указати, які недоліки існуючої системи спостережень планується усунути в результаті реалізації програми.
Крім того, в загальнодержавній програмі слід указати, в яких областях вже розроблені і реалізуються регіональні програми моніторингу довкілля, в яких розробляються.
В регіональних програмах повинні також бути наведені:
- загальні характеристики регіону;
- адміністративно-територіальна структура;
- фізико-географічні характеристики регіону;
- відомості про господарчий комплекс;
- відомості про демографічний стан;
- екологічний стан регіону.
Зведені дані про стан довкілля в регіоні та джерела антропогенного впливу мають бути наведені в табличній формі (додаток 1).
3.4. В розділі "Мета та основні завдання програми" слід указати, на розв'язання яких першочергових та довгострокових проблем спрямовані регіональні та загальнодержавна програми, що є кінцевою метою їх реалізації.
Головною метою програми має бути досягнення належного рівня інформаційного забезпечення державного контролю за станом довкілля, прогнозування його змін та розробки ефективних управлінських рішень в галузі охорони довкілля та природокористування.
Основними завданнями програми, зокрема, можуть бути:
- створення та забезпечення функціонування інфраструктури ДСМД як основи інтеграції відомчих та регіональних мереж в єдину систему спостережень;
- створення уніфікованого програмно-методичного забезпечення ведення баз даних та інформаційного обміну;
- удосконалення мереж спостережень за станом довкілля;
- удосконалення та впровадження в роботу усіх суб'єктів ДСМД єдиної нормативно-методичної бази;
- створення та ведення банків даних по всіх складових довкілля;
- удосконалення та втілення нормативно-правового та економічного механізму прийняття та виконання рішень у сфері моніторингу довкілля;
- створення механізму комплексної оцінки, прогнозування та управління станом довкілля.
За результатами аналізу існуючої системи спостережень за станом довкілля до програми можуть бути включені й інші завдання.
3.5. В розділі "Концептуальні положення формування системи моніторингу довкілля" слід навести основні положення концепції моніторингу довкілля України, що включає характеристику сучасного стану моніторингу довкілля, його стратегічні цілі, основні принципи, питання сумісності з відповідними міжнародними геоінформаційними системами, наслідки реалізації та ін.
Слід визначити науково-технічний рівень створюваної системи у порівнянні із світовим.
3.6. В розділі "Склад функцій і задач, що вирішуються згідно програми моніторингу" слід навести перелік задач і функцій суб'єктів ДСМД, які мають виконуватись при проведенні моніторингу по кожній із складових довкілля. Перелік складається в табличній формі за результатами аналізу екологічного стану та існуючої системи спостережень за станом довкілля у відповідності з вимогами Положення про державну систему моніторингу довкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р. N 391, із змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2001 р. N 528.
До цього розділу включаються спеціальні регламенти спостереження за екологічно небезпечними об'єктами, які визначено пунктом 19 Положення про державну систему моніторингу довкілля.
Зміст та перелік завдань, які встановлюються спеціальними регламентами, визначаються МНС та його територіальними підрозділами.
Форма таблиці та приклад її заповнення наведені у додатку 2.
3.7. В розділі "Заходи та етапи реалізації програми" необхідно в табличній формі навести перелік комплексу заходів, що мають здійснюватись при реалізації програми.
Орієнтовний перелік заходів з реалізації програм моніторингу довкілля наведено у додатку 3. Ці заходи є типовими і відображають загальні для програм усіх рівнів комплекси робіт у відповідності з основними завданнями програми, наведеними у пункті 3.4. Вони мають бути покладені в основу при розробленні програм моніторингу довкілля та доповнені відповідно до конкретних завдань, що обумовлені станом існуючої системи моніторингу та екологічною ситуацією в регіонах.
Розділ складається за результатами аналізу екологічного стану та існуючої системи спостережень за станом довкілля, у відповідності з основними завданнями програми, наведеними у пункті 3.4, та чинними нормативно-правовими актами. Рекомендації щодо проведення аналізу екологічного стану та існуючої системи спостережень за станом довкілля в регіоні наведені у додатку 4.
Доцільно передбачити два основних етапи реалізації програми.
На першому етапі, який має охоплювати не більше трьох років, здійснюються заходи, що не потребують великих капіталовкладень і можуть бути реалізовані, в основному, з використанням існуючих структур та засобів. Це, зокрема, заходи, спрямовані на створення та забезпечення функціонування інфраструктури ДСМД як основи інтеграції відомчих та регіональних мереж в єдину систему спостережень, інвентаризація і аналіз стану існуючих мереж спостережень та розробка пропозицій по їх удосконаленню, удосконалення існуючої нормативно-методичної бази моніторингу довкілля та інші, що будуть визнані необхідними при розробці і затвердженні програм.
На другому етапі здійснюються заходи, направлені на суттєве переоснащення системи спостережень за станом довкілля та доведення її до світового науково-технічного рівня, і дозволять підвищити якісний рівень проведення моніторингу. Терміни виконання заходів другого етапу в значній мірі залежать від можливостей їх фінансування.
3.8. Розділ "Механізм забезпечення реалізації програми" має включати такі підрозділи:
- організаційне забезпечення;
- нормативно-правове забезпечення;
- науково-методичне забезпечення;
- фінансове забезпечення.
В підрозділі "Організаційне забезпечення" слід указати, яка з державних установ є замовником (замовниками) програми, яким чином замовники здійснюють керівництво і контроль за формуванням та реалізацією програми, хто є розпорядником коштів, передбачених на виконання програми, хто відповідає за своєчасне і якісне виконання робіт та використання коштів, хто здійснює коригування програмних завдань та заходів і обсягів фінансування.
При наявності декількох замовників визначається, хто здійснює координацію та організацію виконання заходів з реалізації програми.
Необхідно вказати, яким державним органам і в які терміни мають передаватись звіти про хід виконання програми.
Необхідно вказати, які колегіальні органи (ради, комісії) слід утворити для координації виконання програм, які посадові особи повинні входити до складу цих органів і які функції на них покладаються.
В підрозділі "Нормативно-правове забезпечення" слід навести законодавчі акти і нормативні документи, які регламентують проведення моніторингу довкілля.
Це Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", постанова Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1990 р. N 100 "Про порядок і періодичність обнародування відомостей про екологічну, в тому числі радіаційну, обстановку та стан захворювання населення", Положення про державну систему моніторингу довкілля, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р. N 391, із змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2001 р. N 528, Положення про моніторинг земель, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 1993 р. N 661, Порядок здійснення державного моніторингу вод, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. N 815, Порядок організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 1999 р. N 343.
Слід указати, які нормативно-технічні акти необхідно додатково розробити і затвердити для забезпечення реалізації програми.
Зокрема, в загальнодержавній програмі слід передбачити розробку та затвердження угод про спільну діяльність суб'єктів моніторингу довкілля.
В регіональних програмах необхідно передбачити розробку та затвердження положень про регіональну систему моніторингу довкілля, про регіональний центр моніторингу довкілля, про порядок інформаційної взаємодії на регіональному рівні, про розробку спеціальних регламентів та ін.
В підрозділі "Науково-методичне забезпечення" слід указати, які фундаментальні та прикладні дослідження передбачається провести для забезпечення реалізації програми, які методичні матеріали необхідно розробити і затвердити, які наукові установи і організації планується залучити для виконання цих робіт. Слід визначити головну організацію з питань наукового та методичного забезпечення програми та перелік завдань, які вона повинна виконувати.
В підрозділі "Фінансове забезпечення програми" відзначається, що воно здійснюється відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р. N 391 "Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля".
Техніко-економічне обгрунтування вартості заходів з реалізації загальнодержавної та регіональних програм, які фінансуються з державного бюджету, щорічно подається до Мінекоресурсів та інших суб'єктів моніторингу довкілля органами, відповідальними за виконання програм.
3.9. В розділі "Критерії оцінки реалізації програми" слід указати критерії, по яких має бути проведена оцінка ефективності реалізації завдань програми.
Такими критеріями, зокрема, можуть бути:
- підвищення оперативності та якості інформаційного обслуговування суб'єктів моніторингу довкілля та інших державних органів;
- скорочення строків розробки і прийняття та якісне поліпшення управлінських рішень в галузі охорони довкілля та раціонального природокористування;
- підвищення ефективності використання наявних організаційних структур і засобів спостережень за станом довкілля та антропогенним впливом на нього;
- зменшення чисельності сил, зайнятих впровадженням та виконанням моніторингу і витрат на його здійснення;
- створення умов для управління екологічними даними, що забезпечить можливість об'єднання всіх даних, суттєвих для оцінки та управління процесами, які відбуваються в навколишньому середовищі, в єдину інформаційно-аналітичну систему.
| Заступник начальника Департаменту ГМС і М - начальник Управління моніторингу довкілля Керівник роботи, зав. лабораторією УкрНДІЕП | О.М.Величко Є.М.Варламов |
Додаток 1
до пункту 3.3 Методичних
рекомендацій
| Основні соціально-економічні характеристики та стан довкілля області (регіону) | |||
| Територія, тис. кв. км | розташування | ||
| Чисельність постійного населення, млн. ч. - | в тому числі (%): міське населення - сільське населення - | ||
| Адміністративний центр | основні міста - | ||
| Основні галузі промисловості: | обсяг промислового виробництва, млрд. грн. | ||
| Основні галузі сільського господарства: | обсяг продукції сільського господарства, млрд. грн. | ||
| Транспо- ртні магіст- ралі | Автомобільні дороги з твердим покриттям, тис. км | ||
| Залізничні шляхи загального користування, тис. км | |||
| Внутрішні судноплавні шляхи, тис. км. | |||
| Кількість одиниць автотранспорту | |||
| Головні водні об'єкти: | |||
| Інвестиції на охорону навколишнього природного середовища та раціональне природокористування в році (з усіх джерел фінансування) | Капітальні вкладення, млн. грн. | ||
| Поточні витрати, млн. грн. | |||
| Основні підприємства - джерела антропогенного впливу на довкілля: | |||
| Вплив на навколишнє середовище в році | |||
| Атмосферне повітря (стаціонарні джерела) | |||
| Викинуто забруднюючих речовин в атмосферу, тис. т | в тому числі: - твердих викидів - газоподібних викидів | ||
| Уловлено та знешкоджено забруднюючих речовин, % | |||
| Водні ресурси | |||
| Скинуто стічних вод, млн. куб. м | в тому числі: - - забруднених стічних вод - нормативно-чистих вод | ||
| Потужність очисних споруд, млн. куб. м | |||
| Забрано води з природних джерел, млн. куб. м | в тому числі: - поверхневих вод - підземних вод | ||
| Земельні ресурси | |||
| Наявність сільгоспугідь, тис. га | Лісові землі, тис. га | ||
| З них використовується, тис. га | Наявність природно-заповідного фонду, тис. га | ||
| Агрофізично деградованих (%) | |||
| Утворення та поводження з відходами | |||
| Всього утворюється відходів, тис. т | Захоронено відходів всього, тис. т в т. ч. токсичних відходів - | ||
| в тому числі промислових, тис. т | |||
| з них: I класу небезпеки - | Видалено на дострокове зберігання, тис. т | ||
| II класу небезпеки - | Утилізовано відходів, тис. т - | ||
| III класу небезпеки - | |||
| IV класу небезпеки - |
Додаток 2
до пункту 3.6 Методичних
рекомендацій
СКЛАД